16.08.2024                                                                                

Справа № 642/211/23

   Провадження № 1-кп/642/27/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2024 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4

прокурора – ОСОБА_5

захисника – ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові  обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62023170020000026 від 04.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Картамиш Первомайського району Харківської області, громадянина України, який на момент вчинення злочину працював на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України,

встановила:

На розгляді Ленінського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62023170020000026 від 04.01.2023 відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

На обговорення учасників судового розгляду відповідно до ч.3 ст.331 КПК України поставлено питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Прокурор зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 заперечували проти продовження строку запобіжного заходу, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недоведеність неможливості застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, в тому числі й домашнього арешту. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Крім того, захисник зазначив, що обвинувачений має бездоганну репутацію, був депутатом, має стійкі соціальні зв`язки, перебуває у шлюбі з 1996 року, має двох доньок, на утриманні у нього перебуває мати похилого віку – ОСОБА_8 , яка потребує постійного стороннього догляду, постійне місце проживання з 1992 року за адресою: АДРЕСА_1 , також дружина обвинуваченого має у власності квартиру у м.Харкові, має засоби існування, а саме: у власності обвинуваченого перебувають п`ять земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які надано в оренду, орендарі офіційно сплачують орендну плату, тобто має пасивний дохід. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час (більше 1,6 року) перебуває під вартою, і зазначені прокурором ризики суттєво зменшилися, свідки майже допитані, доказів обґрунтованості обвинувачення на даній стадії розгляду справи прокурором не надано, вважають, що ОСОБА_7 безпідставно перебуває під вартою досить тривалий час.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 13.09.2022 відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.11.2022.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 07.11.2022 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.01.2023.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 23.12.2022 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.02.2023.

Ухвалою суду від 31.01.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.03.2023.

Ухвалою суду від 24.03.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.05.2023.

Ухвалою суду від 12.05.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.07.2023.

Ухвалою суду від 29.06.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.08.2023.

Ухвалою суду Ленінського районного суду м.Харкова від 18.08.2022 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.10.2023.

Ухвалою суду від 13.10.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.12.2023.

Ухвалою суду від 01.12.2023 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.03.2024.

Ухвалою суду від 18.03.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.05.2024.

Ухвалою суду від 13.05.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.07.2024.

Ухвалою суду від 08.07.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.09.2024.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.  

В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний: з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчините інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази в повному обсязі судом на даний час не досліджені.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п.4 ст.177 КПК України -перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а саме: симулювати хворобу, підробивши відповідні документи, не з`являтися до суду, чим умисно затягувати строки розгляду справи, не доведено та необґрунтовано прокурором та не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Даних про наявність захворювань у підозрюваного, які унеможливлюють його перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи суду не надано.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

За таких підстав, з врахуванням того, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_7 є особливо тяжким кримінальним правопорушенням проти основ національної безпеки України, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, суд приходить до висновку, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати обвинуваченому саме запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

Суд критично ставиться щодо доводів сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків, то необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою або обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно відмовити.

Щодо визначення розміру застави колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», який набрав чинності 23.04.2022 року, внесено зміни до ч.4 ст.183 КПК України, згідно яких під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Щодо посилання сторони захисту на Рішення Другого сенату Конституційного суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)/2024 у справі №3-111/2023(207/23, 315/23) на можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та визнав такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кодексу.

Тому правових підстав для визначення ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у визначенні застави колегія суддів не вбачає, враховуючи, що він підозрюється у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану.

Керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376КПК України, судова колегія, -

постановила:

Оголосити перерву в судовому засіданні до 10-00 години 16.09.2024 року.

Повторити виклик учасників судового розгляду.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 14.10.2024 включно без визначення застави.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вручення обвинуваченому.

Встановити строк дії даної ухвали до 14 жлвтня 2024 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3