АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
Іменем України
Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Скавроніка В.М., за участі ОСОБА_3 - особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисника ОСОБА_4, прокурора Алахвердієва Ш.І., при секретареві Городиської О., розглянув 12 жовтня 2010 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду судову справу за протестом прокурора Оболонського району м. Києва на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2010 року, якою справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3
народження, уродженки м. Бердичева Житомирської області, громадянки України, українки, яка працює заступником начальника відділу призначення пенсій та перерахунків Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва, є заміжньою та проживає за адресою: АДРЕСА_1
закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України в зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Як вбачається з постанови, згідно Протоколу № 1 про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2010 року, складеному відносно ОСОБА_3 прокурором Оболонського районного суду м. Києва, вона, працюючи на посаді заступника начальника відділу призначення пенсій та перерахунків Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва, будучи державним службовцем 12 рангу та 6 категорії, 20.03.2010 року при наданні Декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім’ї за 2009 рік, з особистих мотивів, в п. 1.2 розділу II Декларації “Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами» умисно не вказала доходи на суму 32 180 грн. – вартість житлового будинку № 38, розташованого на АДРЕСА_2, отриманого згідно з Договором дарування від 08.05.2009 року від своєї матері, ОСОБА_5, тобто порушила вимоги фінансового контролю, зазначені у ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та ст. 13 Закону України «Про державну службу», подавши таким чином неправдиві відомості стосовно своїх доходів.
Посилаючись в постанові на фактичні обставини справи та невизнання ОСОБА_3 своєї вини у даному правопорушенні, суд першої інстанції вказав на відсутність в її діях корисливих чи інших мотивів та умислу на вчинення вказаного адміністративного проступку, а саме на відсутність в її діях трьох ознак, які характеризують визначене законодавцем та правовою наукою психічне ставлення особи до вчинення нею діяння і його наслідків: 1) усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння; 2) передбачення його суспільно небезпечних наслідків; 3) бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
В обґрунтування своїх висновків суд в постанові стверджує, що у ОСОБА_3 не було умислу не вказувати в Декларації за 2009 рік про отриманий в дар від її матері будинок, оскільки після отримання даного будинку нею були сплачені усі передбачені податки та платежі, тому жодної потреби та інтересу, що передбачені законом як невід’ємні елементи корупційного діяння, в її діях не було.
Суд першої інстанції послався на пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_6, яка станом на березень 2010 року займала посаду начальника кадрового забезпечення Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва, а нині є першим заступником начальника Управління, а також на пояснення начальника даного Управління ОСОБА_7, згідно з якими ОСОБА_3 розпитувала їх на семінарі 26.01.2010 року про те, в яку саме графу необхідно вносити дані про отриманий нею в дар будинок, однак повної і вичерпної відповіді не отримала і помилково не зазначила в розділі II Декларації “Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами» доходи на суму 32 180 грн. – вартість житлового будинку, оскільки не знайшла в цьому розділі графу, в якій необхідно було б зазначити отриманий нею за договором дарування будинок.
Суд також зазначив, що будь-які суспільно небезпечні наслідки для держави, установ чи організацій та окремих громадян від дій ОСОБА_3 не настали, шкоди такими діями нікому не заподіяно та будь-якої вигоди чи переваг по державній службі ОСОБА_3 від них не отримала.
Розділяючи позицію захисника, суд констатував, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи, зібрані прокурором на підтвердження вини ОСОБА_3, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються матеріалами справи, прокурор формально, однобічно і неповно зібрав адміністративні матеріали та не вжив усіх необхідних дій для встановлення істини у справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією», в зв’язку з чим закрив відносно неї справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.
В протесті прокурор просить скасувати дану постанову суду першої інстанції та направити справу в той же суд на новий судовий розгляд.
На думку прокурора суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КпАП України не об’єктивно і неповно з’ясував обставини справи на не вирішив в чому ж полягають порушення вимог законодавства про боротьбу з корупцією, не дослідив та не дав належної оцінки всім доказам, які свідчать про вчинення ОСОБА_3 вказаного адміністративного правопорушення, що і призвело до постановлення ним незаконного рішення.
В судовому засіданні апеляційного суду старший помічник прокурора Оболонського району м. Києва Алахвердієв Ш.І. надав суду уточнення до протесту, підписані ним, а не прокурором, оскільки тільки прокурор за Законом має право на подання, зміну, доповнення чи відклик свого протесту, згідно з якими ст. помічник прокурора змінив резолютивну частину протесту і просив скасувати постанову суду та «у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», провадження у справі закрити».
З цих підстав та з метою уникнути тяганини, апеляційний суд розглянув справу за протестом прокурора в тій редакції, в якій його подано прокурором, без врахування зазначених уточнень, керуючись при цьому положеннями ст. ст. 290, 294 КпАП України.
За змістом ст. 290 КпАП України «постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором…».
Заслухавши пояснення старшого помічника прокурора Алахвердієва Ш., який підтримав протест, пояснення ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4, які проти протесту заперечували, отримавши пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, надавши учасникам апеляційного розгляду заключне слово, дослідивши і перевіривши матеріали справи та викладені в протесті доводи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишити протест прокурора без задоволення, а постанову суду - без зміни з наступних підстав.
Згідно із положеннями ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» визначено поняття корупції та корупційних діянь. Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг .
Корупційними діяннями є:
а) незаконне одержання особою. уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій, матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;
б) одержання особою. уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачений чинним законодавством.
Результати аналізу та співставлення тесту диспозиції даної статті з встановленими судом першої інстанції і апеляційним судом обставинами справи свідчать про те, що дії (бездіяльність) ОСОБА_3 не підпадають під жодну з наведених ознак поняття корупції, оскільки, як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, по-перше, вона, будучи державним службовцем і за своїми владними повноваженнями виконуючи певні функції держави, у зв’язку з їх виконанням не одержувала жодних матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі не приймала та не одержувала (будь-які предмети (послуги) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості; по-друге, вона не одержала кредитів або позичок, не придбала цінні папери, нерухомість, у т. ч. отриманий нею в дар будинок, або інше майно з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством; по-третє, ОСОБА_3 отримала від своєї матері в дар будинок та оформила право власності на нього у відповідності з вимогами чинного законодавства, не використовуючи при цьому свого службового становища та не отримавши якихось переваг чи пільг, а завдяки бажанню та рішенню її рідної матері і своєї згоди на це.
У статті 6 даного Закону: «Фінансовий контроль» зазначено: «Декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».
Частиною першої статті 13 Закону України «Про державну службу»: «Декларування доходів державних службовців» передбачено, що «особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери».
Згідно з вимогами частини другої цієї статті, зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З офіційного Типового бланку затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 6 березня 1997 р. № 58 (Форма № 001-ДС) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 31 березня 1997 року за № 104/1908 Декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім’ї (а. с. 12) вбачається, що «розділи I, II, III, заповнюють державні службовці всіх категорій, а розділи IV, V, VI – лише державні службовці першої та другої категорій».
Визначено, що навіть особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця, заповнює всі графи, передбачені для заповнення державним службовцем відповідної категорії (примітка до Титульної сторінки).
Таким чином, з тексту частини першої статті 13 Закону України «про державну службу» та Типового бланку Декларації вбачається, що ОСОБА_3, яка є державним службовцем 6 категорії, зобов’язана була заповнити лише розділи I, II, III Декларації за 2009 рік, що вона і зробила.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 отримала в дар житловий будинок № 38, розташований на АДРЕСА_2, в якому, за її ж поясненнями, продовжує проживати її мати, яка досягла похилого віку і хворіє. І саме з цих причин, на випадок можливої передчасної своєї смерті мати і вирішила подарувати будинок їй аби позбавити її зайвого клопоту з оформлення факту отримання нерухомості у спадок.
ОСОБА_3, яка як законний власник сплатила передбачені законом податки в зв’язку з оформленням права власності, у той чи інший спосіб вказаний будинок не відчужувала, доходів у грошовому еквіваленті від нього не отримувала (навпаки, згідно з її поясненнями, вона витратила певні кошти на його ремонт та утримування), а тому станом на 20.03.2010 року - на час заповнення ОСОБА_3 Декларації за 2009 рік були об’єктивно відсутні самі доходи (тобто кошти в їх грошовому еквіваленті), не внесення яких в розділ II прокурор вважає корупційним діянням.
Зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення сума у 32 180 грн. – вартість житлового будинку не може вважатися доходом в його розумінні, оскільки в грошовому еквіваленті вказані кошти ОСОБА_3 не отримувала.
Крім того, в графах розділів II і III Декларації відсутня графа, при заповненні якої державні службовці зобов’язані були б зазначати вартість отриманого в дар чи в інший спосіб будинку та інших об’єктів нерухомості.
Таким чином, ОСОБА_3 не була зобов’язана вказувати у розділах II і III Декларації відомості про нерухоме майно, що знаходиться в її приватній власності, оскільки такі відомості передбачені лише в графі 2 розділу IV Декларації, заповнювати який згідно роз’яснень, що містяться в тексті наведеної примітки титульної сторіни Типового бланку Декларації, зобов’язані тільки державні службовці першої та другої категорій.
Керівники ОСОБА_3 - свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили суду, що всі співробітники Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва, у т. ч. і ОСОБА_3, заповнюють лише розділи I, II, III Декларації, чим і пояснюється відсутність в бланку заповненої ОСОБА_3 Декларації за 2009 рік розділів IV, V і VI.
Апеляційний суд погоджується з викладеними у постанові доводами суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено і під час судового розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_3 була ознайомлена зі змістом Наказу Міністерства фінансів України № 175 від 09.04.2001 року, яким затверджені Методичні рекомендації щодо заповнення Декларації, а також про відсутність у неї умислу чи певного корисливого інтересу приховувати відомості про отриманий в дар будинок.
Сам факт того, що ОСОБА_3 підняла вказане питання на семінарі співробітників Управління 26.01.2010 року і тим самим добровільно розголосила (легалізувала, а не приховувала) ці відомості, свідчить саме про її намагання якимось чином у передбачений законодавством, зрозумілий та доступний спосіб вказати в Декларації про отриманий нею в дар будинок.
Про відсутність у ОСОБА_3 умислу на вчинення інкримінованого їй правопорушення, та відсутність навіть факту вчинення його з необережності (якою не може бути визнана помилка, не усвідомлення особою своїх дій чи бездіяльності) свідчить та обставина, що ОСОБА_3 нижче графи 1.7 у розділі II Декларації за 2009 рік власноруч вказала суму отриманої нею пенсії – 22 771 грн. 38 коп. (а. с. 12 зв.).
Дослідженням змісту Посадової інструкції заступника начальника відділу призначення пенсій та перерахунків Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі м. Києва (а. с. 18-19) будь-яких порушень її вимог з боку ОСОБА_3 не виявлено.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - керівники ОСОБА_3, характеризували її виключно позитивно і пояснили апеляційному суду, що вона, заповнюючи Декларації державного службовця з 2001 року не допустила жодного порушення вимог Закону, не вчинила жодного корупційного чи іншого діяння та не порушувала трудову дисципліну.
Вони вважають, що ОСОБА_3 допустила зазначену помилку при заповненні Декларації за 2009 рік, не вказавши в підпункті 1.2 розділу II вартість отриманого в дар будинку в грошовому еквіваленті, як пропонується в Методичних рекомендаціях, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 175 від 09.04.2001 року без будь-якого умислу. Якоїсь користі чи переваг по службі вона від цього не отримала. Їх авторитету як керівників, авторитету Управління чи взагалі Пенсійного Фонду України, а також державі допущена ОСОБА_3 при заповненні Декларації про доходи за 2009 рік помилка не завдала.
Таким чином, апеляційний суд повністю розділяє посилання суду першої інстанції у постанові на положення ст. 62 Конституції України, за змістом якої обвинувачення (у т. ч. і у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема такого, як корупційне діяння) не може ґрунтуватися на припущеннях.
В даному випадку припущеннями є доводи прокурора не тільки про те, що ОСОБА_3 вчинила зазначене в складеному ним протоколі корупційне діяння, а, зокрема, й те, що сплатила усі податки та платежі, пов’язані з оформленням права власності на отриманий в дар будинок лише тому, що в інший спосіб не могла б оформити його на своє ім’я, оскільки дані доводи нічим не підтверджені.
Більш того, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_3 в повній мірі виконала вимоги частини другої статті Конституції України, зазначивши в Декларації про її майновий стан та доходи за минулий, 2009, рік достовірні дані за усіма, без виключення, параметрами, визначеними у її I, II, і III розділах, які, як вже зазначалося, вона зобов’язана була заповнити.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції у справі відносно неї законним і обґрунтованим і також не вбачає в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
За таких обставин вказане рішення має бути залишено без зміни, а протест прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд
постановив:
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2010 року, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України в зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією», залишити без зміни.
Протест прокурора Оболонського району м. Києва на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 травня 2010 року відносно ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва В.М. Скавронік