ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

15 серпня 2024 року                                             Чернігів                              Справа № 620/8535/23

Чернігівський окружний адміністративний суду у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу добових витрат на відрядження за період з 01 по 30 квітня 2022 року та з 06 травня по 16 серпня 2022 року;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу добові на відрядження за період з 01 по 30 квітня 2022 року та з 06 травня по 16 серпня 2022 року, на загальну суму - 39 900,00 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот) грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення з доказами поважності причин його пропуску.

У подальшому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 позовну заяву повернуто позивачці, оскільки позивачкою не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали її зверненню з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а саме протягом місячного строку, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023, а справу №620/8535/23 направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з порушенням строку звернення до суду.

Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом стала невиплата добових на відрядження.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Отже, до додаткової заробітної плати, яка становить структуру заробітної плати, входять компенсаційні виплати.

Своєю чергою компенсаційні виплати - це грошові виплати, що здійснюються у передбачених законом випадках для відшкодування працівникам додаткових витрат, яких вони зазнали у зв`язку: з виконанням трудових обов`язків чи переведенням на роботу в іншу місцевість, особливим характером роботи та ін.

Так частинами 1, 2 статті 121 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Отже, за своєю правовою природою добові витрати є компенсаційними виплатами, які, як зазначено вище, входять до структури заробітної плати.

Приписами частини 1статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд у постанові у справі №380/15245/22 від 25.04.2023, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Суд зауважує, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати (частини 1 і 2 статті 233 КЗпП викладено в новій редакції Законом №2352-IX) строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).

З огляду на матеріали справи предметом даного позову є нарахування та виплата добових на відрядження за період з 01 по 30 квітня 2022 та з 06 травня по 16 серпня 2022 року під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 . До суду позивачка звернулась 20.06.2023, як зазначає відповідач з пропуском строку звернення до суду.

Проте Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01.11.2023 у справі №620/8535/23, переглядаючи ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2023, зауважує, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин, коли саме позивачка дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто не встановлена дата обізнаності ОСОБА_1 про наявність невиплати їй добових на відрядження.

За таких обставин суд дійшов висновку про залишення позову без руху відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, надавши позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали на усунення недоліків шляхом подання до суду інформації щодо обставин та дати, коли саме ОСОБА_1 дізналась про наявність невиплати їй добових на відрядження за період з 01 по 30 квітня 2022 та з 06 травня по 16 серпня 2022 року, а у разі пропуску строку звернення до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву   ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1  про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачці  десятиденний  строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліку поданої позовної заяви.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачці.

Попередити позивачку, якщо недоліків позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                           Ольга ТКАЧЕНКО