ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/782/24 Справа № 202/15202/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

13 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                         ОСОБА_4 ,

       за участю

прокурора                                  ОСОБА_5 ,

обвинуваченого                          ОСОБА_6 ,

захисника                                 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 22023050000002123 за ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України відносно ОСОБА_6 , за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_5 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2023 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2023 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бершаки Шебекинського району Білгородської області Російської Федерації, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, одруженого, який неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436 - 2 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 436-2 КК України – у виді 1 (одного) року позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 436-2 КК України – у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2023 року виправлено описку у вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2023 року відносно ОСОБА_6 , а саме:

- у двадцять другому абзаці мотивувальної частини вироку в переліку статей, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 , після слів «.., встановлених санкціями ч. 2 ст. 436-2,..» замість помилково зазначеного номеру статті «ч. 3 ст. 436-3 КК України» вважати вірним номер статті - ч. 3 ст. 436-2 КК України.

- у першому абзаці резолютивної частини вироку в переліку статей, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 , за якими його визнано винним, після слів «… кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2,..» замість помилково зазначеного номеру статті «ч. 3 ст. 436-3 КК України» вважати вірним номер статті - ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Відповідно до вироку суду, з 19.02.2014 року представниками Російської Федерації (далі — РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі — ЗС РФ), яке керівники РФ назвали переміщенням військових підрозділів у межах звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території АРК і м. Севастополя. 18.03.2013 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.

Одночасно із цим протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, у яких були розташовані органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі — «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську — терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі — «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які досі функціонують.

Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2014 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014 року.

Обґрунтування правової позиції щодо існування міжнародного збройного конфлікту, викликаного збройною агресією РФ проти України: АРК та м. Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (зокрема окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII.

Надалі, 24.02.2022 року, президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції. Після цього близько четвертої години ранку того ж дня ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.

14.12.2022 року громадянин України ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт збройної агресії РФ проти України, в період дії воєнного стану, діючи умисно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники» під псевдонімом « ОСОБА_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив поширення публікації користувача « ОСОБА_9 », опублікованої останнім ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зображеннями ОСОБА_10 (позивний « ОСОБА_11 ») – колишнього голови т.зв. «Донецької народної республіки», ОСОБА_12 (позивний « ОСОБА_13 »)» - колишнього командира підрозділу «Сомалі» МО ДНР, ОСОБА_14 (позивний « ОСОБА_15 ») – колишнього командира підрозділу «Спарта» МО ДНР, ОСОБА_16 (позивний « ОСОБА_17 ») наступного змісту: “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », Михаил Толстых «Гиви», ОСОБА_18 «Моторола», Владимир Жога «Воха»! Всегда в наших сердцах! Новороссиия всегда будет помнить Ваш вклад в защиту народа от нацистской хунты Киева! Вечная память!”. В тексті вказаної публікації міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році, іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією.

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у поширенні матеріалів, в яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників іррегулярних незаконних збройних формувань, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.

У подальшому, 15.12.2022 року громадянин України ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт збройної агресії РФ проти України, в період дії воєнного стану, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники» під псевдонімом « ОСОБА_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи умисно, повторно здійснив поширення публікації від 14.12.2022 року користувача « ОСОБА_19 (ДНР) и (ЛНР) против укрофашистов ZOV», що складається з чотирьох складових:

1) “Встречайте, Суки=?, Это папа! Я к вам с подарками лечу. Коль не вернусь – не надо плакать. Вы в храм поставьте нам свечу. Лётчики “Вагнера” повторили подвиг Гастелло направив свой СУ 24М в танковую колону нациков. Командир- ОСОБА_20 , штурман – ОСОБА_21 , со словами – “Встречайте, СУКИ ПАПУ” обрели бесмертие, потому что воин-живёт вечно”;

2) «Стихотворение Ирины Мацигуры посвящается вагнеровцам направившим свой самолет Су-24М в колонну вражеской техники.” Встречайте, суки, папу” – были последние слова отважного летчика! Встречайте, суки, папу... Наследники гестапо, бандеровский помёт, Встречайте, суки, папу и папин самолет! Летят в диапазоны понятные слова. Никишин, да ОСОБА_22 , работает братва! По маленькой накапай за поле без креста. Встречайте, суки, папу! Маэстро, от винта!. Ирина Мацигура”;

3) “Оркестр Вагнера. Встречайте, суки, это папа, я к вам с подарками лечу! Коль не вернусь – не надо плакать, вы в храм поставьте нам свечу!”;

4) “Светлая память. Вечный Покой”,

та містить глорифікацію представників збройних формувань Російської Федерації.

Також, 15.12.2022 року громадянин України ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт збройної агресії РФ проти України, в період дії воєнного стану, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники» під псевдонімом « ОСОБА_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи умисно, повторно здійснив поширення публікації від 20.11.2022 року користувача «Назад в СССР! Ностальгия» під назвою «Освобождение Сталинграда началось с операции “Уран”. Спецоперация сегодня развивается строго по плану. Наша страна умеет проводить грамотные боевые действия и миссия “Уран” доказывают это. Недавно прошло 80 лет со дня начала контрнаступления на Сталинград. Все детали - в видео». В тексті вказаної публікації міститься виправдовування, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 15.01.2023 року громадянин України ОСОБА_6 , усвідомлюючи факт збройної агресії РФ проти України, в період дії воєнного стану, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний акаунт в соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники» під псевдонімом « ОСОБА_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи умисно, повторно здійснив поширення посту із під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». В тексті вказаної публікації міститься заперечення тимчасової окупації частини території України, а саме Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у поширенні матеріалів, в яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України, та глорифікація представників збройних формувань Російської Федерації, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 , правильність обраної судом кваліфікації, просить вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2023 рокускасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим за ч.ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі; застосувати спеціальну конфіскацію до вилученого системного блоку, на підставі ст. 96-1 КПК України. Вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі з застосуванням іспитового терміну, суд І інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та не надав належної оцінки характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, з огляду на те, що на сьогоднішній день Україна виборює своє право на незалежність та існування, кожного дня гинуть не тільки військовослужбовці та інші представники силових структур, які боронять нашу державу від ворога, а й цивільні, мирні громадяни. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 , всупереч елементарним нормам моралі, не проявляючи жодних сентиментів, емпатії та навіть банального співчуття через масову загибель як військовослужбовців, які стали на захист своєї Батьківщини, так і мирного населення, протягом п`яти місяців продовжувала розповсюджувати публікації, зміст яких всіляко виправдовував збройну агресію росії, метою якої є намагання знищити Україну як державу, та прославляв осіб, які її здійснювали. Вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України не сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченим, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.

Що ж стосується покарання, призначеного судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що воно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність та особі обвинуваченого ОСОБА_6 , внаслідок м`якості, з огляду на наступне.

З вироку суду І інстанції вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні провину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, надав визнавальні покази.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначити покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Колегія суддів вважає, що при призначені покарання ОСОБА_6 та застосуванні вимог ст.ст. 75, 76 КК України судом І інстанції не в повній мірі взято до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який визнав вину, раніше не судимий, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо,на утриманні неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб не має.

На думку колегії суддів, застосовуючи звільнення від відбування покарання, суд І інстанції не надав належної оцінки характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, з огляду на те, що на сьогоднішній день Україна виборює своє право на незалежність та існування, кожного дня гинуть не тільки військовослужбовці та інші представники силових структур, які боронять нашу державу від ворога, а й цивільні, мирні громадяни.

Колегія суддів звертає увагу, що у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Як зазначає Верховний Суд, переглядаючи судові рішення, вже під час військового стану, за ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, погоджуючись з позицією Дніпровського апеляційного суду, яким у справі ухвалено новий вирок та призначено покарання засудженому без застосування ст. 75 КК України, що, вирішуючи питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, необхідно повною мірою враховувати характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також те, що дії обвинуваченого становлять велику суспільну небезпечність, вчинені в умовах воєнного стану на території України.

Касаційний суд також зауважив, що обвинувачений здійснював виправдовування збройної агресії, глорифікацію представників збройних формувань РФ у період воєнного стану в Україні, що свідчить про виражені українофобські налаштування, негативне ставлення до української влади та народу, підтримання російської агресії проти України (справа № 204/3688/22).

Як неодноразово зазначав касаційний суд, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.

Верховний Суд наголосив, що на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та мірою покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням усіх обставин, що мають братись до уваги при його призначенні.

Кожна особа, яка вчинила злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку України повинна понести покарання за всією суворістю закону. Таке твердження ґрунтується на тому, щоб в осіб, які вчинили злочин, або інших осіб, які мають на меті вчинення аналогічного злочину, не було хибного уявлення про можливе уникнення відповідальності за такі діяння або можливість відбуття покарання, яке може бути достатньо м`яким в порівнянні з їхньою метою, а саме: фактичне знищення України та нашої державності.

В іншому рішенні Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (№ 344/4586/23) зазначено, що особа похилого віку, будучи дорослою людиною, яка має відповідний життєвий досвід, не могла не усвідомлювати тих подій, які відбувалися в Україні, зокрема, з початком 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та українського народу в цілому, коли засоби масової інформації, соціальні мережі та мобільні месенджери були переповнені інформацією у тому числі й ілюстраційного характеру щодо численних злочинів країни-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що судом І інстанції не надано належної оцінки тому, що обвинувачений ОСОБА_6 , всупереч елементарним нормам моралі, не проявляючи жодних сентиментів, емпатії та навіть банального співчуття через масову загибель як військовослужбовців, які стали на захист своєї Батьківщини, так і мирного населення, протягом п`яти місяців продовжував розповсюджувати публікації, зміст яких всіляко виправдовував збройну агресію росії, метою якої є намагання знищити Україну як державу, та прославляв осіб, які її здійснювали.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повній мірі не врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке тягне за собою важкі наслідки для держави та її громадян, особу обвинуваченого, а також інтереси суспільства, що призвело до призначення ОСОБА_6 несправедливого покарання внаслідок м`якості.

На думку колегії суддів, ухвалюючи рішення про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність такого звільнення з випробуванням, а лише вказав на дані про особу обвинуваченого та послався на обставини, що пом`якшують його покарання. Чим небезпечнішим для суспільства є вчинений злочин, тим вужча повинна бути сфера застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, з урахуванням викладеного та ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку України, які, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, суспільну небезпечність вчиненого діяння, особу винного, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, а тому доводи прокурора про призначення ОСОБА_6 несправедливого покарання внаслідок його м`якості є обґрунтованими, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду І інстанції і ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, на думку колегії суддів, вирок суду І інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`якістю призначеного покарання.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання і його розміру, колегія суддів приймає до уваги обставини справи та ступінь тяжкості скоєних злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який визнав вину в повному обсязі, щиро розкаявся, раніше не судимий, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо,на утриманні неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб не має.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України, не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання в силу ст. 66 КК України, колегія суддів визнає повне визнання вини у скоєному, щире каяття, похилий вік обвинуваченого.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ( санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті ( санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, характер та ступніть тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням того, що справу було розглянуто судом І інстанції в порядку ст. 349 КПК України, що дійсно свідчить про беззаперечне визнання вини у скоєному, оскільки обвинувачений жодних фактичних обставин не оскаржував, вважає, що вказані обставини пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 436-2 КК України, застосувати вимоги ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду І інстанції і ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Будь-яких виключних обставин справи, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги прокурора стосовно застосування спеціальної конфіскації до вилученого системного блоку, на підставі ст. 96-1 КПК України, не є слушними, оскільки з протоколу обшуку від 09 квітня 2023 року вбачається, що вказаний системний блок не вилучався, згідно з постановою про доручення речових доказів від 09 квітня 2023 року, вказаний системний блок не визнався речовим доказом по даному кримінальному провадженню, крім того в матеріалах справи відсутні дані про накладення арешту на вказаний системний блок, а тому колегія суддів, на підставі ст. 96-1 КПК України, не вбачає підстав для застосування спеціальної конфіскації.

Враховуючи викладене колегія суддів постановляє свій вирок в частині призначеного покарання та призначає покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2023 рокувідносно ОСОБА_6 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_6 покарання:

- за ч. 2 ст. 436-2 КК України – у виді 1 (одного) року позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 436-2 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України – у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 слід рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: