______________
Справа № 11-а-1764/10 Головуючий у 1-й інстанції – Фрич Т.В.
Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач – Вільгушинський М.Й.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати
у кримінальних справах Апеляційного суду м.Києва у складі :
головуючого судді – Стрижко С.І.,
суддів – Вільгушинського М.Й.,
Юденко Т.М.,
за участю прокурора – Тертичного О.А.,
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
потерпілої - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м.Києва від 02.02.2010 року, яким –
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працюючий, одружений, який має на утриманні малолітню дитину, 2007 року народження, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий вироком Дарницького районного суду м.Києва від 22.07.2009 року на 1 рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання призначено у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, вирок Дарницького районного суду м.Києва від 22.07.2009 року, яким ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України, визначено виконувати самостійно.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 року
народження, уродженка м.Києва, українка, громадянка України, з незакінченою вищою освітою, не працює, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, 2007 року народження, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну та моральну шкоду в сумі 2500 гривень, з ОСОБА_2 – на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 980 гривень, з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно матеріальну та моральну шкоду на користь потерпілих ОСОБА_4 - 6064 гривень, ОСОБА_7 – 4485 гривень, ОСОБА_8 – 11500 гривень.
Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними в наступному.
11.06.2009 року близько 23 години 45 хвилин, знаходячись на зупинці громадського транспорту поблизу будинку № 42 по вулиці Драгоманова у м.Києві, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вступили у попередню змову між собою, після чого згідно розподілених ролей, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7, заволоділи їх майном, а саме майном ОСОБА_4 на загальну суму 3063 гривні 95 коп., а майном ОСОБА_7 – на загальну суму 1485 гривень.
Також 19.06.2009 року близько 15 години 40 хвилин, знаходячись біля будинку № 29 по проспекту Григоренка у м.Києві ОСОБА_2 ., будучи особою, яка раніше вчинила розбій, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої ОСОБА_9, заволоділа її майном на загальну суму 3480 гривень.
Крім того, 22.06.2009 року близько 15 години, знаходячись по вулиці Драгоманова, 9-а у м.Києві, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої ОСОБА_10, заволоділа її майном на загальну суму 30 гривень.
Також 24.06.2009 року близько 14 години, знаходячись на пустирі поблизу ТЦ «Епіцентр» на проспекті Григоренка у м.Києві, будучи особами, які раніше вчинили розбій, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вступили у попередню змову між собою, після чого згідно розподілених ролей, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої ОСОБА_8, заволоділи її майном на загальну суму 8500 гривень.
Крім того, 23.06.2009 року близько 14 години 15 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи на березі озера «Небреж», що розташоване поблизу ТЦ «Епіцентр» на проспекті Григоренка, 40 у місті Києві, повторно, умисно відкрито викрав чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 1500 гривень.
В апеляції та доповненні до неї засуджена посилається на те, що суд неправильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки при вчиненні злочинів вона не погрожувала застосуванням ножа, а тому її дії слід кваліфікувати як грабіж, крім того, при призначенні покарання просить врахувати, що вона визнає свою вину у вчиненні грабежів та щиро кається, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась та неофіційно працювала, а тому просить вирок скасувати, перекваліфікувати її дії зі ст. 187 КК України на ст. 186 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. ст. 66, 69 КК України.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції засуджена доповнила свою апеляційну скаргу, та просила виключити з її обвинувачення епізод щодо вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_10, посилаючись на те, що даного злочину вона не вчиняла.
В апеляції засуджений посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки суд неправильно кваліфікував його дії за ст. 187 КК України як розбій, так як при вчиненні злочинів не було застосовано ніж та погрози його застосування, крім того, суд не врахував, що він визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, щиро розкаявся, те, що до вчинення злочину спонукали тяжкі сімейні та матеріальні обставини, а тому просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання із застосування ст. ст. 69, 75 КК України, не пов’язане з позбавленням волі.
В своїй апеляції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, посилається на те, що призначене засудженим покарання за своєю м’якістю не відповідає тяжкості та ступеню суспільної небезпеки вчинених ними злочинів, а тому просить вирок скасувати, постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України – 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_3 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності; згідно ч. 4 ст. 70 КК України приєднати покарання за вироком Дарницького районного суду м.Києва від 22.07.2009 року за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти апеляцій засуджених, пояснення засуджених, які підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляції прокурора, пояснення потерпілої, яка вважала вирок законним та обґрунтованим, а тому просила залишити його без зміни, перевіривши матеріали справи та апеляційні доводи, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Визнавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд першої інстанції належними чином проаналізував зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв’язку і виклав у вироку докладні мотиви свого рішення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Посилання засуджених про те, що їх дії неправильно кваліфіковані за ч. 2ст. 187 КК України, оскільки вони не вчиняли розбійні напади, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи, а саме:
- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_4, згідно яких вона пояснила, що 11.06.2009 року близько 23 години 45 хвилин, знаходилась на зупинці громадського транспорту поблизу будинку № 42 по вулиці Драгоманова у м.Києві разом з подругою ОСОБА_7, до них підійшла дівчина та, обійшовши її, обійняла лівою рукою, після чого вона відчула дотик стороннього предмету в районі правого боку спини, трохи нижче ребер, крім того, дівчина вимагала віддати гроші та мобільні телефони, погрожуючи, що заріже, потім підійшов хлопець та вимагати у ОСОБА_7 віддати мобільний телефон та гроші ( а.с. 55 т.1 );
- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_7, згідно яких вона пояснила, що 11.06.2009 року близько 23 години 45 хвилин, знаходилась на зупинці громадського транспорту поблизу будинку № 42 по вулиці Драгоманова у м.Києві разом з подругою ОСОБА_4, до них підійшла дівчина та, обійшовши ОСОБА_4, обійняла її лівою рукою, та сказала, щоб ми віддали гроші та мобільні телефони, погрожуючи, що інакше вона нас заріже, праву руку при цьому вона тримала в районі правого боку спини подруги, в руці був предмет світлого кольору прямокутної форми, який ззовні нагадував рукоятку столового ножа, самого леза вона не бачила, однак в то момент сприймала цей предмет як ніж і погрожу зарізати сприйняла як реальну. Одночасно з діями дівчини до неї підійшов хлопець, який почав у неї вимагати мобільний телефон, що був у неї в руках ( а.с. 61 т.1 );
- даними протоколу додаткового допиту потерпілої ОСОБА_9 19.06.2009 року близько 15 години 40 хвилин, знаходилась біля будинку № 29 по проспекту Григоренка у м.Києві разом з подругами, до них підійшла дівчина та сказала, щоб вони віддали свої телефони, подруги втекли, а вона не встигла, оскільки дівчина схопила її за руку, та тримаючи однією рукою, другою зірвали з її шиї золотий ланцюжок з кулоном, після чого повторила вимоги віддати їй телефон, інакше вона витягне з кишені ніж, у зв’язку з чим вона була дуже налякана та не опиралась, а віддала свій мобільний телефон ( а.с. 101);
- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_11 22.06.2009 року близько 15 години, знаходилась по вулиці Драгоманова, 9-а у м.Києві разом з подругою, несподівано до неї підійшла дівчина та схопила за сумку та сказала: «Девочки, отдавайте сумку, иначе я вас зарежу», після чого зірвала сумку з плеча та почала тікати, після того як потерпіла її наздогнала та почала вимагати повернути їй сумку, дівчина сказала, щоб вона не заважала, інакше вона дістане ніж та заріже її ( а.с. 130 т.1);
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12, згідно якого він показав, що 22.06.2009 року його дочка ОСОБА_11 повідомила йому про те, що її пограбувала невідома жінка, при цьому вона погрожувала їй застосуванням ножа (а.с. 138 т. 1);
- даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_8, згідно якого вона пояснила, що 24.06.2009 року близько 14 години, проходила через пустир поблизу ТЦ «Епіцентр» на проспекті Григоренка у м.Києві разом з подругою ОСОБА_13, несподівано її хтось схопив за плече, коли вона обернулась, то побачила дівчину, яка сказала: «мовчіть, інакше заріжемо». Поруч з дівчиною був хлопець, вони почали зривати з її шиї золоті ланцюжки, коли ОСОБА_13 спробувала їм завадити, то хлопець відштовхнув її та сказав: «тихо! Інакше заріжемо» (а.с. 186 т.1); Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_13 ( а.с. 189 т.1);
- даними протоколу допиту обвинуваченої ОСОБА_2, згідно яких вона підтвердила, що 12.06.2009 року під час вчинення злочину погрожувала застосуванням ножа щодо потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 56 т. 2), 22.06.2009 року погрожувала потерпілій ОСОБА_10, що вона її поріже (а.с. 58 т.2), 24.06.2009 року погрожувала потерпілій ОСОБА_8, що заріже її, якщо вона не буде мовчати ( а.с. 58 т.2).
В судовому засіданні потерпілі підтвердили показання, які давали на досудовому слідстві.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, а дії ОСОБА_3 – за ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК України.
При призначенні покарання засудженим відповідно до ст. 65 КК України суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх особи, які не зайняті суспільно-корисною працею, характеризуються задовільно, мають на утриманні малолітню доньку, 2007 року народження, а також відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Призначені засудженим покарання є необхідними та достатніми для їх виправлення і попередження нових злочинів, вважати їх такими, що не відповідають ступеню тяжкості злочинів та особам засудженим колегія суддів підстав не знаходить.
Крім того, призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання з урахуванням того, що він був засуджений вироком Дарницького районного суду м.Києва від 22.07.2009 року на 1 рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, суд обґрунтовано на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначив виконувати вироки самостійно.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, покарання справедливими, а апеляції такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2010 року відносно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засуджених - без задоволення.
Судді: _________________ _________________ ________________
Стрижко С.І. Вільгушинський М.Й. Юденко Т.М.