справа № 274/2938/24

провадження № 2/0274/953/24

Рішення

Іменем України

( заочне)        

       14.08.2024 року м. Бердичів

       Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики-

в с т а н о в и в :

       Позивач, інтереси якого представляє адвокат Ковальчук А.О., звернувся в суд з вищезазначеним позовом, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 100 000 доларів США за договором позики від 26.04.2023, судові витрати та 20 000 грн витрат на правничу допомогу, з тих підстав, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору позики.

       В обґрунтування позову вказує, що 26 квітня 2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено договір позики, на підставі якого позивач надав відповідачу у безпроцентну позику грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США, про що відповідачем на підтвердження того, що він отримав вказані кошти в якості позики, власноручно написану розписку від 26 квітня 2023 року. Відповідно до пункту 2.1. договору позики строк надання позики позичальнику становить 6 місяців з моменту укладення даного договору - до 26.10.2023 року. Проте після спливу вказаного в розписці строку відповідач не повернув кошти, та припинив будь-яке спілкування з позивачем. Позивачем були здійснені заходи досудового врегулювання спору, зокрема ним 29.01.2024 року було направлено відповідачу лист з вимогою повернути кошти, однак відповідачем до моменту подання позовної заяви не було надано жодної відповіді та не повернуто кошти.

       Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 09.04.2024 відкрито провадження у справі ( а.с. 24-25).

       14.05.2024 року ухвалою Бердичівського міськрайонного суду закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду ( а.с. 32).

       Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує. Позовні вимоги підтримує.

       Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи за адресою реєстрації, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи у його відсутності суду не надано, правом на подання відзиву відповідач не скористався, доводи позову не спростовано.

       Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

       У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

       Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

       Відповідно до ст. 12-13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

       Відповідно до ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

       Судом встановлено, що згідно розписки від 26.04.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав у борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 100000 доларів США які зобов`язався повернути до 26.10.2023 (а.с.10).

       Крім того, 26.04.2023 між сторонами укладено договір позики на отримання вищезазначеної грошової суми - 100000 доларів США, що на момент укладання договору становить 3656000 грн. Договір містить реквізити сторін, дату укладення - 26.04.2023, строк повернення - 26.10.2023 (а.с.9).

       29.01.2024 позивач направив відповідачу досудову вимогу про повернення коштів, проте відповіді не отримав. Відповідач коштів не повернув (а.с.12-14).

       Згідно ч.2 ст.509, ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

       Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України.

       Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

       Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

       На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

       Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

       У відповідності до ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

       Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

       Отже, положення норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

       Таким чином, наявність оригіналу розписки у позикодавця згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

       Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої палати Верховний Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464-3790/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

       Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

       Згідно зі статтею 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

       Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

       Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики від 26.04.2023 року загальна заборгованість боргу становить 100000 доларів США, та підлягає стягненню з відповідача.

       Що стосується заявленою вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн суд виходить з такого.

       Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

       Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

       Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

       Нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

       У справі інтереси позивача, представляє адвокат Ковальчук А.О., який діє на підставі ордеру серії АМ № 1083123 від 27.03.2024 року, свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001031 від 20.02.2019 2008 року (а.с.19 - 20).

       Так, 25.01.2024 року між позивачем та адвокатом Ковальчуком А.О. укладено договір про надання правової допомоги № б/н, відповідно до умов якого позивачу надаються юридичні послуги. Згідно розрахунку витрат на правову допомогу, сума послугу адвоката склали 20000,00 грн, а саме: усна консультація з вивченням документів - 1500,00 грн, складання процесуальних документів- 5000,00 грн, представництво інтересів клієнта в суді - 13500,00 грн (а.с. 17).

       Вартість правової допомоги, наданої адвокатом позивачу, визначені в довідці б/н від 25.01.2024 та квитанції до прибуткового касового ордера та становить 20000,00 грн (а.с.15 - 16).

       Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

       Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

       При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

       Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

       При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд повинен ураховувати складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і витрачений адвокатом час на їх надання, а не лише дані, наведені в акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг. Про це зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 7 вересня 2023 року по справі №202/8301/21.

       Дана справа є ані складною, ані об`ємною за обсягом складених документів, справа не потребувала тривалого часу для вивчення фахівцем в галузі права. Зважаючи на те, що представник позивача фактично участі в судових засіданнях не приймав, суд вважає, що розмір витрат позивача на правову допомогу є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості, виваженості та розумності, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 6500,00 грн.

       Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15140,00 грн ( а.с. 5).

       Керуючись ст. 4,12- 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики від 26.04.2023 у розмірі 100 000 (сто тисяч доларів) США.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6500,00 грн понесених витрат на оплату правничої допомоги та 15140,00 грн сплаченого судового збору.

       В задоволенні решти вимог відмовити.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

         Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.         

          Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.                         

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

       Учасник справи, якому повне рішення  суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.                 Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

        Повний текст рішення виготовлено 14 серпня 2024 року  

       Суддя: Т.М. Вдовиченко