УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2010 року м. Київ
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.Києва Вільгушинський М.Й.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1,
її захисника – ОСОБА_2,
та потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 22 лютого 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винною у тому, що 14.01.2010 року близько 01 години 55 хвилин, керуючи автомобілем «Мазда» д.н.з. НОМЕР_3 по вулиці Вербицького, 11 у м.Києві на дорозі із двостороннім напрямком руху, яка має по дві смуги в кожному напрямку, виїхала на смугу зустрічного руху, внаслідок чого вчинила зіткнення з автомобілем «Тойота Корола» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 11.4 ПДР України, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилається на незаконність постанови суду, грубе порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки вона не була повідомлена про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, крім того, суд не зібрав всіх доказів у справі, а наявні належно не оцінив. Також апелянт вказує на те, що діяла в стані крайньої необхідності у зв’язку із вчиненням щодо неї злочинних дій невстановленим чоловіком, а тому просить постанову Дарницького районного суду м.Києва скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку із вчиненням дії в стані крайньої необхідності та відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила свої апеляційні вимоги та просила постанову Дарницького районного суду м.Києва від 22.02.2010 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведенні в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати постанову Дарницького районного суду м.Києва від 22.02.2010 року, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку потерпілого ОСОБА_3, який вважає ОСОБА_1 винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, вислухавши також пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- схемою дорожньо транспортної пригоди, відповідно до якої автомобіль «Мазда» виїхав на смугу зустрічного руху (а.с.12);
- поясненнями ОСОБА_1, яка підтвердила, що знаходилась за кермом автомобіля «Мазда» та вчинила зіткнення з автомобілем «Тойота Корола» (а.с.15). В судовому засіданні ОСОБА_1 також підтвердила, що знаходилась за кермом автомобіля, однак до цього її змусив невідомий чоловік, втекти від нього вона не намагалась, оскільки боялась, його погрози сприймала реально, даному чоловіку вона не говорила, що не вміє керувати автомобілем;
- поясненнями потерпілого - водія автомобіля «Тойота» ОСОБА_3 ( а.с. 18), який в судовому засіданні також підтвердив, що ОСОБА_1 знаходилась за кермом автомобіля «Мазда», була в стані алкогольного сп’яніння, він не наполягав, щоб провели обстеження на стан сп’яніння, оскільки вважав, що це обов’язки працівників міліції. Він бачив, що з задніх дверей машини виходив чоловік, який пішов у невідомому напрямку, а на передньому пасажирському сидінні знаходилась ОСОБА_4, яка була в непритомному стані. Саме ОСОБА_1 була за кермом. Він не бачив, щоб під час руху автомобіля «Мазда» у ньому відбувалась боротьба. Зразу ж після ДТП ОСОБА_1 дзвонила комусь по телефону і запитувала як їй бути і як діяти далі. Потерпілий дійсно звертався в правоохоронні органи для встановлення невідомого чоловіка, оскільки ОСОБА_1 відмовилась добровільно відшкодувати шкоду, а його автомобіль не застрахований та не підлягає відновленню;
- поясненнями свідка ОСОБА_5 ( а.с. 19), який пояснив, що в указаний час був пасажиром в автомобілі потерпілого. Після ДТП він побачив, що за кермом автомобіля «Мазда» знаходилась ОСОБА_1, він також бачив, що від цього автомобіля відходив невідомий чоловік. Після ДТП свідку надали медичну допомогу і госпіталізували до лікарні швидкої медичної допомоги. ОСОБА_1 також знаходилась у цій самій лікарні, і він чув, що вона комусь телефонувала та запитувала, що їй робити у цій ситуації, і як за її словами «відмазатись»;
- поясненнями свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що напередодні подій перебувала разом з ОСОБА_1 в кафе, де святкували Новий рік за старим стилем, вживали спиртні напої. Вийшовши з кафе, зупинили автомобіль «Мазда» щоб їхати додому, проїхавши невелику відстань, водій зупинив автомобіль та, погрожуючи, сказав, щоб ОСОБА_1 сіла за кермо, а він сів на заднє сидіння. При цьому, ОСОБА_1 вийшла з правих задніх дверей та сіла на сидіння водія, а невідомий чоловік сів на заднє сидіння автомобіля, ОСОБА_1 почала рух і під час руху автомобіля невідомий чоловік почав тягнути ОСОБА_4 на заднє сидіння та підбив руку ОСОБА_1, яка різко викрутила кермо вліво, виїхавши на смугу зустрічного руху, у зв’язку з чим відбулось зіткнення з автомобілем потерпілого. Погрози невідомого чоловіка вона сприймала реально. Вважає, що ДТП сталось з вини невідомого чоловіка. Те, що саме ОСОБА_1 знаходилась за кермом автомобіля вона не заперечує;
- поясненнями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором дізнання відділу ДАІ Дарницького району м.Києва, матеріали по факту ДТП надійшли до нього з райвідділу. За даними, які знаходились у справі, проводилась перевірка, за результатами якої по факту ДТП він виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю підстав для порушення кримінальної справи виходячи з тяжкості тілесних ушкоджень учасників ДТП. Діючи відповідно до посадових обов’язків, після відмови в порушенні кримінальної справи, він склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, зателефонував їй та повідомив про те, що відносно неї складено протокол, на що вона пояснила, що знаходиться за місцем своєї реєстрації та коли повернеться невідомо, у зв’язку з чим копія протоколу їй вручена не була, і з протоколом ОСОБА_1 не ознайомилась та не поставила у ньому свій підпис. ОСОБА_1 знала про те, що ОСОБА_6 є дізнавачем у справі, оскільки він разом з іншим працівником ДАІ після ДТП приходив до неї додому, щоб поспілкуватись щодо обставин справи, особисто він не брав у неї пояснення, це зробив інший працівник. У відділенні розшуку ДАІ Дарницького району м.Києва було заведено розшукову справу, оскільки власник автомобіля «Мазда» невідомий, номерний знак на даний автомобіль в органах автоінспекції не видавався. Після ДТП в салоні автомобіля «Мазда» було знайдено доручення, дійсне до 2007 року, видане ОСОБА_9, тому це прізвище було записано в протоколі, як особа, якій належить автомобіль, але фактично він не є його власником. З урахуванням всіх обставин справи, свідок ОСОБА_6 вважає, що у вчиненні ДТП винна ОСОБА_1, яка реально керувала автомобілем, а тому склав протокол саме відносно неї;
- поясненнями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що працює старшим інспектором відділу оформлення ДТП Дарницького району м.Києва. Про те, що на вулиці Вербицького у м.Києві 14.01.2010 року близько 1 години 55 хвилин відбулось ДТП за участю автомобілів «Мазда» та «Тойота» він отримав виклик. Коли він приїхав, то дізнався, що за кермом автомобіля «Мазда» була ОСОБА_1, вона сама цього не заперечувала, крім того це було видно з пошкоджень на її обличчі від битого лобового скла автомобіля. На місце ДТП прийшов свідок, який пояснив, що бачив з балкону свого помешкання як після зіткнення двох автомобілів з автомобіля «Мазда» виходив чоловік і пішов в невідомому напрямі. Самого зіткнення автомобілів свідок не бачив. На місці ДТП було видно, що автомобіль «Мазда» виїхав на смугу зустрічного руху, кут виїзду не крутий, приблизно 40 градусів. Було встановлено, що номерний знак, який був на автомобілі «Мазда», не належить даному автомобілю, і те, що автомобіль не зареєстрований належним чином. Обстеження на стан алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 не проводилось, оскільки таке обстеження мало бути проведено у лікарні, в яку госпіталізували ОСОБА_1, відповідно правил оформлення ДТП.
Доводи апелянта про порушення працівниками ДАІ її прав, які виразились у тому, що протокол про ДТП було складено у відсутність ОСОБА_1 і про те, що вона не була з ним ознайомлена, є необґрунтованими.
Так, стаття 254 КУпАП не вимагає складення протоколу про адміністративне правопорушення в присутності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення було складено у двох екземплярах після винесення постанови про відмову в порушення кримінальної справи, про що відповідно даних рапорту інспектора дізнання ВДАІ Дарницького району м.Києва ОСОБА_6, ОСОБА_1 була повідомлена по телефону, вказаному нею у поясненнях (а.с. 15), однак для отримання копії протоколу та підпису не з’явилась, оскільки знаходилась за місцем постійного проживання в Черкаській області (а.с. 3). Ці дані також підтверджуються поясненнями ОСОБА_6, які він дав в судовому засіданні в апеляційному суді в якості свідка. Копія протоколу про адміністративне правопорушення знаходиться в матеріалах справи ( а.с.2). Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про відмову в порушенні кримінальної справи та про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Неотримання копії протоколу за наведених вище обставин не може бути доказом її невинуватості у вчиненні ДТП.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вона діяла в стані крайньої необхідності і не порушувала правил дорожнього руху, у зв’язку з цим, також є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 18 КУпАП дія вчинена у стані крайньої необхідності є такою, якщо вона вчинена для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Докази, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_1 діяла у стані крайньої необхідності, в матеріалах справи відсутні та при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_1 не доведені.
Висловлені ОСОБА_1 зазначені припущення щодо її дій в стані крайньої необхідності в період дорожньо - транспортної пригоди оцінюються судом як позиція захисту, яку вона обрала.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів ОСОБА_1 не зверталась з заявою про вчинення щодо неї злочину, з її слів, невідомим чоловіком. Із поданих в судовому засіданні апеляційного суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 22.03.2010 року звернулась до прокуратури Дарницького району м.Києва зі скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.01.2010 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту ДТП за відсутності в діях водія ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст. 286 КК України ( а.с. 5). На час розгляду справи в апеляційному суді постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не скасована.
Що стосується посилання ОСОБА_1 про те, що вона не має посвідчення водія, то дана обставина не звільняє її від відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у вчиненні якого вона визнана винною.
Таким чином, суд в достатній мірі врахував обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Аналіз розглянутих в апеляційному суді доказів в їх сукупності свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП у разі відмови в порушенні кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушення кримінальної справи.
Оскільки постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була прийнята 21.01.2010 року, суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене, вважаю постанову Дарницького районного суду м.Києва від 22.02.2010 року законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачаю.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м.Києва, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, залишити без задоволення, а постанову суду – без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
м.Києва М.Й.Вільгушинський