УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Мороза І.М.,
суддів: Скавроніка В.М., Кияшка О.А.,
прокурора Карпука Ю.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула 04 жовтня 2010 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, який має на своєму утриманні малолітню дитину, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, судимого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., проживаючого в АДРЕСА_2
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і засуджено до позбавлення волі на строк три роки.
Відповідно до ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю два роки. На нього покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1 маючи не зняту і непогашену судимість за незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, 28 січня 2009 року, приблизно о 16 годині, перебуваючи біля будинку на вул. Малишка № 3 в м. Києві, у невстановленої досудовим слідством особи незаконно придбав медичний шприц, об’ємом 5 мл., з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм (ацетильованим
Справа № 11-а- 2059 Категорія - ч. 2 ст. 309 КК України
Головуючий в суді 1-ї інст. - суддя Федюк О.О. Суддя-доповідач Скавронік В.М.
опієм), масою 0, 11 г., в перерахунку на суху речовину, який став незаконно
зберігати при собі для особистого вживання без мети збуту, а потім на власному автомобілі, марки «Део Нексія», державний номерний знак АА
3748 НК, перевіз опій на вул. Луначарського, 4 в м. Києві, де приблизно о 16
год. 20 хв. того ж дня був затриманий працівниками міліції, які виявили в нього та вилучили даний наркотичний засіб.
В апеляції прокурор, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства та невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даних про його особу внаслідок його м’якості.
Прокурор вказав на те, що суд правильно визнав доведеним пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 309 КК України, проте у мотивувальній частині не зазначив повторність як кваліфікуючу ознаку даного злочину. Крім того, на його думку, суд не врахував, що засуджений вчинив інкримінований йому злочин в невдовзі після його засудження за аналогічний злочин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, лише в частині призначення покарання, зазначивши, що при кваліфікації злочину суд вказав у вироку на кваліфікуючу ознаку – повторність, а тому підстав змінювати вирок в цій частині немає, пояснення засудженого, який заперечував проти апеляції і просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, врахувати, що на його утриманні перебуває не тільки вказана у вироку донька, а ще й малолітня дитина від першого шлюбу, що залишилася без матері, яку позбавлено батьківських прав, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких підстав до задоволення апеляції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого ним злочину визнана ним повністю, доведена судом і в апеляції не заперечується.
Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно, є правильною.
Згідно ч. 3 ст. 299 КПК України, за правилами якої справа розглядалася судом, підсудний та інші учасники судового розгляду не вправі оспорювати фактичні обставини справи, докази стосовно яких не досліджувалися з їх добровільної згоди, про що свідчать дані протоколі судового засідання.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України вирок перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Колегія суддів не погоджується з викладеними в апеляції доводами прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, про те, що суд першої інстанції помилково не зазначив у мотивувальній частині вироку повторність, як кваліфікацію інкримінованого засудженому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а призначене ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 65 КК України покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості.
Як вказано у вироку і вбачається з матеріалів справи вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України за незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, до покарання у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
При викладені у вироку фактичних обставин справи суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 має не зняту і непогашену судимість за незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України суд вказав, що він повторно вчинив незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто доводи прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, про відсутність такої кваліфікуючої ознаки у вироку є необґрунтованими, а тому прокурор прокуратури міста Києва цілком правомірно відмовився від підтримання апеляції в цій частині.
Врахувавши у вироку фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 злочину та дані про його особу: характеристику за місцем його постійного проживання і знаходження на його утриманні малолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 суд правомірно звільнив його від відбування покарання з випробуванням, виходячи з того, що саме вказана міра покарання сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів, що згідно із ст. 50 КК України є метою покарання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що наркотичні засоби не вживає, допомагає матері похилого віку, яка проживає в сільській місцевості і хворіє, а також просить залишити вирок суду першої інстанції без зміни.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2008 року відносно ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, а відтак - має бути залишений без зміни, оскільки при призначенні йому покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України в повній мірі врахував як ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, так і дані про його особу, а також щире каяття у вчиненому, як обставину, що пом’якшує його покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства.
Запобіжний захід у виді взяття під варту, який після неодноразового виклику ОСОБА_1 в судове засідання за вказаною у вироку адресою: АДРЕСА_2 та невиконання ухвали апеляційного суду про його привід було обрано в зв’язку з оголошенням засудженого в розшук, має бути скасовано, а його звільнено з-під варти в залі суду.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.
Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді взяття під варту скасувати.
Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі апеляційного суду.
Судді Мороз І.М. Скавронік В.М. Кияшко О.А.