Справа №127/7357/24 Провадження №2/760/9558/24

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю

«15» серпня 2024 року м. Київ

Суддя Солом?янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації, третя особа: посольство російської федерації, про відшкодування моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до держави російської федерації, третя особа: посольство російської федерації, в якому просить суд стягнути з російської федерації на його користь моральну шкоду в сумі 120 000 000 гривень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 червня 2024 року справу передано за підсудністю до Солом?янського районного суду міста Києва.

22 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Солом?янського районного суду міста Києва.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи переданні судді Тесленко І. О. 30 липня 2024 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено наступне.

Вінницький міський суд Вінницької області, передаючи справу за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, посилався на те, що позивачем не надано доказів зареєстрованого місця проживання в місті Вінниця, тому справу передано за загальним правилом підсудності за зареєстрованим місцем знаходження відповідача Посольства Російської Федерації в України за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, при прийнятті зазначеного рішення не було враховано наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.22 № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжено.

24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з РФ без розриву консульських відносин.

Міністерство закордонних справ України також відкликало до Києва тимчасового повіреного у справах України в російській федерації Василя Покотила для проведення консультацій і розпочало евакуацію українського посольства в Москві.

Відповідна заява Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин опублікована 24 лютого 2022 року об 11:52.

Рішенням Київської міської ради № 6315/6356 від 20 квітня 2023 року був розірваний договір оренди земельної ділянки площею 0,3984 га на Повітрофлотському проспекті, буд. 27 в місті Києві у Солом`янському районі м. Києва № 72-5-00076 від 05 жовтня 1999 року, укладений між Київською міською радою та посольством російської федерації в Україні.

Київрада звернулася до Кабінету Міністрів України щодо повернення майна дипломатичної установи до власності української держави.

Таким чином, на території Солом`янського району м. Києва, а саме по проспекту Повітрофлотському, буд. 27 в м. Києві, посольство російської федерації як орган, який здійснює представництво цієї держави при розгляді справ у судах, відсутнє.

Тож, підстави для застосування положень ч. 3 ст. 28 ЦПК України в частині визначення територіальної підсудності даного позову Солом?янському районному суду міста Києва - відсутні.

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі№ 308/9708/19 викладено наступний правовий висновок щодо судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором: як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду. Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 17 статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.

Також, частиною 3 статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано копію паспорта № НОМЕР_1 та копію довідки про реєстрацію місця проживання особи з яких вбачається, що позивач зареєстрований та проживає (перебуває) за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно - правовому розумінні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі - Закон № 1382-ІV).

У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» надано визначення, зокрема, таких термінів: місце перебування - це адміністративно -територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок про те, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання / перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування та передбачено документи, що підтверджують таку реєстрацію.

Звертаючись до суду, позивач зазначив свою адресу місця проживання: АДРЕСА_2 .

Таким чином, звернення позивача з позовом до Вінницького міського суду Вінницької області відповідає положенням Цивільного процесуального кодексу України.

Як вбачається з роз`яснень, наведених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Верітас проти України» від 13 листопада 2008 року (Заява №39157/02) та «Сокуренко та Стригун проти України» (Заяви №29458/04 та №29465/04) від 20 липня 2006 року, суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

При цьому, суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Таким чином, прийняття до розгляду позовної заяви з порушенням правил підсудності цивільних справ, встановлених ЦПК України, є недопустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 12 - 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України, право вибору між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_1 при зверненні до суду скористався своїм правом на подання позовної заяви про відшкодування шкоди у зв`язку із збройною агресією російської федерації за альтернативною підсудністю, тобто за його місцем реєстрації (проживання).

З врахуванням вищенаведеного, справа підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З врахуванням вищевикладеного, суддя дійшла висновку, що цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до російської федерації, третя особа: посольство російської федерації, про відшкодування моральної шкоди, не підлягає розгляду в Солом?янському районному суді м. Києва, та має бути передана за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області (21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17) за місцем перебування та проживання позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258, 260, 353 - 354 ЦПК України, суддя, -

ухвалила:

цивільну справу № 127/7357/24 за позовом ОСОБА_1 до російської федерації, третя особа: посольства російської федерації, про відшкодування моральної шкоди, направити за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області (21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17).

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.О. Тесленко