______________
Справа № 11-а-1749/10 Головуючий у 1-й інстанції – Броновицька О.В.
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач – Вільгушинський М.Й.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати
у кримінальних справах Апеляційного суду м.Києва у складі :
головуючого судді – Дмитренко Г.М.,
суддів – Вільгушинського М.Й.,
Мацелюха П.С.,
за участю прокурора – Гуменюк Л.М.,
засудженого - ОСОБА_2,
захисника засудженого - ОСОБА_3,
представника потерпілого - ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Деснянського районного суду м.Києва від 08.06.2010 року, яким –
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Требухів, Броварського району Київської області, громадянин України, з вищою освітою, працюючий тренером-викладачем Броварського районного ДЮСШ, одружений, який має на утриманні малолітню дитину, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий в силу ст. 55 КК України ( 1960 року),
виправданий за ч. 2 ст. 121 КК України за відсутністю в його діях складу злочину;
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в наступному.
09.09.2006 року близько 8 години ОСОБА_2, знаходячись за кермом автобуса ПАЗ-32054 д.н.з. НОМЕР_1, який рухався по маршруту № 191, побачивши сутичку між ОСОБА_6 та його братом ОСОБА_7, який підробляв на маршруті кондуктором, зупинив автобус біля будинку № 27\2 по вулиці Закревського в м.Києві, та вийшов з кабіни водія, взяв з-під сидіння водія дерев’яну палицю ( держак від лопати ), через передні двері зайшов до автобусу, та знаходячись на першій сходинці вхідних дверей, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які їхали в даному автобусі, умисно наніс дерев’яною палицею удар зверху вниз по правому плечу ОСОБА_9, який став на вхідних дверях автобуса і намагався заспокоїти ОСОБА_7, після чого наніс удар палицею біля шиї з лівої сторони в області ключиці ОСОБА_9, від якого останній почав втрачати свідомість, в результаті чого спричинив ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.
Вироком суду ОСОБА_2 виправданий за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Суд мотивував своє рішення недоведеністю того, що тілесне ушкодження у ОСОБА_6, від якого настала смерть, утворилось внаслідок дій ОСОБА_2, а тому прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В апеляції потерпілий ОСОБА_5, не оспорюючи кваліфікацію та міру покарання засудженого за ч. 1 ст. 122 України, посилається на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, так як достеменно не з’ясував обставини та обсяг заподіяння засудженим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_6, від яких він помер та необґрунтовано відмовив у проведенні по справі додаткової комісійної судово-медичної експертизи, а тому просить вирок Деснянського районного суду м.Києва скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
У своїй апеляції прокурор посилається на незаконність вироку, яка полягає в тому, що суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме – вийшов за межі судового розгляду та пред’явленого обвинувачення, оскільки до закінчення судового слідства прокурор відмовився від пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, залишивши лише ч. 1 ст. 122 КК України, однак суд продовжив розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КК України, дав оцінку обвинуваченню та виправдав ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, а тому просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого та його захисника, які заперечували проти апеляцій прокурора та потерпілого і просили залишити вирок без зміни, а також пояснення представника потерпілого, який підтримав апеляцію потерпілого та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та апеляційні доводи, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Що стосується вироку суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, то суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та вірно кваліфікував дії засудженого, які в апеляційному порядку не оспорюються.
Доводи прокурора про те, що суд вийшов за межі пред’явленого обвинувачення є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред’явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених, в статтях 276, 277, 278 КПК України.
Згідно вимог ст. 277 під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред’явлене особі обвинувачення. Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз’яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.
У разі відмови прокурора від обвинувачення ( ч. 3 ст. 264 КПК) суд роз’яснює потерпілому, його законному представнику та представнику їхнє право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення, про що робиться відповідний запис у протоколі судового засідання.
За таких обставин думка потерпілого є пріоритетною для суду, оскільки: при незгоді з прокурором потерпілий бере на себе обвинувачення і розгляд справи продовжується; при згоді потерпілого з прокурором суд повинен справу закрити.
Враховуючи те, що потерпілий, не погодившись з прокурором, підтримав пред’явлене раніше обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, суд обґрунтовано продовжив розгляд справи за пред’явленим обвинуваченням, а саме ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КК України.
Відповідно до вимог ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Як вбачається з вироку, суд, проаналізувавши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про недоведеність того, що тяжке тілесне ушкодження у ОСОБА_6, від якого настала його смерть, утворилось внаслідок дій ОСОБА_2, і колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних причин.
Згідно висновку експерта № 96\460\3, у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя у вигляді крововиливу м’яких тканин лівої половини тулубу в сполученні з пошкодженням селезінки, що потягли смерть потерпілого, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу кожних покровів в області правового підребер’я, які могли утворитися 09.09.2006 року. Комплекс пошкоджень лівої половини тулубу виник від тупого предмета та міг утворитись внаслідок падіння потерпілого можливо з вертикального чи близького до нього положення тіла з послідуючим співударянням лівою заднє-боковою поверхнею тулубу об тупий предмет з широкою поверхнею контакту. Крововилив в області правового підребер’я виник від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту, не виключається його виникнення внаслідок руки, зібраної в кулак, взутої ноги, дерев’яної палки ( а.с. 187-190 т. 1).
Дані акту судово-медичного дослідження трупа № 460\3 вказують на те, що причиною смерті ОСОБА_6 є закрита травма живота у вигляді крововиливу м’яких тканин заднє-бокової поверхні тулубу зліва, пошкодження селезінки, яке супроводжувалось внутрішньою кровотечею та обумовило розвиток масивної крововтрати, шоку ( а .с. 191-195 т. 1). Експерт ОСОБА_10, який був допитаний в судовому засіданні, пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6 та зробив висновок, що смерть ОСОБА_6 настала від закритої травми живота, травми селезінки, з протоколу операції по видаленню селезінки він зробив висновок, що розрив селезінки виник внаслідок дії тупого предмета з обширною поверхнею контакту, який не відобразив своїх властивостей на травмах. Травма живота виникла виключно від предмета з обширною поверхнею, чим не є палка, рука зібрана в кулак, нога, тому він виключає виникнення травми у ОСОБА_6 від дії палки, кулака, ноги. Садно в області правого підребер’я ОСОБА_6 не могло стати причиною розриву селезінки. Саме розмір, характер, пропитка крововиливів м’яких тканин живота ОСОБА_6 дала можливість зробити висновок, що травму селезінки ОСОБА_6 отримав від травми живота, а не від травми підребер’я.
Крім того, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 14/184, при надходженні ОСОБА_6 09.09.2006 року об 11 годині до стаціонару у нього були наявні наступні тілесні ушкодження:
- закрита травма живота: простяжний крововилив в м’які тканини лівої заднє-бічної поверхні тулуба ( живіт на та нижня третина ділянки грудної клітини ) на ділянці розміром 18*12*0,5 см, розрив (и) селезінки, крововилив ( наявність біля 400 мл рідкої крові ) в порожнину очеревини;
- синець синюшно-червоного кольору розміром 5*7 см на переднє бічній поверхні тулуба в ділянці правого підребер’я.
Характер, морфологія та локалізація тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони виникли від дії тупих предметів, при цьому:
- синець ділянці правого підребер’я утворився внаслідок дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту, яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак, і не може бути взута нога та палка; в момент спричинення даного ушкодження потерпілий міг знаходитись як у вертикальному ( або близькому до нього ), так і горизонтальному ( або близькому до нього ), положенні;
- відсутність чіткого макроскопічного опису розриву ( розривів ) селезінки при проведенні паталогогістологічного дослідження (кількість, локалізація, характер, розміри) не дозволяє достовірно встановити більш ймовірний механізм ушкодження селезінки у ОСОБА_6, але сукупність існуючих даних дозволяє припустити, що закрита травма живота могла утворитись внаслідок дії тупого предмету, як з обмеженою поверхнею контакту – дія тильної поверхні взутої ноги людини ( при знаходженні потерпілого як у вертикальному ( або близькому до нього ), положенні ), так і з обмеженою поверхнею контакту – при падінні потерпілого із вертикального ( або близького до нього ) положення на площину з проміжним контактом лівою заднє – бічною поверхнею тулуба об тупий предмет з обмеженою поверхнею контакту.
Під час судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_6 була зафіксована наявність крововиливу в очеревину ( брижу) ободової кишки в ділянці в ділянці селезінкового кута розміром 8*8 см. Відсутність будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень на переднє-бічній поверхні живота, відсутність крововиливів в м’які тканини даної анатомічної ділянки, у сукупності з тим фактом, що даний крововилив не був зафіксований при проведенні оперативного втручання , все це дозволяє повністю спростувати ймовірність утворення даного крововиливу внаслідок прямої травмуючої дії (удару ) в дану анатомічну ділянку, і припустити два можливих варіанти його утворення:
- при дії тупого предмета в ліву заднє-бічну поверхню тулуба (внаслідок як прямої дії, так і при падінні ), що призвело до «натягування» брижі ободової кишки в ділянці селезінкового кута;
- під час проведення оперативного втручання з приводу видалення селезінки.
Крім того, експертна комісія висловилась про відсутність достовірних об’єктивних даних щодо часу виникнення розриву селезінки у ОСОБА_6, все це не дозволяє стверджувати про те, що закрита травма живота у вигляді розриву селезінки була спричинена ОСОБА_6 саме близько 08.00 години 09.09.2006 року – існує вірогідність, з урахуванням супутнього соматичного стану ОСОБА_6 у вигляді наркоманії, спричинення даної травми і за деякий час до 08.00 годин 09.09.2006 року ( декілька годин, декілька діб) за варіантом двохмоментного розриву селезінки та при ймовірності декількох травмуючих дій різних за часом (а.с. 46-57 т. 4).
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_6 він ударів не наносив та не бачив, щоб ОСОБА_6 подав. Після того як ОСОБА_6 покинув салон автобуса, він нормально рухався вилицею. Аналогічні пояснення дали свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 також вказав, що не бачив нанесення ОСОБА_2 ударів ОСОБА_6
Потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_8 під час судового слідства показали, що після закінчення конфлікту, коли вони знаходились на газоні, ОСОБА_6 викликав їм швидку медичну допомогу, видимих тілесних ушкоджень у нього не було, на отримання ним ударів під час конфлікту він не скаржився.
З карти виїзду швидкої медичної допомоги вбачається, що виклик надійшов 09.09.2006 року о 10 годині 28 хвилин, об 11 годині 45 хвилин ОСОБА_6 був прийнятий у КМЛШМД, зі слів хворого травм напередодні він не отримував ( а.с. 126 том 1 ).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка лікар карети швидкої допомоги ОСОБА_12 показав, що 09.09.2006 року був отриманий виклик про те, що по вулиці Закревського, 27\2 в м.Києві погано молодому чоловіку, по прибуттю на місце, він побачив молодого чоловіка, який лежав на лавці, на його питання чоловік повідомив, що вночі вживав горілку, на питання щодо його ударення, падіння чи побиття чоловік відповів, що ні, на його питання чи є він наркоманом, чоловік відповів, що так. В лікарні його оглянули та забрали в токологічне відділення. Всі тілесні ушкодження, які були на ОСОБА_6 , були записані в карту виїзду швидкої медичної допомоги.
Аналіз вказаних вище доказів вказує на те, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність переконливих доказів, які б вказували на те, що смерть ОСОБА_6 настала від дій ОСОБА_2, а саме від нанесеного ним удару палкою по спині.
Що стосується показань потерпілого ОСОБА_9 в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, то суд обґрунтовано віднісся до них критично, з урахуванням їх непослідовності, а також пояснень про те, що після нанесення йому ОСОБА_2 ударів палицею, він втратив свідомість і нанесення ударів ОСОБА_2 іншим учасникам конфлікту не міг бачити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Оскільки зібрані у справі докази не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та виправдав його за відсутності в його діях складу злочину.
Щодо доводів потерпілого про те, що суд необґрунтовано відмовив у проведенні по справі додаткової комісійної судово-медичної експертизи, то суд обґрунтовано відмовив у її проведенні, оскільки відповідно до ст. 75 КПК України додаткова експертиза може бути призначена якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, а враховуючи, що по справі були проведені судово-медична експертиза та комісійна судово-медична експертиза, були досліджені всі подані об’єкти та надані вичерпні відповіді на порушені перед експертами питання, підстави вважати комісійну експертизу неповною або не досить ясною відсутні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляції таким, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2010 року відносно засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції потерпілого та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
Судді: _________________ _________________ ________________