КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

14 серпня 2024 року 640/14953/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №15 від 24.02.2020 року "Про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 70 відсотків від розміру місячної заробітної плати у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 року №21-38вих-20, згідно з якою розмір місячної заробітної плати складає 77952,60 грн., без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" гр. ОСОБА_1 від 24.02.2020 №15.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Присуджено з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 800,00грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 повернуто апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

07.09.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про визнання протиправною безділяьності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення.

30.11.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення з 13.12.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині заяви відмовлено.

У вказаній ухвалі суд зазначив, що підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20 було те, що вказана довідка Офісу Генерального прокурора про складові заробітної плати видана невстановленої форми.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - без змін.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

У зв`язку з цим, матеріали даної адміністративної справи надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва.

26.03.2024 на адресу суду від позивача у порядку статті 383 КАС України надійшла заява про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.06.2023 та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з перерахунку пенсії, які призвели до неналежного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №640/14953/20 в частині здійснення з 13.12.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити заходи щодо проведення перерахунку та виплатити ОСОБА_1 заборгованості недоотриманої пенсії за період з липня 2023 року по дату винесення судом ухвал включно у відповідності до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №640/14953/20, а також провести належні заходи стосовно недопущення в подальшому таких дій посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

За результатами автоматизованого розподілу вказана заява 01.07.2024 була передана для розгляду судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 призначено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення призначити до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2024 об 11 год. 30 хв.

Присутні у судовому засіданні 13.08.2024 позивач та представник відповідача після надання пояснень заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду заяви про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з наведеним судом було постановлено усну ухвалу про здійснення подальшого розгляду заяви про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області всупереч вимогам рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 не здійснив перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру.

Так, позивач зауважив, що з наданого відповідачем на його запит листа від 08.09.2023 №1000-0202-8/135965 вбачається, що рішенням від 15.06.2023 №932160158762 позивачу здійснено перерахунок пенсії.

Відповідно до протоколу перерахунку середньомісячний заробіток для перерахунку складає 55845,00 грн. та загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 60%, а розмір пенсії визначено на рівні 33507,00 грн.

У протоколі зазначено, що перерахунок пенсії здійснений на виконання рішення суду.

Проте, згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20 розмір заробітної плати для перерахунку пенсії становить 77952,60 грн., а тому, на думку позивача, розмір його пенсії має складати 54566,82 грн.

Позивач вважає, що вказані обставини свідчать про те, що відповідач безпідставно зменшив розмір його пенсії та не виконав рішення суду.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.09.2023 №1000-0202-8/135965, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019.

Кошти за рішенням суду за період з 13.12.2019 по 30.06.2023 нараховано в сумі 1085342,95 грн. обліковано та включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

У вказаному листі відповідач зазначив, що перерахунок пенсії проведено у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, що передбачено ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

Середньомісячний заробіток складає 55845,00 грн. (розрахований на підстав довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20: заробітна плата 77952,60 х60% + обмеження максимальним розміром, де максимальний розмір заробітної плати, з якого сплачуються страхові внески, встановлений відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і з 01.01.2018 дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати).

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для обчислення пенсійної виплати становить 55845,00 грн., загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку складає 60% (55845,00 грн. х 60% =33507,00 грн.).

Розмір пенсійної виплати з 13.12.2019 становить 33507,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 13.08.2024 представник відповідача не надав жодних пояснень щодо заяви позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення.

При цьому представник відповідача надав копії матеріалів пенсійної справи позивача, з яких вбачається, що 21.08.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення №932160158762 про перерахунок пенсії позивача.

Так, розмір пенсії позивача з 13.12.2019 було визначено у розмірі 33507,00 грн., що відповідає розміру пенсії, зазначеному у вищевказаному листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.09.2023 №1000-0202-8/135965.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

- максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Частиною третьою статті 7 Закону №2464 визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до положень частин першої статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

З вищенаведених вимог чинного законодавства слідує, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.

Такий правовий висновок викладено в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №640/14741/20.

Суд звертає увагу на те, що положення Закону України "Про прокуратуру" не передбачають обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.

Крім того, суд зазначає, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не містять положень про те, що у разі перевищення розміру заробітної плати особи над максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, сума такого перевищення не буде враховуватися при обчисленні пенсії особи. Більш того, на переконання суду, у разі подібного трактування норм законодавства особі мала б бути надана можливість добровільної сплати ЄСВ у сумі, більшої за ту, яка обчислена з максимальної величини бази нарахування для того, щоб сума, яка перевищує цю величину (15 розмірів мінімальної заробітної плати), була врахована при розрахунку пенсії. Натомість, подібні норми в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відсутні. Навпаки, положення цього закону (ч.3 ст. 7; ч.5 ст.10) імперативно визначають, що нарахування єдиного внеску здійснюється виключно в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не допускають відхилень від цього.

Суд також зауважує, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження її граничного розміру, здійснення відповідачем такого обмеження навіть з посиланням на Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в якості обґрунтування правомірності таких дій, свідчить про невиконання судового рішення, яким чітко визначено, що пенсія позивача не підлягає обмеженню.

З урахуванням цього, суд констатує, що відповідачем було неправомірно обмежено розмір пенсії позивача до 33507,00 грн. з посиланням на необхідність розрахунку пенсії виходячи виключно з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску.

З вказаного слідує, що відповідач не виконав рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2021 у справі №640/14953/20, адже належне виконання цього рішення передбачає здійснення перерахунку та виплати пенсії з 13.12.2019 (з урахуванням раніше виплачених сум), виходячи з розрахунку 60% від загальної суми складових місячного заробітку позивача, визначеного у довідці Офісу Генерального прокурора від 09.01.2020 №21-38вих-20, без обмеження максимального розміру.

Вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області розцінюються судом як такі, що порушують одну з головних конституційних засад судочинства, визначених статтею 129 Основного Закону, а саме: принцип обов`язковості рішень суду, що потребує невідкладного реагування.

Так, стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Принцип обов`язковості судового рішення також закріплений у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового розгляду у контексті ст.6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження. "Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції" (Рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 заява № 18357/91, п. 40).

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною першою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Суд встановив, що відповідач ухиляється від повного та належного виконання рішення суду від 30.04.2021 у справі №640/14953/20, що, окрім власне складу кримінального правопорушення, свідчить про наявність підстав для винесення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до положень статті 249 Кодексу адміністративного судочинства в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Згідно з п.11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. №280, Голова правління Пенсійного фонду України, серед іншого, забезпечує виконання Пенсійним фондом України та його територіальними органами вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України, та доручень Міністра.

Таким чином, контроль за дотриманням територіальними органами Пенсійного фонду України вимог чинного законодавства належить до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України, який відповідно має вжити заходи по усуненню порушень, виявлених судом при розгляді справи.

Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України в частині організації виплати їм до Дня Незалежності України разової грошової виплати, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень уповноваженого органу управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління), державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі, у сфері гуманітарної допомоги.

Згідно з підпунктом 21 пункту 4 Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне регулювання та нагляд за дотриманням закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення від 31.04.2021 у справі №640/14953/20, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового реагування на виявлені порушення, передбачених статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням цього, суд вважає за доцільне постановити окрему ухвалу про виявлені порушення з боку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та повідомити про ці факти Голову правління Пенсійного фонду України та Мінсоцполітики для вжиття відповідних заходів реагування.

Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення задовольнити.

2. Зобов`язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити відповідних заходів для забезпечення виконання рішення суду у вказаній справі та вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

3. Повідомити Голову правління Пенсійного фонду України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 9) та Міністерство соціальної політики України (01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10; електронна пошта: info@mlsp.gov.ua) про допущені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області факти порушень положень чинного законодавства України, для вжиття відповідних заходів реагування.

4. Про вжиті заходи повідомити суд не пізніше п`ятнадцяти днів після надходження окремої ухвали.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.