Дата документу 15.08.2024 Справа № 335/188/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/188/19

Провадження №22-ц/807/1597/24

Головуючий в 1-й інстанції - Рибалко Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за скаргою ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2024 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя засобами поштового зв`язку, надійшла скарга ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на постанову про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою суду від 24 травня 2024 року скаргу залишено без руху, оскільки, всупереч вимогам ч. 450 ЦПК України скаржником у скарзі не зазначено суб`єкта оскарження - державного виконавця, бездіяльність якого оскаржується. Також скарга не містить зазначень щодо сторін виконавчого провадження: стягувача та боржника. В порушення положень абзацу 2 частини другої ст. 183 ЦПК України, до скарги не додано доказів надіслання (надання) її копій з додатками іншим учасникам справи; заяви про поновлення пропущеного процесуального строку; копії оскаржуваної постанови від 03 січня 2024 року про відкриття виконавчого провадження. Скаржнику було надано строк для усунення недоліків до десяти днів з дня отримання ухвали, а також роз`яснено, що у разі не усунення недоліків, скарга буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2024 року, скаргу ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на постанову про відкриття виконавчого провадження - визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ухвалу про залишення скарги без руху, скаржниця не отримувала. Крім того, сама скарга складена відповідно до вимог процесуального законодавства і підстав для залишення її без руху не було.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що копію ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2024 про залишення скарги без руху, скаржнику було направлено поштою на адресу вказану в скарзі, а саме: АДРЕСА_1 , однак до суду повернувся конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Незважаючи на те, що ОСОБА_1 була ініціатором подання скарги, вважаючи, що її права були порушені, в подальшому свідомо нехтувала своїми процесуальними правами та обов`язками. Станом на 19.06.2024 недоліки скарги ОСОБА_1 встановлені ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2024 не усунені, у зв`язку з чим вирішити питання про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на постанову про відкриття виконавчого провадження не є можливим.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі, а тому з ними не можна погодитися.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами, передбаченими ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції повертає заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Повертаючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що скаржником у наданий судом строк не виконано вимоги ухвали суду від 24.05.2024 року про залишення скарги без руху, недоліки скарги не усунуті.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, рекомендоване повідомлення про направлення скаржнику поштової кореспонденції, разом з копією ухвали від 24.05.2024 року про залишення скарги без руху, повернулося до суду не врученим (а. с. 189).

За вказаних обставин, не можна вважати, що скаржник був обізнаний з ухвалою про залишення скарги без руху.

Право на судовий захист гарантується Конституцією України кожному (ст. 55). Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4).

У світлі Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Позиція Європейського суду з прав людини в багатьох справах свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 08.04.2010 у справі Menshakova v. Ukraine (заява № 377/02), ЄСПЛ вкотре повторив, що: пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру; таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (п. 52); право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням; у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (п. 53).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (справа Perez de Rada Cavanilles v. Spain). ЄСПЛ зазначав, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, п.п. 50-51, 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29). При цьому Європейський суд з прав людини розрізняє формалізм і надмірний формалізм, вважаючи формалізм явищем позитивним і необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

За змістом ст. 2, ст. 3 ч. ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. ст. 43, 49, ст. 185 ч. 1 ЦПК України, суд (суддя) зобов`язаний забезпечити учасникам процесу, зокрема позивачу (скаржнику), можливість здійснення процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дії, вимоги і процесуальні рішення суду (судді) повинні бути ясними і зрозумілими для учасника процесу, суд (суддя) повинен діяти у зрозумілий для сторін спосіб, передбачений процесуальним законом, зокрема, у разі наявності для того підстав повинен чітко вказати на конкретні недоліки заяви, що саме і уможливлює їх виправлення, сторона повинна мати можливість належно виконати конкретні та обґрунтовані вимоги суду (судді).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суддя суду першої інстанції без належних для того підстав, за відсутності легітимного обмеження права скаржника на суд, визнав скаргу неподаною та повернув її скаржнику.

За вказаних обставин оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2024 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повна постанова складена 15 серпня 2024 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков