СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/2623/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників учасників провадження у справі про банкрутство:

апелянта - Захаров Олександр Олександрович на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ПТ №171876 від 28.06.2021, свідоцтво №3051 від 08.10.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх.№1525Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2024, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., повний текст ухвали складено 28.05.2024, у справі №922/2623/21

за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність; постановлено скасувати заходи забезпечення позову у справі №922/2623/21, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 року.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що уточнений проєкт плану реструктуризації ОСОБА_2 не відповідає умовам реструктуризації, визначеними пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ; до загального розміру вимог забезпеченого кредитора заявник повинен був включити, у тому числі, особисту заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту в розмірі 62 660, 11 грн. Втім, зазначена сума заборгованості не була включена до загального розміру грошових вимог забезпеченого кредитора, що стало підставою для невірних розрахунків боржником щомісячного платежу.

Крім того, як зазначено судом, боржник подала неправдиві відомості щодо майнового стану члена сім`ї боржника - сина. В поданій заяві не було зазначено про належність сину боржника на праві власності 1/2 частини трьохкімнатної квартири. Дані обставини підтверджуються судовими рішеннями у справі №644/9416/18.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами недостатність доходів для виконання умов реструктуризації.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 28.05.2024, ОСОБА_2 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу №922/2623/21 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Одночасно апелянт просить поновити строк для подання доказів до суду, а саме довідок з Державної податкової служби про розмір доходів, з Пенсійного фонду форми ОК-5 та про розмір пенсії з січня 2015 року.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наявність єдиного кредитора та єдиного виконавчого провадження дає підставу подати вказану заяву до суду згідно з пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ; апелянт посилається на те, що єдиним виконавчим провадженням, яке було відкрито щодо боржниці, вказано заборгованість за тілом кредиту у розмірі 648 992, 01грн та 443 275, 58грн пені.

Апелянт посилається на те, що при поданні декларації про майновий стан сина боржниці були використані дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому немає відомостей про право власності ОСОБА_3 на будь-яке нерухоме майно. Як вказує апелянт, ОСОБА_3 не має права розпоряджатися частини квартири; наявність у ОСОБА_3 вказаної частки не змінює майновий стан боржниці.

Крім того, як зазначає апелянт, під час розгляду справи суд першої інстанції не ставив під сумнів надані боржницею докази в обґрунтування недостатності доходів для виконання умов реструктуризації.

Апелянт посилається на те, що довідки з Державної податкової служби про розмір доходів, з Пенсійного фонду форми ОК-5 та про розмір пенсії з січня 2015 року вже отримані боржницею і просить долучити їх до матеріалів справи.

До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази: відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 05.06.2024 щодо ОСОБА_2 , індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) щодо ОСОБА_2 , довідка про розмір пенсії ОСОБА_2 з січня 2015 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 у справі №922/2623/21; встановлено учасникам справи строк до 17.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 17.07.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "07" серпня 2024 р. о 10:00год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Захарова О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "07" серпня 2024 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником ОСОБА_2 - адвокатом Захаровим О.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.08.2024 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Боржниця мала, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.

Як вбачається із матеріалів справи, апелянт не навів жодних доводів в обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції; фактично додаткові докази подані апелянтом в спростування висновків місцевого господарського суду.

Однак, судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані учасниками справи до суду першої інстанції; належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції наданих апелянтом додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта висловив доводи і вимоги апеляційної скарги, а неявка у судове засідання інших учасників провадження у справі про банкрутство не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 08.02.2008 між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №МL702/639/2008, згідно з умовами якого позичальнику ( ОСОБА_4 ) банк (ЗАТ "ОТП Банк") надав кредит в сумі 53 000, 00 доларів США, з кінцевим строком погашення 08.02.2023. В подальшому між сторонами укладалися додаткові договори 08.09.2009 та 09.04.2010.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №МL702/639/2008 11.02.2008 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (іпотекодавці) та ЗАТ "ОТП Банк" (Іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки №PML702/639/2008, відповідно до умов якого для забезпечення виконання повного та своєчасного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором №МL702/639/2008 іпотекодавці надали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52, 7кв.м, житловою площею 30, 5кв.м.

