ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
№К-12930/06
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Костенка М. І.
суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Ланченко Л.В.
при секретарі судового засідання:Міненко О.М.
за участю представників:
позивача: Байди В.В. дов. №04/17 від 03.01.2007р.,
відповідача: Єремець Є.А. дов. №4106/9/10-007 від 28.12.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві на Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2005р. та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. у справі №1/306, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2004 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001782301/01051 від 02.06.2004р.
Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивач вимог податкового законодавства не порушував, податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем в порушення вимог чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2005р. у справі №1/306, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. позовні вимоги були задоволенні.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що донараховуючи позивачу штрафні санкції відповідачем порушено вимоги пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки, перевіряючими не визначено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток за період з ІV кв. 2001р. – І півріччя 2003р.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2005р. у справі №1/306 та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скаргаґрунтується на тому, що рішення судів прийняті в супереч вимог чинного законодавства, зокрема судами не враховано, що позивачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання відповідно до пп. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції.
В судовому засіданні 26.07.2007р. відповідачем було подано клопотання б/н від 26.07.2007р., в якому він просив у в зв’язку з реорганізацією відповідача здійснити заміну Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві її правонаступником державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва.
Позивач проти здійснення процесуальної заміни відповідача у в зв’язку з реорганізацією відповідача не заперечував.
На підтвердження викладеного відповідачем надано засвідчені копії: Наказу від 27.12.2005р. №528 про реорганізацію органів державної податкової служби Миколаївської області на 2006 рік, Додаток №1 до вказаного Наказу; Свідоцтва про Державну реєстрацію серія А01 №006285 від 10.02.2006р.; Довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій від 10.02.2006р. №19/11-437.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання скаржника про заміну Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві її процесуальним правонаступником державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєвапідлягає задоволенню, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Податковим повідомленням-рішенням №0001782301/01051 від 02.06.2004р. позивачу за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні санкції у розмірі 70 862,43 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди посилались на те, що встановивши факти завищення та заниження позивачем податкових зобов’язань, відповідачем не визначено суми податкових зобов’язань з податку на прибуток за період з ІV кв. 2001р. – І півріччя 2003р.
При цьому, пославшись на загальний період перевірки судами не встановлено згідно якої саме декларації з податку на прибуток, у якій сумі позивачем узгоджено податкове зобов’язання з податку на прибуток, порядок та строки сплати позивачем узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими, у в зв’язку з цим, вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судоми норм матеріального права, підтверджуються матеріалами справи, отже касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220, 223, 227, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
1. Клопотання державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєвазадовольнити.
2. Замінити Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Миколаєві її процесуальним правонаступником державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва(54028, вул. Гирьова, 1/1, м. Миколаїв).
3. Касаційну Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві задовольнити частково.
4. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2005р. та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. у справі №1/306 скасувати, справу №1/306 направити на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
Н.Г. Пилипчук
Л.В. Ланченко
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Л.І. Бившева
підпис Н.Є. Маринчак
підпис Н.Г. Пилипчук
підпис Л.В. Ланченко
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.М. Міненко