Єдиний унікальний номер 341/1174/24

Номер провадження 1-кп/341/146/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений: ОСОБА_4 ,

захисник-адвокат ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Галицького районного суду Івано-Франківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.04.2024 за об`єднаним № 12024091140000032 за обвинуваченням  ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

встановив:

В провадженні суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 06.06.2024 призначено підготовче судове засідання на 18.06.2024 з подальшим відкладенням через неявку потерпілих.

У підготовчому судовому засіданні 13.08.2024 прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд по даній справі на підставі обвинувального акту, заявивши про відсутність перешкод, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, в тому числі, про відсутність підстав про закриття провадження, повернення обвинувального акту прокурору та направлення його відповідному суду для визначення підсудності.

Обвинувачений та його захисник, потерпілі підтримали думку прокурора.

Потерпіла ОСОБА_7 в підготовче засідання не з`явилась, надіславши заяву про розгляд справи без її участі, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Прокурором також подано клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, термін якого закінчується 22.08.2024, справа перебуває на розгляді. Як підставу зазначив, що обвинувачений, будучи судимим 21.09.2023 Галицьким районним за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки та звільненим від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в період іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення корисливої спрямованості.

27.04.2024 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та в той же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Зазначає про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину, не маючи міцних соціальних зв`язків, може у будь-який момент покинути місце свого постійного проживання та переховуватись від слідства і суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від органів досудового розслідування та суду. Також є наявність ризику, передбаченого п. 3 вказаної частини та статті КПК України, як незаконний вплив на свідків та потерпілого, оскільки обвинуваченому відоме місце їх проживання і, перебуваючи на волі, з метою зменшення своєї участі у вчиненні злочину може негативно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні шляхом їх залякування.

Крім того є наявність ризику, передбаченого п. 5 вказаної частини та статті КПК України, як вчинення іншого кримінального правопорушення оскільки ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, за які 21.09.2023 засуджений Галицьким районним судом до покарання у виді 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на 2 роки. Також зазначає, що кримінальне правопорушення останній вчинив у період іспитового строку, що свідчить про можливість продовження обвинуваченим своєї злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому наявний ще один ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вищевказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Вважає, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави чи особистого зобов`язання неможливо, оскільки ОСОБА_4 ніде не працює, не має міцних соціальних зв`язків, негативно характеризується за місцем проживання, інкриміноване йому кримінальне правопорушення вчинив у період іспитового строку і тим самим не виправдав довіру суду вчинивши інше, більш тяжке кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється, осіб, які б викликали довіру та поручилися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, немає.

Вказане клопотання прокурор підтримав.

Потерпілий ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання онука під вартою, потерпілий ОСОБА_5 покладався на розсуд суду.

Обвинувачений та його захисник заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи можливе застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання.

Заслухавши думку потерпілих, заперечення обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 194, 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу та покладених на обвинуваченого обов`язків, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

З огляду на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд оцінює заявлений стороною обвинувачення ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, в сукупності з іншими обставинами, якими підтверджується наявність такої небезпеки.

Так,  ОСОБА_4  раніше судимий, за вчинення корисливих злочинів проти власності, в період іспитового строку за вироком Галицького районного суду від 21.09.2023 року обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту вчиненого з корисливих мотивів за вчинення якого, останньому може бути призначено покарання від п`яти до восьми років позбавлення волі. Він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за домашнє насильство вчинене щодо дідуся та бабусі, з якими проживає останні 1,5 року.

Вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливість переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду та можливість вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 проживає не за місцем реєстрації разом із бабусею та дідусем, де відносно останнього і скоєне кримінальне правовопрушення за ст. 126-1 КК України, та відносно яких ОСОБА_4 неодноразово вчинялись адміністративні правопорушення, та виносились заборонні припис. Належного впливу похилі люди на обвинуваченого не мають. Батьки ОСОБА_4 перебувають поза межами України.

З огляду на зазначені обставини, які свідчать про негативну репутацію обвинуваченого, який раніше судимий, обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисних мотивів, такий запобіжний захід, як особисте зобов`язання, не забезпечить виконання обвинувачвеним, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Такий запобіжний захід, як особиста порука, не може застосовуватись до ОСОБА_4 зважаючи та те, що жодна особа, яка б заслуговувала на довіру, не виявила бажання та не надала письмового зобов`язання про те, що вона поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та зобов`язується доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Такий запобіжний захід як застава не може бути застосований до обвинуваченого, який ніде не працює, відомостей про наявність у нього на праві власності нерухомого майна або цінного рухомого майна суду не надано.

Такий запобіжний захід як домашній арешт, не може бути застосований до обвинуваченого, враховуючи, що він проживає не за місцем реєстрацію із дідусем та бабусею, які авторитету та впливу на нього не мають, та щодо яких ОСОБА_4 періодично вчиняються адміністративні правопорушення пов`язані із домашнім насильством, що виключає можливість застосування щодо нього такого запобіжного заходу.

З огляду на зазначені обставини, які свідчать про негативну репутацію обвинуваченого, вагомість наявних доказів, про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, наявність у нього судимості, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, і саме такий запобіжний захід є виправданим наявністю конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.  

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Отже, при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4   та встановлено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

З моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Таким чином, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов до висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

За змістом ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 КПК України проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.

В приписах частин 3 та 4 статті 28 КПК України зазначено, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у ст. 177 КПК України, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, суд вважає виправданим продовження строку застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що обумовлено також співрозмірністю з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями та завданими його діями наслідкам, та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд констатує подання до суду відповідного клопотання про продовження строку тримання під вартою у строки, передбачені ст. 199 КПК України.

Суд вважає, що підстави для продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативний запобіжний захід не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому з урахуванням ст. ст. 178, 183 КПК України наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку.

Обвинуваченим та його захисником не надано об`єктивних даних, які б підтверджували закінчення існування ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ураховуючи викладене, а також те, що в ході підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для закриття чи призупинення провадження, повернення обвинувального акту прокурору чи направлення його до відповідного суду для визначення підсудності, суд вважає необхідним призначити судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акту, який проводити у відкритому судовому засіданні у залі суду з викликом сторін кримінального провадження.

На підставі наведеного, ст. ст. 59, 63, 129 Конституції України, керуючись ст. ст. 177, 199, 309, 331, 369, 372 КПК України, суд

ухвалив:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні від 26.04.2024 за об`єднаним № 12024091140000032 за обвинуваченням  ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, у відкритому судовому засіданні на 20.08.2024 о 14-00 годині в приміщенні суду за адресою: АДРЕСА_1 .

Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на строк шістдесят (60) днів, до 11.10.2024 року, включно.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставити в судове засідання з ДУ « Івано-Франківська УВП № 12».

Ухвала про продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_8