АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
Іменем України
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Скавроніка В.М., за участі ОСОБА_3 - особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, потерпілого ОСОБА_4, при секретарях Гарібян К.Е. і Кучми О.В., розглянув 13 жовтня 2010 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року
народження, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Як вбачається з постанови, ОСОБА_3 04.03.2010 року, приблизно в 11 год. 20 хв., керуючи власним автомобілем марки «ВАЗ 21144», державний номерний знак НОМЕР_1, зупинився навпроти будинку № 17 на вул. Данькевича в м. Києві та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, відчинив ліві передні двері автомобіля, що призвело до зіткнення з ними автомобіля марки «Тойота Камрі», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тобто порушив п. п. 2.3 (б), 15.13 Правил дорожнього руху, а відтак - вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати та постановити нове рішення, яким притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, вказавши, що останній не витримав безпечних інтервалу та дистанції, що призвело до зіткнення автомобілів.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були опитані в попередніх судових засіданнях.
ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з заявою від 17.08.2010 року, в якій просив в подальшому розглядати справу в його відсутність (а. с. 34). ОСОБА_3 в судові засідання 03.09.2010 року, 29.09.2010 року та 13.10.2010 року не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча судом був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також те, що обставини дорожньо-транспортної пригоди досліджені судом першої інстанції та апеляційним судом за участі ОСОБА_3 і потерпілого, з метою уникнути тяганини у справі, розгляд якої об’єктивно триває довгий час у зв’язку з хворобою ОСОБА_3 та його неявкою в судові засідання, апеляційний суд вважає за можливе і необхідне закінчити розгляд справи та постановити в ній рішення у його та потерпілого відсутність.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу, пояснення потерпілого ОСОБА_4, який проти апеляції заперечував, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає будь-яких підстав для її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції відносно нього.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, судом повністю доведена і підтверджується фактичними даними, які містяться в Протоколі про адміністративне правопорушення Серії АД № 254956 (а. с. 2), схемі ДТП )а. с. 3), в довідці про отримані автомобілями пошкодження (а. с. 3 зв.), в первинних поясненнях ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 від 04.03.2010 року (а. с. 4 -5), в поясненнях в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4, інспекторів ДАЇ ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_4 – дружини потерпілого, а також на зробленому потерпілим фотознімку розташування пошкоджених автомобілів на місці ДТП.
Апеляційний суд не бере до уваги викладені в апеляції доводи ОСОБА_3 про те, що він не винний у вчинені інкримінованого йому правопорушення, оскільки його не вчиняв, вимог Правил дорожнього руху не порушував, а у ДТП винен сам потерпілий.
Вказані доводи ОСОБА_3 спростовуються фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, в його ж первинних поясненнях та іншими доказами.
Викладені в апеляції доводи ОСОБА_3 про необхідність визнання винним у ДТП ОСОБА_4, який начебто не витримав безпечних інтервалу та дистанції, що призвело до зіткнення автомобілів, та про притягнення його до адміністративної відповідальності є надуманими, такими, що не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та спростовуються дослідженими в ній доказами в їх сукупності.
Про безпідставність вказаних доводів ОСОБА_3 свідчать дані, що містяться в поясненнях потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_4, які пояснили, що розташування автомобілів після ДТП і на момент його огляду залишилось незмінним, таким, як його побачили та зафіксували в схемі ДТП працівники ДАЇ, поясненнями останніх в цій частині, даними, які зазначені в схемі ДТП та на фотознімку, згідно з якими автомобіль ОСОБА_4 знаходиться на проїзній частині дороги та на безпечному боковому інтервалі від автомобіля ОСОБА_3
Як пояснив потерпілий ОСОБА_4, він не міг передбачити, що ОСОБА_3 відкриє двері свого автомобіля, внаслідок чого вона опинилася на шляху руху його автомобіля, і з цієї причини він не мав технічної можливості уникнути зіткнення.
Більш того, як свідчать дані, що відображені в графі протоколу про адміністративне правопорушення: «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», ОСОБА_3С . після ознайомлення зі змістом протоколу, про що свідчить його підпис, власноруч написав «буду уважніший» (а. с. 2).
В своїх первинних поясненнях від 04.03.2010 року (а. с. 4) ОСОБА_3 вказав на те, що він в час та в місці, наведених в протоколі про адміністративне правопорушення, зупинився навпроти буд. № 17 на вул. Данькевича (далі дослівно) «… щоб поговорити по мобільному телефону, після чого хотів вийти із автомашини та не глянув у дзеркало заднього виду, відкрив ліву передню дверку (свого автомобіля) трішки, але так як машина стояла на узбіччі під невеликим кутом, дверка відкрилася сильніше і в цей час повз нього проїжджав автомобіль «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, який і пошкодив мою дверку. Потерпілих немає».
Суть викладеного свідчить, що ОСОБА_3 безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди фактично визнав себе винним у її вчиненні.
Опитані апеляційним судом потерпілий та свідки - інспектори ДАЇ ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтвердили, що дані пояснення ОСОБА_3 є правдивими і вони, як і складені ними схема ДТП та протокол про адміністративне правопорушення повністю відповідають обставинам справи.
Виходячи з розташування автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди, як вони зафіксовані у схемі ДТП, правильність і достовірність якої підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_3 і потерпілий, які були ознайомлені з нею на місці ДТП і підписали її, а також свідок ОСОБА_7, який її склав, а також на фотознімку, та враховуючи характер і локалізацію виявлених на автомобілях технічних пошкоджень у тому вигляді, як вони зазначені в довідці на зворотному боці схеми ДТП, апеляційний суд констатує про їх узгодженість з даними, що містяться в первинних поясненнях ОСОБА_3
З огляду на очевидність порушення ОСОБА_3 вказаних вимог Правил дорожнього руху та враховуючи, що його вина повністю підтверджується наведеними доказами, апеляційний суд не призначив у справі за власною ініціативою судову авто-технічну та транспортно-трасологічну експертизу, проведення якої пов’язано з довготривалістю та чималою вартістю експертного дослідження. Учасники судового розгляду також не заявляли клопотання про її призначення. Необхідності в призначенні такої експертизи у справі немає.
Зміну ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції своїх первинних пояснень апеляційний суд розцінює як його спробу уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та можливого відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди в порядку цивільного судочинства за позовом страхової компанії, оскільки автомобіль ОСОБА_4 застрахований, про що він повідомив апеляційному суду.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст. 124 КпАП України як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, оскільки доведено, що він вчинив саме вказані дії.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_3 накладено відповідно до вимог частини другої статті 33 КпАП України, з урахуванням ступеня його вини та особи, зокрема стану його здоров’я – хвороби серцево-судинної системи, про що свідчать надана ним Виписка з історії хвороби стаціонарного хворого КЦБКБ Міністерства охорони здоров’я України на його ім’я та характер та обставини вчиненого ним з необережності правопорушення.
Апеляційний суд визнає також цілком обґрунтованим і виваженим рішення суду першої інстанції про накладення на ОСОБА_3 більш м’якого адміністративного стягнення у виді штрафу і саме в мінімальному розмірі, встановленому в санкції ст. 124 КпАП України, якою передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
За викладених обставин постанова судді відносно ОСОБА_3 має бути залишена без зміни, а його апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень – залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва В.М. Скавронік