Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

          12 серпня 2024 року                                                  Справа №200/3860/24  

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

12 червня 2024 року (08 червня 2024 року направлено засобами поштового зв`язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 13.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 по 13.12.2020 із застосуванням місяця для обчислення березень 2018 року з урахуванням абз. 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 13.12.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 по 13.12.2020 із застосуванням місяця для обчислення березень 2018 року з урахуванням абз. 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 13.12.2017 по 13.12.2020 не в повному обсязі було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення. З метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.12.2017 по 13.12.2020 позивач звертався 22.04.2024 до відповідача із відповідною заявою. Листом відповідача від 30.04.2024 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.06.2024 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати докази, а саме: довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з 13.12.2017 по 13.12.2020  включно із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше); довідку про нараховану та фактично виплачену позивача індексацію грошового забезпечення за період з 13.12.2017 по 13.12.2020 включаючи поточну індексацію та індексацію згідно з абз. 4, 5, 6  п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (платіжні доручення, списки осіб на перерахування коштів тощо).

18.06.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Обгрунтовуючи заяву відповідач зазначає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції від 19.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Оскільки позивача звільнено з військової служби 13.12.2020, то ним пропущено тримісячний строк звернення до суду із цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів заяви про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.

За змістом ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Тобто, з 19.07.2022 року відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.

На момент звільнення позивача зі служби (13.12.2020) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Отже, право позивача на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком, а тому строк звернення позивача до суду не є пропущеним.

Отже, заява відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 122, 243, 248 КАС України, суд

                                                               УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та оскарженню не підлягає.  

          Суддя                                                                                    О.С. Духневич