ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 серпня 2010 року 11:01 № 2а-14065/09/2670
за позовом: ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
про скасування рішень та зобов’язання вчинити дії.
Суддя Смолій І.В.
Секретар с/з Бузінова І.Ю.
представники :
від позивача :ОСОБА_1 –(паспорт НОМЕР_1);
від відповідача: Купельський О.М. –п/к (дов.від 21.01.10р. № 184/9/10-214)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва та Державної податкової адміністрації в м. Києві про скасування рішень та зобов’язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 30.12.09р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 04.02.10р.
В судовому засіданні 04.02.10р. оголошувалось перерву до 17.03.10р. за клопотанням позивача для уточнення позовних вимог.
03.03.10р. до суду позивачем подано уточнення позовних вимог згідно з яким позивачем виключено з числа відповідачів Державну податкові адміністрацію в м. Києві
Ухвалою суду від 17.03.10р. в судовому засіданні оголошувалось перерву до 27.04.10р.для надання додаткових доказів по справі.
Розгляд справи 27.04.10р. відкладався до 02.06.10р. у зв’язку із неявкою позивача в судове засідання.
В судовому засіданні 02.06.10рю. оголошувалось перерву до 16.06.10р.за клопотанням позивача для уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 16.06.10р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.08.10р.. Крім того в судовому засіданні позивач подав уточнення позовних та виклав їх у наступній редакції : визнати дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо відмови позивачу у реалізації права на податковий кредит відповідно до поданої декларації про доходи неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити нарахування податкового кредиту відповідно до поданої декларації.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з врахуванням поданих уточнень. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 13.08.2009р. декларацію про доходи за 2008рік.
У вказаній декларації позивачем заявлено вимогу повернути податок з доходів, сплачений протягом 2008 року, у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту згідно пункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889 від 22.05.2003р., а саме відсотків по іпотечному житловому кредиту в сумі 8 407,95 грн.
Згідно з п.п 5.3.1 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно зі ст. 10 цього Закону.
Рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 31.08.2009 № 2348/Х/Х17-246 ОСОБА_1 відмовлено в наданні податкового кредиту у зв’язку із відсутністю відмітки у паспорті про реєстрацію в квартирі, яка є предметом іпотеки.
З наявної в матеріалах справи копії кредитного договору № 20-5988/2-1 від 15.11.07р. укладеного між ОСОБА_1 (позичальником) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, вбачається що позичальнику надається кредит для придбання цільових облігацій серії G, емітованих Українським консорціумом «Екосорб».
Відповідно до договору № Д/27.2/071115-123 від 15.11.07р. позивач придбав у Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку цінні папери емітовані Українським консорціумом «Екосорб» серії G.
Пунктом 1.5 ст.1 Закону №889 визначено, що іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі (позичальнику) строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири(кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки) у власність з відповідним прийняттям кредитором такого житла у заставу.
Житлом фізичної особи відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Також відповідно до п. 2 статті 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, .споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. З позовної заяви не встановлено житло фізичної особи придатне для проживання чи ні.
Також пунктом 10.1 ст. 10 Закону встановлено, що право у платника податку щодо податкового кредиту на іпотеку виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документу такого платника податку) об'єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України від 11.12.2003 N 1382-ІУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" (лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.2007 р. N 06-10/10-138).
Закон, який регулює питання іпотеки є Закон України від 05.06.2003р. № 898- IV «Про іпотеку»(далі Закон №898), який набрав чинності з 01.01.2004р. Разом з тим, згідно із ст.1 Закону іпотека-вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи положення Закону №889 та норми Закону № 898, на податковий кредит, передбачений п.п5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №889, мають право платники податку, в яких кредитні договори відповідають таким умовам: у кредитному договорі зазначено, що ціллю його надарня є придбання (будівництва) житла, яке приймається кредитором у заставу; до кредитного договору в обов'язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід'ємним доповненням до такого кредитного договору; договір іпотеки (застави) обов'язково має бути нотаріально посвідченим.
При недодержанні вищезазначених умов щодо кредитних договорів платник податку не має законодавчих підстав на податковий кредит, передбачений п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №889.
В супереч наведеним вище нормам, судом встановлено, що предметом зазначених вище договорів є цінні папери, які в подальшому можуть бути обміняні на житло.
Таким чином судом встановлено, що фактично позивачем не заключалось у 2008році договору іпотеки, а отже відсутні підстави для відшкодування частини відсотків по укладеному кредитному договору.
Аналізуючи наведені докази, в їх сукупності та норми чинного законодавства суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Смолій