ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 серпня 2010 року 17:20 № 2а-9116/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А., при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представника позивача: Достової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київскького міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Відділення) до Комунального підприємства "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району м. Києва (далі – КП) про стягнення санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,
в с т а н о в и в:
У червні 2010 року Відділення звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просить стягнути із КП заборгованість із сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у розмірі 99941,04 грн. та пені у розмірі 779,48 грн., а всього 100720,52 грн.
Відповідач надав письмові заперечення, у яких просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що із 468 працівників на підприємстві, 306 зайняті на посадах з шкідливими та важкими умовами праці, а 162 – працює із звичайними умовами праці, тому чотирьохвідсотковий норматив працевлаштування інвалідів слід враховувати виходячи із кількості робочих місць, які не пов'язані з шкідливими важкими та небезпечними умовами праці. Окрім того, зазначив, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені місця, а підприємство постійно направляло інформацію органам зайнятості населення, про що є "беззаперечні факти".
Судовий розгляд справи відкладався у зв'язку з неприбуттям на судові засідання представників сторін. На судове засідання 26 серпня 2010 року відповідач явку своїх представників повторно не забезпечив, про дату час і місце судових засідань повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило, про причини неприбуття представників відповідача суд повідомлено не було. За таких обставин, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача.
Представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов. Заперечення відповідача уважає необґрунтованими, оскільки норматив робочих місць для інвалідів визначається залежно від загальної кількості штатних працівників підприємства, а не від умов праці. Зазначила про відсутність у Відділення та у справі доказів повідомлення відповідачем органів зайнятості населення.
Заслухавши пояснення представника позивача та розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.
Згідно із ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зок-рема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Вимоги Відділення стосуються стягнення із КП заборгованості із сплати адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2009 році та пені за прострочення сплати таких санкцій, на підставі ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі – Закон № 875-ХІІ) .
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі – Роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.
У відповідності до ч.ч. 2, 3 вказаної статті Закону № 875-ХІІ та ч. 2 ст. 12 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ "Про охорону праці" Роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ Роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умо-ви праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 встановлено, що звіт про зайнятість і працевлашту-вання інвалідів роботодавці подають до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно із п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що Роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, а підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб – у розмірі половини середньої річної заробітної плати (ч. 1). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до право-відносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосо-вуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України (ч. 4). Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2).
Судом встановлено, що у лютому 2010 року КП подало до Відділення звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (Форма № 10-ПІ), у якому самостійно вказало, що середньооб-лікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становить 468 осіб (рядок 01), середньо-облікова кількість інвалідів – 15 осіб (рядок 02), кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ – 19 осіб (рядок 03), фонд оплати праці штатних працівників – 11693,1 тис. грн. (рядок 04), середньорічна заробітна плата штатного працівника – 24985,00 грн. (рядок 05), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів – 99940,00 грн. (рядок 06).
Отже, подавши вказаний звіт, відповідач самостійно зафіксував факт невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у кількості 4-х робочих місць, а також розрахував суму адміністративно-господарських санкцій (24985,26 грн.*4).
Визначений відповідачем норматив робочих місць для інвалідів відповідає ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ: 468*4/100=18,72, що округлюється до 19. Водночас КП допущено помилку у розрахунку адміністративно-господарських санкцій, оскільки добуток (24985,26 грн.*4) становить не 99940,00 грн., а 99941,04 грн. Зазначена помилка була виправлена Відділенням, що підтверджується розрахун-ком суми заборгованості.
Сума адміністративно-господарських санкцій підлягала сплаті відповідачем до 15 квітня 2010 року, однак станом на момент подання адміністративного позову сплачена не була, у зв'язку з цим та згідно із ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, Відділенням нараховано пені у розмірі 779,48 грн.
Загальна сума заборгованості становить 100720,52 грн. (99941,04 + 779,48).
Згідно із ч.ч. 9, 10 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що спори, що виникають із правовід-носин за ст.ст. 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків.
Оцінюючи доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях, суд виходить із такого.
Згідно із ч. 11 ст. 19 Закону № 875-ХІІ норматив робочих місць, призначених для працевлашту-вання інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Спеціальним Законом № 875-ХІІ (ч. 1 ст. 19) норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлено виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу підприємства за рік. Оскільки умови (характер) роботи не є критерієм встановлення нормативу і ніяких застережень з цього приводу Закон № 875-ХІІ не містить, а також, беручи до уваги самостійне декларування відповідачем у поданому звіті необхідної кількості інвалідів (19 осіб), суд уважає дані доводи відповідача необґрунтованими.
Стосовно інформації, наданої відповідачем для органів зайнятості населення, то окрім тверджень у запереченнях, будь-якого доказу у підтвердження цих обставин у справі не має.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також зважаючи на те, що в ухвалі про відкриття провадження у справі суд пропонував відповідачу подати всі докази на підтвердження його письмових заперечень, суд уважає твердження відповідача про виконання ним свого обов'язку та надання інформації органам зайнятості населення недоведеними перед судом.
Враховуючи те, що докази надані позивачем підтверджують обґрунтованість його позовних вимог, відповідачем не надано доказів, які спростовували доводи та аргументи позивача, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 17, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Задовольнити адміністративний позов та стягнути із Комунального підприємства "Житлосервіс "Приозерне" Оболонського району м. Києва (код 33597153) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 24262621, р/р 31219230700001 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) заборгованість із сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у розмірі 99941,04 грн. та пені у розмірі 779,48 грн., а всього 100720,52 грн. (сто тисяч сімсот двадцять гривень 52 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Суддя Д.А. Костенко