КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14323/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року по справі за позовом Українського союзу об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0016991530/0 від 27.08.2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0016991530/0 від 27.08.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року позов задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що Український союз об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс»є землекористувачем 2079,02 м2 земельної ділянки по вул. Ямська, 72-а у Голосіївському районі м. Києва, що за цільовим призначенням відноситься до земель промисловості.
25.12.2008 року Київською міською Радою прийнято рішення № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що з 01.04.2009 року плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об’єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб’єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).
12.06.2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась до відповідача із листом № 9096/10/15-322 «Про плату за землю», в якому зазначила, що п. 2 рішення Київської міської Ради № 944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», збільшено ставку податку на землю, керівнику підприємства необхідно з’явитися до податкового органу для з’ясування питання щодо сплати земельного податку.
На цей лист Український союз об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс»відповіді не надав.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку Українського союзу об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс» за період: квітень-червень 2009 року.
За результатами перевірки складено Акт № 759/15-30/00017437 від 30.07.2009 року в якому зазначено, що розмір зобов’язання з земельного податку Українського союзу об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс», зазначений платником податку у податковій декларації є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки платником податку занижено розмір земельного податку за квітень-червень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов’язання на суму 21 115,80 грн.
Позивач від підписання акту перевірки відмовився, про що складено Акт неявки для підписання акту перевірки № 177а від 13.08.2009 року.
На підставі висновків Акта перевірки № 759/15-30/00017437 від 30.07.2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0016991530/0 від 27.08.2009 року про визначення податкового зобов’язання по земельному податку у розмірі 22 171,59 грн., в тому числі 21 115,80 грн. –основного платежу та 1 055,79 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначене податкове повідомлення позивач оскаржив в порядку апеляційного узгодження, проте рішенням № 17138/10/25-011 від 13.10.2009 року скаргу залишено без розгляду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Суд першої інстанції дійшов висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія вважає за можливе погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Частиною 1 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить і плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування», загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.
Отже, встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».
З матеріалів справи вбачається та підтверджено у судовому засіданні суду першої інстанції, що позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»у повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 85 Конституції України, прийняття законів відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України.
Виходячи з пріоритетності норм Конституції України і законів України над підзаконними нормативно-правовими актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Українського союзу об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун