КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-10666/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Данилової М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2009 у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в Пирятинському районі Полтавської області до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія», Пирятинської нафтогазрозвідувальної експедиції Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»про стягнення недоїмки по страхових внесках, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року Управління Пенсійного Фонду України в Пирятинському районі Полтавської області звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія», Пирятинської нафтогазрозвідувальної експедиції Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»про стягнення недоїмки по страхових внесках. В обгрунтування позовних вимог, зазначає, відповідач зареєстрований в УПФУ України в Пирятинському районі Полтавської області, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і зобов’язаний сплачувати такі внески до ПФУ відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», проте всупереч цього відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків та в добровільному порядку її не сплатив.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2009 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»зареєстровано рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 349 від 16.12.1991.
Пирятинська нафтогазрозвідувальна експедиція є підрозділом ДП НАК «Надра України»без права юридичної особи, що підтверджується копією довідки Полтавського обласного управління статистики № 16/3688 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Судом першої інстанції встановлено, що Пирятинську нафтогазрозвідувальну експедицію зареєстровано в УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області, як платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, що підлягають сплаті за травень-липень 2009 року, наданого Пирятинською нафтогазрозвідувальною експедицією, сума внесків відповідачем нарахована у розмірі 272448,28 грн.
За несвоєчасно сплачені страхові внески, рішеннями УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області від 03.06.2009 № 150, від 11.06.2009 № 153 та від 07.08.2009 № 187 до Пирятинської нафтогазрозвідувальної експедиції на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовано фінансові санкції у розмірі 18860 грн. та нарахована пеня на суму 11837,80 грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що рішення № 150 від 03.06.2009 було оскаржено відповідачем до ПФУ, але скарга залишена без розгляду.
Рішення від 11.06.2009 № 153 та від 07.08.2009 № 187 відповідачем не оскаржувалось.
З матеріалів справи вбачається, що Пирятинською нафтогазрозвідувальною експедицією були перераховані кошти на погашення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 89950 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»зазначений Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками є роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частина 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Стаття 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Статтею 35 Закону передбачено обов'язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 5 статті 106 вказаного Закону встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Отже, виходячи із змісту вказаної норми Закону позивач зобов'язаний зарахувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, а тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставним посилання відповідача на часткову сплату страхових внесків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області випливають із наданих йому владних повноважень, грунтуються на діючих нормах закону.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»–залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2009 –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
М.В. Данилова