Справа № 22-15519/10 Головуючий в 1-й інстанції Українець В.В. Доповідач Горелкіна Н.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 28 » жовтня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Горелкіної Н.А.
суддів - Ратнікової В.М., Панченка М.М.
при секретарі - Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 18 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Київський механічний завод Міністерства оборони України» про стягнення премії, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства «Київський механічний завод Міністерства оборони України» на користь ОСОБА_1 невиплачену премію в розмірі 454 гривень 80 копійок, на відшкодування моральної шкоди 200 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 799 гривень 17 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з державного підприємства «Київський механічний завод Міністерства оборони України» на користь держави 59 гривень 50 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05 жовтня 1976 року по 22 травня 2009 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем та звільнилася за власним бажанням у зв'язку з настанням пенсійного віку (а.с. 4, 78).
За 2008 рік державне підприємство «Київський механічний завод Міністерства оборони України» мало прибуток. Рішенням профспілкового комітету від 20 жовтня 2009 року цим прибутком було вирішено заохотити працівників, які перебувають в трудових відносинах з заводом (а.с. 16). Таке рішення було прийняте на підставі Положення про преміювання та колективної угоди на 2008 рік (а.с. 49-51), змін та доповнень до Колективного договору № 182-08 від 19 грудня 2009 року (а.с. 63-69). Відповідні суми премій були нараховані та виплачені працюючим
особам.
Позивачка премії за результатами її роботи за 2008 рік не отримала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачка має право на отримання премії за результатами її роботи за 2008 рік, оскільки вона пропрацювала повний календарний 2008 рік, мала право на отримання премії за підсумками роботи за 2008 рік. Ні колективна угода, ні Положення про преміювання не передбачають виплату такої винагороди лише працюючим особам.
При цьому суд правильно взяв до уваги, що структура заробітної плати встановлена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать у тому числі виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Статтею 10 КЗпП України визначено, що з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та і уповноважених ними органів, на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань укладається колективний договір.
Згідно зі ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в
межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).
Виплата премії за підсумками роботи передбачена Положенням про преміювання та матеріальне стимулювання працівників державного підприємства «Київський механічний завод Міністерства оборони України», яка є додатком № 10 до Колективного угоди на 2008 рік, ухваленої та прийнятої на загальних зборах колективу 14 травня 2008 року та надав їх суду (а.с 19-50).
Згідно з п. 4 зазначеного Положення преміювання працівників здійснюється на підставі наказу (розпорядження) директора або заступника директора.
Наказом директора ДП «Київський механічний завод Міністерства оборони України» від 20 жовтня 2009 року № 48 «Про виплату винагороди робітникам заводу по результатах господарської діяльності за 2008 рік» визначено розмір винагороди в 70070 гривень та зазначено, що сума винагороди підлягає розподілу згідно Положення про винагороду. Підставою зазначено протокол профспілкового комітету № 9 від 20 жовтня 2009 року №91 (а.с. 79).
Позивачка не була позбавлена премії з підстав, передбачених Положенням про преміювання (додаток № 10), до дисциплінарної відповідальності не притягалась.
При визначенні розміру винагороди суд правильно взяв до уваги роз'яснення відповідача щодо порядку нарахування премії за результатами роботи позивача в 2008 році.
Відповідно до наданого розрахунку загальна сума заробітної плати позивача за 2008 рік склала 17476 гривень 79 копійок з урахуванням суми відпускних.
Кількість фактично відпрацьованих днів - 221. Середня заробітна плата за 1 день складає 79 гривень 08 копійок. Розмір винагороди з урахуванням стажу 25 днів - 1977 гривень. Коефіцієнт винагороди за 2008 рік - 0,230046.
Таким чином, сума винагороди складає 454 гривні 80 копійок.
Доводи скарги про те, що коефіцієнт до розрахунку застосований судом неправомірно, не заслуговують на увагу, оскільки з наданої відповідачем довідки (а.с. 91) вбачається, що премія розподілена між 114 працюючими особами, а її розмір складає всього 70066 гривень 46 копійок. Довідка містить дані про розрахунок премії кожному працюючому, що в цілому і складає суму премії, яка підлягала розподілу.
Коефіцієнт винагороди за 2008 рік визначений шляхом поділу суми премії 70066 гривень 46 копійок на суму фонду оплати праці за 2008 рік в розмірі 304576 гривень 38 копійок.
.
Згідно з ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд правильно виходив з того, що діями відповідача позивачці спричинені моральні страждання, з урахуванням принципів розумності та справедливості правильно визначив розмір відшкодування.
Суд також дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в сумі 799 гривень 17 копійок з урахуванням положень, викладених в Постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Позивач та її представники не надали суду розрахунку витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, тому суд правильно виходив з розрахунку надання правової допомоги позивачці в судовому засіданні та складання позовної заяви.
Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не може перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, а компенсація у цивільних справах витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи (складення позовної заяви) не можуть перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
Суду надана угода-доручення від 04 грудня 2009 року № 31, укладена між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Адвокатське бюро В. Скрипачова» (а.с. 95-96) та квитанція про сплату позивачем 1000 гривень (а.с. 97).
У попередньому судовому засіданні 04 лютого 2010 року та у судовому засіданні 02 березня 2010 року та 27 квітня 2010 року участь у справі приймали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 На підтвердження своїх повноважень ці особи надали суду нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів позивача в суді, тобто документ, який підтверджує їх повноваження як добровільних представників позивача (а.с. 12).
Адвокат за ордером Скрипачов В.В. приймав участь лише у судовому засіданні 17 травня 2010 року.
З урахуванням розмірів мінімальної заробітної плати та часу надання правової допомоги в судових засіданнях при розгляді справи, де приймала участь особа, яка надає правову допомогу, суд правильно визначив, що стягненню з відповідача підлягає 799 гривень 17 копійок, що складається з 372 гривень за складення позовної заяви та 427 гривень 17 копійок за участь у судових засіданнях.
Зазначені суми правильно визначені судом виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної у Закону України «Про державний бюджет» на день складення позовної заяви та на день участі в судовому засіданні особи, яка надає правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду в цій частині є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,308,315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді