УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
№ 33-956/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 року м. Київ
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Вільгушинський М.Й.,
з участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв’язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винною у тому, що 18 квітня 2009 року о 21 годині вона в порушення вимог п. 12.5 ПДР та дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено», керуючи автомобілем «Шкода Фабіа» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Хрещатик в напрямку Європейської площі в м. Києві, рухалась по пішохідній зоні вул. Хрещатик в зоні дії дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено» зі швидкістю, яка перевищувала 20 км/год, що призвело до зіткнення з автомобілем «Мітсубісі Галант» державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався з вул. Інститутської.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, апелянт зазначає, що проїжджаючи перехрестя вулиць Хрещатик та Інститутської вона правомірно керувалася правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету, а за умови виконання водієм ОСОБА_2 п. 16.11 ПДР України, ОСОБА_2 своїми односторонніми діями могла уникнути зіткнення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1, яка просила задовольнити її апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Також згідно п. 2 ст. 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення повинна вирішити, чи правильно складено протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення, крім того, згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, дані вимоги закону судом в повній мірі виконані не були.
Так, судом першої інстанції для повного і об’єктивного з’ясування обставин справи було проведено судову транспортно - трасологічну та автотехнічну експертизу, згідно висновків якої дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.5 Правил дорожнього руху та дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», оскільки вона рухалась по пішохідній зоні вулиці Хрещатик, так як згідно даних КП «Київдорсервіс» при виїзді на вулицю Хрещатик, на ділянці дороги від бульвару Т.Шевченка до вулиці Інститутської, встановлені дорожні знаки 3.1 «Рух заборонено» із табличками, які обмежують дію вказаного знака у суботу та неділю з 10 години до 22 години, а у святкові – з 8 години до 22 години.
Крім того, до матеріалів справи приєднаний диск з відеозаписом зіткнення двох автомобілів на перехресті вулиць Хрещатик і Інститутська, яке відбулось 18 квітня 2009 року о 21 годині 11 хвилин, згідно якого один автомобіль рухався з вулиці Інститутська, а інший – вулиці Хрещатик. На підставі відеозапису можна прийти до висновку, що автомобіль «Мітсубісі Галант» рухався вулицею Інститутська, а автомобіль «Шкода Фабія» вулицею Хрещатик, рух по якій згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 246 від 03.03.2008 року заборонений у суботу та неділю з 10 години до 22 години, а у святкові – з 8 години до 22 години.
Також у своїх додаткових поясненнях від 18.04.2009 року ОСОБА_1 вказала, що близько 21 години 18.04.2009 року вийшла з магазину на вулиці Хрещатик та побачила, що вказана вулиця перекрита фішками, оскільки її автомобіль був припарковано між станціями метро Хрещатик та Майдан Незалежності, вона сіла в автомобіль та почала рухатись в бік Майдану Незалежності. Під’їжджаючи до перехрестя вулиць Хрещатик та Інститутська, звернула увагу, що світлофори не працюють та відсутній регулювальник, а тому керуючись дорожніми знаками впевнено рухалась перехрестям, а потім відчула удар в заднє праве крило автомобіля. В перших своїх поясненням вказала неправильний напрямок руху оскільки була схвильована.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що дійсно рухалась вулицею Хрещатик у час, коли рух по ній був заборонений, та виїжджаючи на перехрестя вулиць Хрещатик і Інститутської не була достатньо уважною та не звертала уваги на інших водіїв, оскільки рухалась, на її думку, по головній дорозі згідно правил пріоритету відповідно Правил дорожнього руху. До того ж вона наголосила, що під час розгляду справи в суді першої інстанції зверталась з клопотання про направлення матеріалу про адміністративне правопорушення на доопрацювання в ДАІ, оскільки матеріали не відповідають обставинам справи, однак суд відмовив їй у цьому. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи ( а.с. 12).
Вказані докази узгоджуються між собою, будь-які докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 рухалась з вулиці Софіївської на Європейську площу в матеріалах справи відсутні, у зв’язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 рухалась вулицею Хрещатик, а тому обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ( а.с. 3) та схемі дорожньо-транспортної пригоди ( а.с. 9) не відповідають дійсності, та не можуть бути прийняті судом до уваги.
Більш того, аналіз наявних в матеріалах справи доказів вказує на те, що ОСОБА_1 могла порушити і інші пункти Правил дорожнього руху ніж ті, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, які необхідно перевірити органами ДАІ при додатковій перевірці, зокрема перевірити можливість порушення нею п. 26.4 ПДР України, згідно якого під час виїзду з житлової та пішохідної зони водії повинні дати дорогу іншим учасникам дорожнього руху.
Таким чином, в порушення п. 2 ст. 278 КУпАП суд першої інстанції не звернув увагу на допущену при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення неправильність, що має суттєве значення для вирішення справи.
Вказані недоліки не можуть бути усунуті під час судового розгляду справи, оскільки суд не може вийти за межі суті адміністративного правопорушення, виписаного в протоколі про адміністративне правопорушення, а зібрані у справі докази не відповідають вимогам їх достатності.
З огляду на викладене, постанова Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2010 року не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нової постанови, якою матеріали справи підлягають направленню до органів ДАІ міста Києва для додаткової перевірки та належного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а після проведення – направленню до Шевченківського районного суду м.Києва для її розгляду з дотриманням вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв’язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП скасувати.
Матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повернути до ДАІ міста Києва для додаткової перевірки та належного оформлення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
м.Києва М.Й.Вільгушинський