У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі :
Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до державного підприємства (далі – ДП) «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», ОСОБА_4 про визнання наказу недійсним і за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_5, Заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6, третя особа – Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2006 року Міністерство внутрішніх справ України звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що до сфери управління міністерства входить ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», зазначене підприємство 17 липня 2006 року незаконно видало наказ № 94/ос про надання відпустки керівнику підприємства ОСОБА_4, оскільки час і порядок використання відпустки не погоджено з міністерством.
Позивач просив визнати недійсним наказ ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» від 17 липня 2006 року № 94/ос про надання відпустки ОСОБА_4
У січні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він працював на посаді директора ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» за контрактом, наказом відповідача від 18 липня 2006 року № 400 о/с його незаконно звільнено з роботи на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, а запису про звільнення в трудову книжку не внесено, її місце знаходження йому не відоме.
ОСОБА_4 просив скасувати наказ від 18 липня 2006 року № 400 о/с про його звільнення та наказ від 18 вересня 2006 року № 532 о/с про внесення змін у наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Згодом ОСОБА_4 доповнив позов і просив також стягнути з Міністерства внутрішніх справ України 250 тис. грн. на відшкодування завданої йому незаконним звільненням моральної шкоди.
Судом зазначені позови об’єднано в одне провадження, до участі в справі як відповідачів за позовом ОСОБА_4 залучено ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА», Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_5, Заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6, як третю особу – Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Києво-Святошинського районного суду від 28 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 5 травня 2010 року, позов Міністерства внутрішніх справ України задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338 – 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з частиною першою статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України: Є.Ф. Левченко
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін