Провадження № 2/641/285/2024 Справа № 641/4122/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        06 серпня 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Маньковської О.О.,

за участю представника позивача – адвоката Мосейчука А.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Левкова В.М.,

секретаря судового засідання – Литвиненко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром заподіяної матеріальної шкоди та належним позивачу страховим відшкодуванням у розмірі 65900 грн.; стягнути з ТДВ СК «Альфа Гарант» суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 40074.04 грн.; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 11 березня 2020 року о 07-40 годині, в м. Харкові по вул. Ньютона біля будинку № 62 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тоуота Саmrу» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений (жовтий) сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем «Honda» HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдання матеріальної шкоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Позивача «Honda» HR-V д.н.з. НОМЕР_2 зазнав пошкоджень, у зв`язку з чим ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду. Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.06.2020 року у справі N641/2710/20 ОСОБА_1 було визнано винним y скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Автомобіль ОСОБА_1 «Toyota Саmrу» д.н.з. НОМЕР_3 на момент вчинення ДТП був застрахований у ТДВ СК «Альфа Гарант», номер полісу №АО/2819333. 3 метою встановлення розміру матеріальної шкоди, заподіяної колісному транспортному засобу внаслідок ДТП, ОСОБА_2 звернувся до суб?єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 . Згідно Висновку № 1094 від 20.05.2020 року: величина матеріального збитку становить: 192 704, 32 грн., р?инкова вартість автомобіля «Honda» HR-V д.н.з. НОМЕР_2 становить 423 599,00 грн. 3 метою проведення відновлювального ремонту ОСОБА_4 звернувся до ФОП ОСОБА_5 , яким було виконано відповідні ремонтні роботи. Відповідно до Договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2819333, ліміт відповідальності страховика складає 130 000,00 грн. ТДВ СК «Альфа Гарант» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 89 925,96 грн. Враховуючи дійсні та документально підтверджені витрати на проведення ремонту автомобіля, дане страхове відшкодування є недостатнім для покриття вартості матеріального збитку, який було завдано внаслідок ДТП. Так, з ТДВ СК «Альфа Гарант» підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у межах страхового ліміту, а саме: 130 000, 00 - 89 925, 96 = 40 074, 04 грн.Також позивач просив стягнути на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди та належною ОСОБА_2 страховою виплатою: 195 900,00 – 130 000,00 грн.=65 900,00 грн.

Відповідачем ТДВ СК «Альфа Гарант» було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилається на те, що станом на 15.12.2020 року позивач не надав документального підтвердження факту оплати ремонту його пошкодженого автомобіля, в зв`язку з чим сума страхового відшкодування була розрахована: 104975,96 грн (вартість матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу запчастин 0,46%) – 14949,99 грн (ПДВ на вартість матеріалів та складових) = 89925,96 грн. й на підставі заяви позивача, 15.12.2020 року відповідачем буд сплачено страхове відшкодування у вказаному розмірі.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилається на те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не встановлює його обов`язок про відшкодування шкоди у розмірі, зазначеному у позовній заяві. Крім того, зазначив, що Звіт №1094 про визначення суми матеріальної шкоди, виконаний ФОП ОСОБА_3 , має суперечливий характер, а ФОП ОСОБА_5 , який виконав ремонтні роботи, не є особою, що має документально підтверджений статус для проведення ремонтних робіт автомобіля «Honda». Крім того, зазначив, що при визначенні вартості ремонту, суб`єкт оціночної діяльності використовував комплекс «Audanet», проте, відсутні докази щодо легального використання даної системи, тому зроблені висновки не мають ознак достовірності. Крім того, позивач був згодний з висновками автотоварознавчого дослідження, зробленими на замовлення Страхової компанії ТОВ «Партнер-Консалт» від 14.12.2020 р. № ЦВ/20/2440/2, а Звіт №1094 складений поза межами судового розгляду, а тому вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Представник позивача – адвокат Мосейчук А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Левков В.М. заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, визначених у відзиві.

Позивач та відповідачі в судове засідання не з`явились, про місце, дату і час слухання справи повідомлялись своєчасно і належним чином, заяв на адресу суду не надавали.

Враховуючи присутність в судовому засіданні представника позивача та відповідача ОСОБА_1 , та, беручи до уваги, що позивач та відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд за згодою учасників справи розглядає справу за відсутності вказаних осіб.

Відповідно до ст.19 ЦПК України, розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 (т.1, а.с.12).

Так, відповідно до постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.06.2020 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 420,40грн. (т.1, а.с.7,8).

Згідно Звіту № 1094 від 20.05.2020 року авто-товарознавчого дослідження з визначення суми матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , складеного спеціалістом ОСОБА_3 , величина матеріального збитку становить 192 704,32 грн., ринкова вартість автомобіля становить 423 599,00 грн. (т.1, а.с.14-22).

Згідно протоколу огляду технічного стану транспорту від 18.04.2020р., складеного оцінювачем ОСОБА_3 , випливає, що в результаті ДТП автомобіль Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження – пошкоджені колісні диски легкосплавні, скло вітрове тоноване, електропривід скла передніх та задніх дверей, електропривід дзеркал заднього виду, обігрів дзеркал з/виду, ксенонові фари, коректор фар, оббивка дверей, задній склопідіймач, фари, роздільні задні сидіння, підготовники задні, система замків з центральним керуванням, електронний протиугонний пристрій, імобілайзер, автоматична КПП, подушка безпеки водія, подушка безпеки пасажира, бокові подушки безпеки, Д-програвач, система паркування, ABS (а.с.21).

Із замовлення –наряду № ЗН-0000033 від 18.03.2020 року та акту виконаних робіт № ЗА-0000002 від 02.09.2020 року, товарних чеків від 18.03.2020р., 20.03.2020р., 23.03.2023р., 03.08.2020р., 02.20.2020 року б/н про здійснення оплати за ремонт автомобіля Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 , ремонтної калькуляції, вбачається, що ФОП ОСОБА_5 виконав роботи з ремонту автомобіля Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 , на загальну суму 195 900,00 грн.(а.с.23-27).

Відповідно до полісу №АО/2819333, страховиком є СК «Альфа-Гарант», страхувальник - ОСОБА_1 , страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 130000,00 грн.( т.1, а.с.63).

ОСОБА_2 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» 15.07.2020 року із заявою про страхове відшкодування (т.1, а.с.64).

Згідно Акту огляду колісного транспортного засобу, автомобіль Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження, зокрема, пошкоджено крило переднє праве, двір передня права, ущільнювач двері ПП, стойка двері задньої правої, поріг правий передній, накладка порога ПП, подушка безпеки (шторка) права, подушка безпеки сидіння ПП, двір задня права, замок двері ПП, накладка крила, карта стелі, фетр двері ПП, тоніровка скла двері ПП, перекос пройома двері ПП та інше (а.с.65 Т1).

Згідно платіжного доручення № 13867 від 15.12.2020 року, ТДВ СК «Альфа-Гарант» на рахунок ОСОБА_2 сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 90645,37 грн. без ПДВ, фактично сума склала 89 925,96 грн. (т.1, а.с.60,81).

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач СК «Альфа Гарант» зазначили, що на підставі заяви відповідача СК «Альфа-Гарант» ТОВ «Партнер-Консалт» складено висновок автотоварознавчого дослідження від 14.12.2020 р. № ЦВ/20/2440/2, з якого вбачається, що вартість матеріального збитку завданого власнику Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 104875,96, в тому числі 14949,99 ПДВ на вартість матеріалів та складових (т.1, а.с.67-80).

       В постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №753/3055/18, від 19 травня 2021 року по справі №523/17998/17 викладено правовий висновок, з якого вбачається, що підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Оцінюючи вказаний висновок автотоварознавчого дослідження від 14.12.2020 р. № ЦВ/20/2440/2, суд приймає до уваги відзив відповідача ТДВ СК «Альфа Гарант» на даний позов, згідно якого, на 15.12.2020 року позивач не надав документального підтвердження факту оплати ремонту його пошкодженого авто, в зв`язку з чим сума страхового відшкодування була розрахована: 104975,96 грн (вартість матеріального збитку з врахуванням фізичного зносу запчастин 0,46%) – 14949,99 грн (ПДВ на вартість матеріалів та складових) = 89925,96 грн. й на підставі заяви позивача, 15.12.2020 року відповідачем буд сплачено страхове відшкодування у вказаному розмірі.

Крім того, як вбачається з висновку автотоварознавчого дослідження від 14.12.2020 р. № ЦВ/20/2440/2, в п.10 вказано, що останній складено на підставі наданих замовником кольорових фотографій та акту огляду. Тобто, висновок автотоварознавчого дослідження від 14.12.2020 р. № ЦВ/20/2440/2 складений без огляду безпосередньо оцінювачем пошкодженого транспортного засобу, оскільки, згідно акту виконаних робіт № ЗА-0000002, ФОП ОСОБА_5 станом на 02.09.2020 року виконав роботи з ремонту ТЗ Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 . Таким чином, на момент складання висновку від 14.12.2020 р. автомобіль Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , вже був відремонтований.

З огляду на вищевикладене, суд оцінює висновок автотоварознавчого дослідження від 14.12.2020 р. № ЦВ/20/2440/2 як неналежний та недопустимий, та такий, що є необ`єктивним та необгрунтованим.

Також суд оцінює критично твердження представника відповідача – адвоката Левкова В.М. в тій частині, що позивач був згодний з сумою, виплаченою відповідачем – СК «Альфа-гарант» з посиланням на заяву від 15.07.2020 року (а.с.64), де вказано, що ОСОБА_2 згоден із способом і розміром збитку, розрахованим страховиком, оскільки дана заява складена до огляду автомобіля та нарахування збитку, тому не може мати правових наслідків. Крім того, в Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору, не зазначено і про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Отже, даним Законом не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Крім того, відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України № 1961-IV (чинним на момент виникнення правовідносин) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Таким чином, ОСОБА_2 вправі звернутися до суду із позовною вимогою як до СК «Альфа Гарант» про виплату недоплаченого страхового відшкодування, так і до відповідача ОСОБА_1 щодо відшкодування різниці між фактичним розміром заподіяної матеріальної шкоди та належним позивачу страховим відшкодуванням.

Також, за змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача. Позивачу було виплачено 89 925,96 грн.  страхового відшкодування. Вказаний доказ відповідачами не спростований, а тому суд приймає до уваги, що позивачу було виплачено 89 925,96 грн страхового відшкодування.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В постанові Верховного Суду від 15.10.2020 р. у справі №755/7666/19 вказано, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Так, згідно Звіту № 1094 від 20.05.2020 року автотоварознавчого дослідження з визначення суми матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , складеного спеціалістом ОСОБА_3 , величина матеріального збитку становить 192 704,32 грн. (т.1, а.с.14-22).

Даний Звіт №1094 від 20.05.2020р. суд приймає до уваги, як складений кваліфікованим спеціалістом-оцінювачем ОСОБА_3 , який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та сертифікат суб`єкта оціночної діяльності. Заперечення представника відповідача в тій частині, що суб`єкт оціночної діяльності використовував комплекс «Audanet», проте, відсутні докази щодо легального використання даної системи, тому зроблені висновки не мають ознак достовірності – суд оцінює критично, оскільки дані твердження представника відповідача є припущенням, яке не грунтується на належних та допустимих доказах.

Крім того, оспорюючи вказаний Звіт №1094 від 20.05.2020року, відповідачем ОСОБА_1 надана Рецензія №4603/09-23 від 29.09.2023р., виконана рецензентом ОСОБА_6 (а.с.240 Т2). Проте, стосовно наданої відповідачем рецензії, суд зазначає, що рецензія є суб`єктивною думкою, міркуваннями рецензента, що базується на певних об`єктивних даних, викладених у Звіті спеціаліста; рецензування висновку спеціаліста - дія не процесуальна і не врегульована нормами ЦПК України. Також за складену рецензію на Звіт спеціаліста рецензент не несе відповідальності, оскільки рецензія, по своїй суті, не є процесуальним документом, не містить жодного імперативу. Рецензент, не є учасником процесу, а також в силу вимог ст. 74 ЦПК України не може бути залучений як спеціаліст, отже, не може надавати суду допомогу в оцінюванні доказів у справі. Також Рецензія на Звіт спеціаліста не може бути віднесена до письмових доказів, висновків спеціалістів тощо, оскільки: не містить даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а містить суб`єктивну думку особи щодо оцінки доказу – висновку спеціаліста; рецензент не має у своєму розпорядженні матеріали справи, не досліджує їх, не попереджається судом про будь-яку відповідальність за надання неправдивих рецензій; відсутні гарантії незалежності рецензента, його незаінтересованості та неупередженості, оскільки рецензії надаються на замовлення сторони; відсутні гарантії надання об`єктивної оцінки висновку спеціаліста сторонньою особою, яка не несе будь-якої відповідальності за свою рецензію; рецензія не належить до процесуальних документів, передбачених законом; рецензент не є процесуальною особою, що може впливати на формування доказової бази; рецензія, що надається стороною до суду, має замовний характер, тобто, виникає в результаті домовленості представників сторони та рецензента про забезпечення певного результату дослідження.

Також, представник відповідача зазначив, дефектний Акт не долучений до вказаного Звіту №1094, а тому відсутні відомості на підтвердження факту пошкоджень та дефектів автомобіля. Суд ставиться критично до вказаних тверджень представника відповідача. Так, зі Звіту №1094 від 20.05.2020р. вбачається, що при складанні даного документу використані результати технічного огляду (дефектна відомість №1094 від 18.04.2020р.). Так, до даного Звіту №1094 долучений Протокол (Акт) №1094 огляду транспортного засобу від 18.04.2020 року, який містить відомості про оглянутий ТЗ та отримані ним ушкодження (а.с.21 Т1).

Крім того, ч. 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до п. п. 1.2 – 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі – КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 цієї Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності – органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача – за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092.

Посилання представника відповідача ОСОБА_7 – адвоката Левкова В.М. в тій частині, що оцінка пошкоджень, визначена в Звіті №1094 від 20.05.2020року є завищеною, звіт складено некомпетентною особою, не правильно застосовано коефіцієнт пошкоджень, не визначені підстави для заміни, а не ремонту деталей - суд не бере до уваги, оскільки відповідачем та його представником не спростовано суму завданого матеріального збитку, а також не заявлено клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи, а судова автотоварознавча експертиза, призначена ухвалою суду з метою визначення суми матеріального збитку - оспорена відповідачем, тобто відповідачами не вчинено жодних дій, необхідних для визначення розміру матеріального збитку.

Щодо доводів представника відповідача – адвоката Левкова В.М. про порушення оцінювачем вимог п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а саме, що пошкоджений автомобіль оглядався оцінювачем за відсутності ОСОБА_1 , суд зазначає, що згідно з п. 5.2 вказаної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Отже, наведене положення не вимагає обов`язкової участі винуватця ДТП під час проведення огляду. Крім того, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості провести власне дослідження вартості збитку.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_1 про ненадання позивачем достовірних доказів причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та тими пошкодженнями автомобіля «Honda», номерний знак НОМЕР_2 , які вказані у звіті оцінювача, суд зазначає, що за загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092.

Наданий позивачем Звіт №1094 відповідає вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування відповідачем не надано.

       Таким чином, суд оцінює Звіт № 1094 від 20.05.2020 року авто-товарознавчого дослідження з визначення суми матеріальної шкоди в сумі 192 704,32 грн., завданої власнику автомобіля Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , складений спеціалістом ОСОБА_3 , як належний та допустимий доказ в цій справі.

Також в судовому засіданні представник позивача пояснив, що Звіт №1094 авто-товарознавчого дослідження з визначення суми матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Honda HR-V д.н.з. НОМЕР_2 , складений спеціалістом ОСОБА_3 , був виконаний 20.05.2020року, тоді як реальні фактичні витрати, остаточно відремонтованого 02.09.2020року автомобіля, склали 195 900,00грн., тому вважав, що дана сума витрат не суперечить сумі, визначеній в Звіті №1094, просив стягнути суму фактичних витрат, понесених позивачем в сумі 195 900,00грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на вищевикладене, при розгляді даної справи суд враховує, що позивачем ОСОБА_2 були понесені реальні збитки, тобто, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, а саме - ремонту Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 , на суму 195 900,00грн. Дані витрати підтверджуються замовленням –нарядом № ЗН-0000033 від 18.03.2020 року, актом виконаних робіт № ЗА-0000002 від 02.09.2020 року, копіями товарних чеків від 18.03.2020р., 20.03.2020р., 23.03.2023р., 03.08.2020р., 02.12.2020 року б/н про здійснення оплати за ремонт автомобіля Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 , ремонтною калькуляцією (а.с.23-27).

Твердження представника відповідача- адвоката Левкова В.М. щодо недопустимості доказів -копій товарних чеків від 18.03.2020р., 20.03.2020р., 23.03.2023р., 03.08.2020р., 02.12.2020 року б/н (а.с.23-27) про здійснення оплати за ремонт автомобіля Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 з підстав відсутності оригіналів вказаних документів та відсутності в зазначених копіях ПІБ платника - суд оцінює критично.

Так, згідно ч.1,2 ст.89 ЦПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При оцінці вказаних доказів в їх сукупності з іншими доказами, зібраними в цій справі, суд виходить з того, що суми товарних чеків відповідають сумі, визначеній в замовленні –наряді № ЗН-0000033 від 18.03.2020 року та акті виконаних робіт № ЗА-0000002 від 02.09.2020 року, де перерахований перелік виконаних робіт та запчастин (матеріалів), та загалом складає суму 195 900,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що ст. 4,5,6 ЦПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ст. ст. 78,79 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, в зазначених копіях товарних чеків від 18.03.2020р., 20.03.2020р., 23.03.2023р., 03.08.2020р., 02.12.2020 року б/н вказані суми про здійснення оплати за ремонт автомобіля Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 (а.с.23-27), тому твердження представника відповідача ОСОБА_1 щодо недопустимості даних доказів з тих підстав, що в товарних чеках не визначений номер та прізвище замовника, суд оцінює критично.

Також вказані копії товарних чеків від 18.03.2020р., 20.03.2020р., 23.03.2023р., 03.08.2020р., 02.12.2020 року б/н про здійснення оплати за ремонт автомобіля Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 (а.с.23-27) - завірені належним чином представником позивача з визначенням дати такого посвідчення, тоді як представником відповідача ОСОБА_1 не ставилась під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, не заявлялось клопотання про витребування оригіналів товарних чеків й у суду не має сумнів у відповідності поданих копій оригіналам чеків, оскільки копії засвідчені належним чином, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що вказані докази є належними та допустимими.

Крім того, представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Левковим В.М. вказується на те, що ФОП ОСОБА_5 , який виконав ремонтні роботи, не є особою, що має документально підтверджений статус спеціалізованої установи для проведення ремонтних робіт автомобіля «Хонда».

Проте, вказані твердження представника відповідача не є законодавчо обгрунтованими, тому критично оцінюються судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_2 були понесені реальні збитки, тобто, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, а саме - ремонту Honda HR-V д.н.3. НОМЕР_2 , на загальну суму 195 900,00грн. й між вказаними збитками та винними діями відповідача ОСОБА_1 є причинно-наслідковий зв`язок.

Відповідно до полісу №АО/2819333, страховиком є СК «Альфа-Гарант», страхувальник - ОСОБА_1 , страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 130000,00 грн.( т.1, а.с.63).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 65 900 грн (195 900,00 – 130 000,00=65 900,00 грн).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , перевищує розмір страхового відшкодування, то з ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, а саме: 195 900,00 – 130 000,00=65 900,00грн.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.

Посилання у відзиві на позов відповідача- СК «Альфа Гарант» на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (130 000, 00 гривень) суд оцінює критично з огляду на таке.

Відносини між ОСОБА_1 та СК «Альфа Гарант», яким було застраховано автомобіль марки «Тойота Камрі», номерний знак НОМЕР_3 , регулюються умовами, визначеними в Полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким, зокрема, передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд звертає увагу, що різниця між сумою страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з СК «Альфа Гарант», та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

При цьому, суд наголошує, що згідно з нормами ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як роз`яснено в постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи, що ОСОБА_2 надані дійсні та документально підтверджені витрати на проведення ремонту автомобіля «Honda», тоді як страхове відшкодування є недостатнім для покриття вартості матеріального збитку, який було завдано внаслідок ДТП 11.03.2020 року за участю автомобіля «Toyota Camry» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Honda», яким керував ОСОБА_2 , в зв`язку з чим з СК «Альфа Гарант» підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування в межах страхового ліміту, а саме: 130 000,00-89 925,96 = 40 074,04 грн., а також з ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та належною ОСОБА_2 страховою виплатою: 195 900,00 – 130 000,00=65 900,00грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Враховуючи, що відповідно до товарного чеку №1094 від 20.05.2020 р. ОСОБА_2 була здійснена оплата за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2000,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення дослідження.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд  -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром заподіяної матеріальної шкоди та належним позивачу страховим відшкодуванням у розмірі 65900,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_2 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 40074, 04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2 000,00 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1079,74 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП:невідомий, АДРЕСА_2

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа Гарант» ( м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Повний текст рішення складений 12.08.2024 року.

Суддя                                                                                О. О. Маньковська