УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня 9 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Лугового М.Г.
суддів Ященка В.А. Крамаренка В.І.
з участю прокурора Ворфоломеєвої Н.П.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 1 липня 2010 року, яким,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимий,
засуджений за ст. 368 ч.1 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 1 рік 10 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно –господарських функцій строком на 1 рік, за ст.364 ч.3 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць, без конфіскації майна, за ст.ст.15 ч.2, 190 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів призначено 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць, без конфіскації майна.
За ст.ст.27 ч.4, 15 ч.2, 369 ч.1, 27 ч.4,369 ч.2, 190 ч.2, 15 ч.2,190 ч.2 КК України ОСОБА_2 виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що працюючи на посаді заступника чергового помічника начальника СІЗО чергової частини Сумського слідчого ізолятору управління ДДУПВП в Сумській області, відповідно до наданих йому прав та повноважень, являвся службовою особою правоохоронного органу, але всупереч своїм функціональним обов’язкам вчинив ряд умисних злочинів.
Так, у червні 2009 року в Сумському СІЗО утримувались заарештовані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вирішили отримати для себе мобільний телефон для того, щоб вести розмови з особами які перебувають на волі. У зв’язку з цим вони звернулись до ОСОБА_2 з проханням пронести для них в СІЗО мобільний телефон. ОСОБА_2 погодився і повідомив, що за це йому необхідно буде сплатити 300 грн., пояснивши, що сестра заарештованого ОСОБА_4, ОСОБА_4 повинна переслати бандероль з мобільним телефоном на адресу його знайомої ОСОБА_10 і 300 грн. покласти до акумуляторної батареї мобільного телефону. Заарештований ОСОБА_4 повідомив про це своїй сестрі ОСОБА_4, яка виконала його прохання. ОСОБА_2 домовився зі своєю знайомою ОСОБА_10, що вона отримає на пошті бандероль від ОСОБА_4 і передасть її йому.
8 липня 2009 року ОСОБА_10 у 22 поштовому відділенні, що у місті Суми по вулиці Халтуріна,6 отримала бандероль, яку в той же день не розпечатуючи передала ОСОБА_2. Отримавши бандероль, ОСОБА_2 вилучив передані йому в якості хабара 300 грн., які потім використав на власні потреби, а наступного дня, тобто 9 липня 2009 року зловживаючи владою та своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, як працівник правоохоронного органу, діючи всупереч інтересам служби і користуючись тим, що він може пройти на територію СІЗО без особистого догляду, ОСОБА_2 за отриманий хабар в сумі 300 грн., потайки проніс мобільний телефон на територію СІЗО і передав цей телефон заарештованому ОСОБА_3 в камеру №50.
Окрім цього, ОСОБА_2 при виконанні своїх службових обов’язків стало відомо, що рішенням комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб які засуджені до позбавлення волі, засудженому ОСОБА_5 визначено, що покарання він повинен відбувати у виправній колонії №56, що у місті Ромни, Сумської області. ОСОБА_2 знаючи, що ОСОБА_5 до засудження проживав у місті Шостка і відбування покарання неподалік від місця проживання буде для нього бажаним, вирішив цим скористатись та шляхом обману заволодіти грошовими ОСОБА_5, при цьому він діяв, як службова особа правоохоронного органу, зловживаючи своїм службовим становищем з корисливих мотивів. З цією метою, на початку липня 2009 року ОСОБА_2 під час огляду камери №48, що у Сумському СІЗО, де утримувався ОСОБА_5, повідомив тому, що завдяки його особистим зусиллям, місце для відбування покарання ОСОБА_5 визначено у Роменській колонії №56, а за це ОСОБА_5 повинен сплатити йому 300 доларів США. ОСОБА_5 був переконаний, про те що повідомив йому ОСОБА_2 є правдою, але сплатити вказану суму грошей не зміг за відсутністю джерел їх отримання. Таким чином, ОСОБА_2 вжив всіх заходів до того, щоб досягти своєї мети, але не довів свого злочинного наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_2 вирішив досягти своєї мети і у середині липня 2009 року повідомив засудженому ОСОБА_3, який є співучасником у вчиненні злочинів з ОСОБА_5, що він вирішив питання про місце відбування покарання ОСОБА_5, але ОСОБА_5 не зміг заплатити йому 300 доларів США, а тому вказану суму повинен сплатити ОСОБА_3, а при невиконанні його вимоги, ОСОБА_2 докладе всіх зусиль для погіршення умов перебування ОСОБА_3 у слідчому ізоляторі. ОСОБА_3 вважаючи, що ОСОБА_2 дійсно вирішив питання про місце відбування покарання ОСОБА_5, а також вважаючи, що ОСОБА_2 за своїм службовим становищем може ініціювати питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та поміщення до карцеру, вимушений був погодитись на передачу вказаної ОСОБА_2 суми грошей. В процесі перемовин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості, що 200 доларів США ОСОБА_2 перерахує мама засудженого ОСОБА_3, а 100 доларів США дещо пізніше він передасть особисто. ОСОБА_2 не бажаючи бути викритим в отриманні грошей, домовився з знайомим ОСОБА_9, про те, що на його кредитну картку будуть перераховані гроші, які той після їх отримання повинен йому передати. ОСОБА_9 не знаючи, що це за гроші погодився. Після цього, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, кому повинна перерахувати гроші його мама. 12 серпня 2009 року, ОСОБА_3, виконуючи прохання сина, перерахувала на кредитну картку ОСОБА_9 1 630 грн., що є еквівалентом 200 доларів США. В цей же вечір ОСОБА_9 отримавши гроші, біля будинку №28 по вулиці Харківській у місті Суми передав ОСОБА_2 отримані гроші за мінусом комісії банку в сумі 1 545 грн.57 коп. Таким чином, ОСОБА_2 являючись працівником правоохоронного органу вчинив зловживання службовим становищем з корисливих мотивів.
На вирок суду подані апеляції:
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції вказує, що судом було безпідставно виключено з обвинувачення ОСОБА_2, висловлювання ним погроз на адресу ОСОБА_5, адже на думку прокурора такі погрози були. Прокурор також посилається на те, що суд у мотивувальній частині вироку зазначивши про необхідність виправдання ОСОБА_2 за рядом статей кримінального кодексу у резолютивній частині вироку цього не вказав. Прокурор вважає, що суд невірно призначив засудженому додаткову міру покарання, залишивши поза увагою те, що ОСОБА_2 є працівником правоохоронного органу. Неправильним прокурор вважає і те, що ОСОБА_2 не позбавлений спеціального звання, а також те суд допустив помилку при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст.190 ч.1 КК України. Зважаючи на це прокурор вважає вирок суду незаконним, просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Захисника засудженого ОСОБА_1 вважає, що судом в неповній мірі були враховані всі пом’якшуючі покарання засудженого обставини і як результат, засудженому було призначено дуже суворе покарання, а тому захисник просить звернути на це увагу та змінити вирок суду і призначити засудженому ОСОБА_2 покарання не пов’язане з позбавленням волі.
Вислухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, які просили змінити вирок суду та пом’якшити засудженому покарання, прокурора, яка частково підтримала подану апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просила скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що подані по справі апеляції підлягають до часткового задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації цих дій за ст.ст.368 ч.1, 364 ч.3 та 15 ч.2,190 ч.1 КК України, у поданих апеляціях під сумнів не ставляться.
Що стосується призначено засудженому покарання, то на думку колегії суддів, вирішуючи це питання, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, при цьому судом у повному обсязі враховані всі наявні по справі пом’якшуючі покарання засудженого обставини і саме наявність вказаних обставин дали підстави суду призначити засудженому покарання з застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі ніж це передбачено санкціями ст.ст.368 ч.1 та 364 ч.3 КК України. З огляду на це, передбачених законом підстав вважати, що засудженому призначено занадто суворе, або ж м’яке покарання, немає.
Що стосується доводів апеляції прокурора про те, що суд безпідставно виключив з обвинувачення ОСОБА_2 вказівку, про висловлювання ним погроз на адресу ОСОБА_5, то колегія суддів вважає, що доводи прокурора в цій частині є необґрунтованим, адже під час судового слідства не було добуто беззаперечних доказів, які вказували б на наявність таких погроз. Необґрунтованими є доводи прокурора і в тій частині, що суд у мотивувальній частині вироку зазначив про необхідність виправдання ОСОБА_2 за рядом статей кримінального кодексу, а в резолютивній частині вироку про це не вказав. Так, у резолютивній частині вироку судом прямо зазначено про виправдання ОСОБА_2 за рядом статей кримінального кодексу за відсутністю в його діях складу злочину. Колегія не може погодитись і з доводами апеляції прокурора в тому, що суд допустив помилку виправдавши ОСОБА_2 за ст.190 КК України по епізоду отримання грошей в сумі 300 доларів США, з яких він отримав еквівалент 200 доларів США. Колегія суддів вважає, що суд прийняв правильне рішення, щодо виправдання ОСОБА_2 за ст.190 КК України, адже для кваліфікації дій ОСОБА_2 за вказаним законом має бути обов’язкова ознака «обман», але при розгляді справи не було добуто ніяких доказів, які свідчили б про те, що за даним епізодом мав місце обман з боку ОСОБА_2. В той же час, суд цілком правильно зазначив, що ОСОБА_2 вчинив вказані дії зловживаючи своїм службовим становищем, як працівник правоохоронного органу. Не може колегія суддів погодитись і з апеляцією прокурора в тій частині, що суд як обтяжуючу покарання обставину вказав вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ст.365 ч.3 КК України, при цьому колегія суддів виходить з того, що така вказівка у вироку суду відсутня. Таким чином, вказані доводи апеляції прокурора є необґрунтованими і за цих обставин підстав для задоволення апеляції в цій частині, немає.
В той же час, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, в тій частині, що стосується правильності призначення засудженому додаткового покарання, є обґрунтованою. При цьому, колегія суддів виходить з того, що засудженому при призначенні йому покарання за ст.368 ч.1 та 364 ч.3 КК України, а також за ст.70 ч.1 КК України, було призначено додаткове покарання у виді позбавлення його права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 1 місяць. Вказане рішення суду свідчить про те, що ОСОБА_2 позбавлений права обіймати посади у всіх без винятку галузях господарства та державних установах. Колегія суддів вважає за необхідне уточнити вирок суду в цій частині та зазначити, що ОСОБА_2 за ст.ст.368 ч.1,364 ч.3 та 70 ч.1 КК України позбавлений права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в правоохоронних органах строком на 1 рік 1 місяць. У зв’язку з цим, апеляції прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, адже при такому вирішенні питання, засудженому пом’якшено покарання в частині призначення йому додаткового покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 1 липня 2010 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення його певного права, змінити та вказати, що ОСОБА_2 за ст.ст.368 ч.1,364 ч.3 та 70 ч.1 КК України позбавлений права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків в правоохоронних органах строком на 1 рік 1 місяць. В остальній частині вирок суду залишити без змін.
СУДДІ:
Луговий М.Г.
Ященко В.А.
Крамаренко В.І.