До того ж, 08.02.2008 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № МL 702/639/2008 між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №SR-702/639/2008, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 її боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань.

12.11.2010 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги згідно з яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором № МL 702/639/2008 від 08.02.2008 року.

12.11.2010 ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" набув право вимоги за іпотечним договором №РМL 72/639/28 від 11.02.2008.

19.02.2013 ОСОБА_4 розірвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_2.

Враховуючи невиконання умов кредитного договору №МL702/639/2008 від 08.02.2008 року, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із позовною заявою.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі №644/7132/14-ц від 29.10.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 у справі №644/7132/14-ц скасовано рішення суду Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково та з урахуванням ухвали апеляційного суду Харківської області від 11.01.2017 (про виправлення арифметичної помилки) стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №МL702/639/2008 від 08.02.2008 року, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 648 992, 01грн та 443 275, 58грн пені та окремо з ОСОБА_7 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 62 660, 11грн, заборгованість за відсотками - 65 206, 21грн та пеню - 127 866, 32грн.

У зв`язку із відсутністю фінансової можливості погашати вищезазначені вимоги, боржник ОСОБА_2 як фізична особа звернулась до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

В поданій заяві та відповідно до уточненого плану реструктуризації станом на 23.05.2024, ОСОБА_2 зазначає, що володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52, 7кв.м, житловою площею 30, 5кв.м, яка є єдиним місцем проживання для неї та її сім`ї та перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора.

Відповідно до звіту про оцінку вартості двокімнатної квартири ( АДРЕСА_1 , оціночна вартість вказаного нерухомого майна складає 956 600, 00грн.

Відповідно до пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", у разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13, 65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів:

Розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, додатково зменшується на 10 відсотків, крім випадків перевищення вартості іпотеки над сумою заборгованості за кредитним договором.

Так як ринкова вартість квартири становить 956 000, 00грн та перевищує суму заборгованості за кредитним договором, тому відповідно до плану реструктуризації розмір вимог забезпеченого кредитора зменшується на 10% та становить 714 198, 22грн (648 992, 01грн + 65 206, 21грн).

Отже, приблизний графік виконання уточненого плану реструктуризації:

1) Розмір вимог забезпеченого кредитора 714 198, 22грн.

2) Відсоткова ставка встановлюється в розмірі 14, 29 %.

3) Строк погашення вимог становить 15 років (180 місяців)

Розрахунок щомісячного платежу:

714 198, 22грн / 180 = 3 967, 77грн.

714 198, 22грн х 0, 1429 / 365 х 30 = 8 388, 40грн.

Загальна сума щомісячного платежу становить 12 356, 17грн (3 967, 77грн + 8 388, 40грн). Період платежу з липня 2024 року по червень 2039 року.

В поданому до суду плану реструктуризації ОСОБА_2 зазначає, що не має можливості виконати свої зобов`язання перед кредитором, так як її пенсія складає 8 328, 80грн на місяць, інших доходів вона не має. За таких обставин, просить суд встановити мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, а саме 3 550, 00грн. (7 100грн / 2).

Таким чином, приблизна сума погашення забезпеченому кредитору ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за уточненим планом реструктуризації становить 639 000, 00грн (3 550, 00 х 180).

Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму (для непрацездатних осіб) - 2 684, 00грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, визначений боржником розмір грошових вимог забезпеченого кредитора 714 198, 22грн складається із солідарної заборгованості в розмірі 648 992, 01грн (тіло кредиту) та 65 206, 21грн (відсотків по кредиту), яка стягнута за рішенням Апеляційного суду Харківської області по справі №644/7132/14-ц.

Разом із тим, особиста заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту в розмірі 62 660, 11грн, яка визначена рішенням Апеляційного суду Харківської області у справі №644/7132/14-ц в загальний розмір вимог забезпеченого кредитора не була включена боржником.

В мотивувальній частині тексту вищезазначеного рішення вказано, що "гривневий еквівалент зазначеної суми 648 992 грн. 01 коп. підлягає стягненню солідарно з відповідачів по курсу НБУ 12, 940496 грн. за долар США на час здійснення розрахунку, тобто станом на 06.10.2014 року (50 152, 02 доларів США х 12, 940496 грн = 648 992 грн.01 коп.).

Решта заборгованості за тілом кредиту 4 844, 28 доларів США в гривневому еквіваленті 62 660 грн.11 коп. (4 844, 28 х 12, 940496 грн. = 62 660 грн.11 коп.) та заборгованість за відсотками 5 039, 12 доларів США в гривневому еквіваленті 65 206 грн. 21 коп. (5 039, 12 х 12, 940496 грн. = 65 206 грн. 21 коп.) підлягає стягненню особисто з ОСОБА_2 "

Саме ці суми заборгованості (солідарна заборгованість за тілом кредиту розмірі 648 992, 01грн та особиста заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту у розмірі 62 660, 11грн) були зазначені в резолютивній частині рішення Апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 у справі №644/7132/14-ц.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного суду від 29.08.2018 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2016 року по справі №644/7132/14-ц залишено без змін.

Отже, вказане рішення є чинним та набрало законної сили.

Також ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 в даній справі визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", у тому числі основний борг - 762 176, 33грн. Зі змісту вищезазначеної ухвали вбачається, що основний борг у розмірі 762 176, 33грн (з урахуванням стягнення з боржника 14 682, 00грн) складаються з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 711 652, 12грн (648 992, 01грн + 62 660, 11грн) та заборгованості з відсотків у розмірі 50 524, 21грн.

Вищезазначена ухвала боржником не оскаржувалась та набрала законної сили.

Фактично ухвалою суду від 11.11.2021 був визначений загальний розмір вимог забезпеченого кредитора, проте, він не був врахований боржником при складанні уточненого плану реструктуризації.

Отже, як встановлено місцевим господарським судом, наданий боржником на затвердження суду план реструктуризації містить невірний розмір вимог забезпеченого кредитора, що призвело до низки інших невірних розрахунків, викладених боржником у плані реструктуризації, поданому на затвердження до суду.

Крім того, однією з обов`язкових умов, яка має містить заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є предмет іпотеки (квартира або житловий будинок), що є єдиним місцем проживання боржника та членів сім`ї боржника.

В поданій заяві ОСОБА_2 зазначає, що володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою), що є єдиним місцем проживання членів сім`ї боржника. В зазначеній квартирі боржник мешкає разом з із членами сім`ї: ОСОБА_3 1973 року народження, ОСОБА_8 2001 року народження, ОСОБА_5 1989 року народження.

На підтвердження відсутності іншого нерухомого майна у членів сім`ї ( ОСОБА_8 та ОСОБА_5 ), окрім того, що перебуває в іпотеці, боржником додані до заяви лише декларації про їх майновий стан станом на 2018-2020.

Надані декларації про майновий стан ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за 2018-2020 заповнені безпосередньо боржником, а не власноруч членами її сім`ї.

У наданих до суду запереченнях ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заставний кредитор повідомляє про те, що боржник подала неправдиві відомості щодо майнового стану члена сім`ї боржника - сина ОСОБА_3 . В поданій заяві не було зазначено у тому числі про належність ОСОБА_3 на праві власності 1/2 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Дані обставини підтверджуються судовими рішеннями трьох інстанцій по справі № 644/9416/18.

Представник боржника надав відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_2 не було обізнана про судові рішення по справі № 644/9416/18 та на даний час за ОСОБА_3 не зареєстроване право власності на вищезазначену квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої немає відомостей про право власності ОСОБА_3 на будь-яке нерухоме майно.

Разом із тим, з тексту наданого суду рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 року по справі №644/9416/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30.01.2020, вбачається, ОСОБА_2 , як свідок, надавала пояснення суду в даній справі. Так, в рішенні суду зазначено наступне: "свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що вона мати позивача ОСОБА_3 ".

Отже, посилання боржника щодо необізнаності стосовно даного судового провадження є необґрунтованим та спростовується судовим рішенням по справі № 644/9416/18.

Отже, боржник в поданій заяві не зазначив відомості про належність члену сім`ї ОСОБА_3 на праві власності 1/2 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 та не надала обґрунтованих доказів на підтвердження того, що предмет іпотеки (квартира) є єдиним місцем проживання членів сім`ї боржника, що свідчить про невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що у якості доказів на підтвердження відсутності доходів, боржник надає довідку Пенсійного фонду №16670 від 13.05.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком у розмірі 8 328, 80грн. за травень. Цей документ інформує лише про те, що боржник отримав дохід за травень у 2024 році. З цього документа не можна визначити, що у боржника відсутні інші доходи.

Належним доказом відсутності достатніх доходів є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів, отриманих боржником, а також довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо, проте, боржник таких доказів не надав.

Таким чином, ОСОБА_2 належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами недостатність доходів для виконання умов реструктуризації.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

23 квітня 2021 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб" № 1382-ІХ, яким було внесено зміни у Кодекс України з процедур банкрутства:

2) у розділі "Прикінцеві та перехідні положення":

Зокрема, пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства після абзацу першого доповнити чотирма новими абзацами такого змісту:

Установити, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня. Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.

Разом з тим, абзацами 11-19 пункту 5 Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства також передбачено, що у разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13, 65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів:

розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, додатково зменшується на 10 відсотків, крім випадків перевищення вартості іпотеки над сумою заборгованості за кредитним договором;

на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов`язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 процентний пункт;

строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 15 років, якщо кредитором і боржником не погоджено інший строк.

У разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири перевищує 13, 65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або якщо загальна площа будинку, обтяженого іпотекою, перевищує 120 квадратних метрів:

на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов`язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3 процентні пункти;

строк погашення вимог забезпеченого кредитора становить 10 років.

План реструктуризації, що відповідає вимогам цього пункту, вважається підтриманим забезпеченим кредитором у частині вимог такого забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

Боржник та забезпечений кредитор за погодженням можуть встановити в плані реструктуризації або мировій угоді інші умови та порядок погашення вимог забезпеченого кредитора, за умови, що вони є не гіршими для інтересів боржника, ніж ті, що встановлені цим пунктом. У разі недостатності доходів боржника для виконання умов реструктуризації, за умови проживання боржника в квартирі, обтяженій іпотекою, загальна площа якої не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа якої не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім`ї боржника, або проживання боржника в житловому будинку, обтяженому іпотекою, загальна площа якого не перевищує 120 квадратних метрів, за рішенням господарського суду може бути встановлена мінімальна сума щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення. Зобов`язання з доведення недостатності доходів покладається на боржника. Ринкова вартість майна, що перебуває у власності або у спільній сумісній власності боржника та не є забезпеченням за кредитом, що підлягає реструктуризації, на яке може бути звернено стягнення, для цілей цього пункту вважається доходом боржника.

Прощення (списання) залишку заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою, що визначається як різниця між розміром вимог забезпеченого кредитора, визнаних господарським судом у справі про неплатоспроможність боржника, та розміром вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, здійснюється після повного виконання зобов`язань боржником за реструктуризованим зобов`язанням на підставі рішення господарського суду, визначеного статтею 129 цього Кодексу.

У разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом, господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації, встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, до моменту повного погашення реструктуризованого зобов`язання або переходить до наступної процедури та закриває провадження у справі про неплатоспроможність.

Для цілей цього пункту членами сім`ї боржника вважаються батьки, чоловік або дружина, діти боржника, у тому числі усиновлені, які проживають спільно з боржником на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

В даному випадку, ОСОБА_2 вказує, що вона не має можливості виконати зобов`язання з внесення щомісячного платежу в сумі, визначеній в абзацах 11-18 пункту 5 Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вона не має відповідних фінансових можливостей, оскільки є пенсіонером, інвалідом, не веде підприємницької діяльності, не має інших офіційних доходів.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 надала суду на затвердження уточнений план реструктуризації боргів боржника.

Однак, як вірно зазначено місцевим господарським судом, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.11.2016 по справі №644/7132/14-ц (з урахуванням ухвали від 11.012017 про виправлення помилки) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № ML-702/639/2008 від 08.02.2008 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 648 992, 01грн, пеню 443 275, 58грн.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ML-702/639/2008 від 08.02.2008 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 62 660, 11грн, заборгованість за відсотками 65 206, 21грн, пеню 127 866, 32грн.

У мотивувальній частині тексту вищезазначеного рішення вказано, що "решта заборгованості за тілом кредиту 4 844, 28 доларів США в гривневому еквіваленті 62 660 грн.11 коп. (4 844, 28 х 12, 940496 грн. = 62 660 грн.11 коп.) та заборгованість за відсотками 5 039, 12 доларів США в гривневому еквіваленті 65 206 грн. 21 коп. (5 039, 12 х 12, 940496 грн. = 65 206 грн. 21 коп.) підлягає стягненню особисто з ОСОБА_2 "

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2021 в даній справі визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", у тому числі основний борг - 762 176, 33грн. Зі змісту вищезазначеної ухвали вбачається, що основний борг у розмірі 762 176, 33грн (з урахуванням стягнення з боржника 14 682, 00грн) складаються з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 711 652, 12грн (648 992, 01грн + 62 660, 11грн) та заборгованості з відсотків у розмірі 50 524, 21грн.

Вищезазначена ухвала боржником не оскаржувалась та набрала законної сили.

Проте, визначений загальний розмір вимог забезпеченого кредитора у розмірі 711 652, 12грн не був врахований боржником при складанні уточненого плану реструктуризації.

І доводи апелянта, що єдиним виконавчим провадженням, яке було відкрито щодо боржниці, вказано заборгованість за тілом кредиту у розмірі 648 992, 01грн та 443 275, 58грн пені, зазначеного не спростовують.

Вказаними судовими рішеннями встановлено розмір заборгованості боржника в сумі 711 652, 12грн, яка безумовно мала бути врахована боржницею при складанні уточненого плану реструктуризації, чого останньою здійснено не було.

Наданий боржником на затвердження суду план реструктуризації містить невірний розмір вимог забезпеченого кредитора, що призвело до низки інших невірних розрахунків, викладених боржником у плані реструктуризації, поданому на затвердження до суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що план реструктуризації не відповідав умовам реструктуризації, визначеним пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

Крім того, у даному випадку ОСОБА_2 на праві власності належить квартира, обтяжена іпотекою.

В поданій заяві ОСОБА_2 зазначає, що володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою) загальною площею 52, 7кв.м, житловою площею 30, 5кв.м, що є єдиним місцем проживання членів сім`ї боржника.

Боржниця посилається на те, що в зазначеній квартирі боржник мешкає разом з із членами сім`ї: ОСОБА_3 1973 року народження, ОСОБА_8 2001 року народження, ОСОБА_5 1989 року народження.

На підтвердження відсутності іншого нерухомого майна у членів сім`ї ( ОСОБА_8 та ОСОБА_5 ), окрім того, що перебуває в іпотеці, боржником додані до заяви декларації про їх майновий стан станом на 2018-2020.

Надані декларації про майновий стан ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за 2018-2020 заповнені безпосередньо боржником, а не власноруч членами її сім`ї.

Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що боржник подала неправдиві відомості щодо майнового стану члена сім`ї боржника - сина ОСОБА_3 .

В поданій заяві не було зазначено у тому числі про належність ОСОБА_3 на праві власності 1/2 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Щодо доводів апелянта, що при поданні декларації про майновий стан сина боржниці були використані дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому немає відомостей про право власності ОСОБА_3 на будь-яке нерухоме майно, судова колегія зазначає таке.

Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підстав визначених законом документів. що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

Така правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 по справі № 910/10987/18.

Отже, відсутність запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не спростовує факт набуття на підставі судового рішення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 ).

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що з тексту наданого суду рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.09.2019 року у справі №644/9416/18 вбачається, що ОСОБА_2 , як свідок, надавала пояснення суду в даній справі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання боржника щодо необізнаності стосовно даного судового провадження є необґрунтованим та спростовується судовим рішенням по справі № 644/9416/18.

І апелянт в апеляційній скарзі зазначеного не спростовує.

Як вказує апелянт, ОСОБА_3 не має права розпоряджатися частини квартири; наявність у ОСОБА_3 вказаної частки не змінює майновий стан боржниці.

За положеннями пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ поняття "сім`я боржника" характеризується множинністю осіб, а тому єдиним місцем проживання сім`ї боржника вважається не тільки майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності боржника, а й майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності членів його сім`ї, та може бути місцем проживання сім`ї боржника за правилами цивільного, житлового та сімейного законодавства.

Отже, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що боржник в поданій заяві не зазначила відомості про належність члену сім`ї ОСОБА_3 на праві власності 1/2 частини трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 та не надала обґрунтованих доказів на підтвердження того, що предмет іпотеки (квартира) є єдиним місцем проживання членів сім`ї боржника, що свідчить про невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, в поданому до суду плану реструктуризації ОСОБА_2 зазначає, що не має можливості виконати свої зобов`язання перед кредитором, так як її пенсія складає 8 328, 80грн на місяць, інших доходів вона не має.

За таких обставин, просить суд встановити мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, а саме 3 550, 00 грн. (7100 грн/2).

У якості доказів на підтвердження відсутності доходів, боржник надала довідку Пенсійного фонду №16670 від 13.05.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком у розмірі 8 328, 80грн за травень.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що цей документ інформує лише про те, що боржник отримав дохід за травень у 2024 році. Проте, цього документа недостатньо для аргументованого висновку щодо недостатності доходів для виконання умов плану реструктуризації.

З цього документа не можна визначити, що у боржника відсутні інші доходи.

Належним доказом відсутності достатніх доходів є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів, отриманих боржником, а також довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо, проте, боржник таких доказів суду першої інстанції не надала.

Отже, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що боржниця належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами недостатність доходів для виконання умов реструктуризації.

Як зазначає апелянт, під час розгляду справи суд першої інстанції не ставив під сумнів надані боржницею докази в обґрунтування недостатності доходів для виконання умов реструктуризації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 по справі № 923/984/21 викладена наступна правова позиція: "Суд не вправі самостійно втручатися у визначені боржником в плані реструктуризації умови, зокрема з власної ініціативи з метою приведення у відповідність до пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ плану реструктуризації змінювати строк погашення вимог забезпеченого кредитора або мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації (за винятком доведення боржником недостатності доходів для виконання умов реструктуризації (абзац дев`ятнадцятий пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ), а лише може надавати оцінку їх відповідності вимогам та умовам, визначеним наведеною нормою…

… Доведення підстав й умов для застосування процедури реструктуризації заборгованості боржника (фізичної особи) за валютним кредитом з урахуванням особливостей визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та складання плану реструктуризації згідно зазначених вище імперативних норм є процесуальним обов`язком боржника (фізичної особи) за невиконання якого настає негативний процесуальний наслідок у вигляді відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, що не позбавляє його права на повторне звернення до суду з такою заявою, врахувавши умови та підстави для застосування наведеної процедури.".

З урахуванням викладеного, зокрема невідповідності наданого ОСОБА_2 уточненого плану реструктуризації боргів боржника вимогам пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Зазначене, однак, не позбавляє ОСОБА_2 права на повторне звернення до суду з відповідною заявою, з урахуванням викладеного вище.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 у справі №922/2623/21 - без змін.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 у справі №922/2623/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.08.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна