УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Лагнюка М.М.,
суддів: Скавроніка В. М., Корнієнко Т.Ю.,
прокурора Пламадяли І.П.,
розглянула 01 жовтня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року, яким ОСОБА_1, НОМЕР_1 року
народження, який не одружений, не працює, зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, освіта середня, який не одружений, не працює, зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який не одружений, не працює, зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий,
визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та засуджено кожного до позбавлення волі на строк чотири роки.
Засуджені утримуються під вартою в Київському СІЗО № 13.
Як вказано у вироку, 13 березня 2010 року, приблизно о 22 год. 45 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у Ботанічному саду ім. Фоміна, на алеї зі сторони вул. Л. Толстого в м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, подолавши опір потерпілої ОСОБА_4 вчинили відносно неї грабіж, відкрито заволодівши її майном на загальну суму 3150 грн.
В аналогічних за змістом апеляціях засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації їх дій, просять вирок змінити, застосувавши до них ст. 69 КК України
Справа № 11-а-2033 Категорія – ч. 2 ст. 186 КК України
Головуючий в суді 1-ї інст. Павленко О.П. Доповідач Скавронік В.М.
пом’якшити призначене їм покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити їх від його відбування з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляцій, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких підстав до їх задоволення та зміни вироку.
Вина ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину повністю ними визнана, підтверджується даними що містяться в їх та потерпілої показаннях в судовому засіданні.
Кваліфікація дій засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, є правильною.
Згідно ч. 3 ст. 299 КПК України, за правилами якої справа розглядалася судом, підсудні та інші учасники судового розгляду не вправі оспорювати фактичні обставини справи, докази стосовно яких не досліджувалися з їх добровільної згоди, про що свідчать дані протоколу судового засідання.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України вирок перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Колегія суддів не погоджується з викладеними в апеляції засуджених доводами про необхідність застосування до них ст. 69 КК України, призначення їм покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.
Призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд першої інстанції врахував у вироку фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особи, їх вік, ставлення засуджених до скоєного ними, наявність не відшкодованої потерпілій шкоди, думку потерпілої, яка в судовому засіданні зазначила, що під час злочину вона дуже злякалась і вважає, що підсудні повинні виправлятись в умовах ізоляції від суспільства.
Суд також взяв до уваги позитивні характеристики підсудних, відсутність попередніх судимостей та обставину, що пом’якшує їх покарання – щире каяття у вчиненому і з огляду на викладене призначив кожному з них покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
За таких обставин, враховуючи також, що згідно із ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 злочин є тяжким, колегія суддів не вбачає декількох (крім щирого каяття) підстав, на підставі яких до них можливо було б застосувати ст. 69 КК України і також вважає, що саме призначене їм покарання сприятиме їх виправленню та попередженню вчинення ними нових злочинів, що згідно із ст. 50 КК України є метою покарання.
Таким чином вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому має бути залишений без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судді
ухвалила:
Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2010 року відносно них – без зміни.
Судді Лагнюк М.М. Скавронік В.М. Корнієнко Т.Ю.