07.08.2024

Справа №522/5707/24

Провадження №1-кп/522/2577/24

УХВАЛА

Іменем України

7 серпня 2024 року                                                                         м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160240001094 від 24.06.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2, ст.366, ч.3 ст.209 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366, ч.3 ст.209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України,

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ,

учасники процесу:

прокурор – ОСОБА_8 ,

захисники – адвокат ОСОБА_9 , адвокат ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_11 , адвокат ОСОБА_12 ,

обвинувачені – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160240001094 від 24.06.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2, ст.366, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 за ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_6 за ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_7 за ч.4 ст.190, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 діб з альтернативою внесення застави у розмірі 2900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 8 781 200 гривень. Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організованої злочинної групи і відносно нього існують ризики, передбачені статтею 177 ч.1 п.п. 1, 2, 3, 4, 5 КПК України. Так ОСОБА_3 може переховуватися від суду; спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, штучно створити документи, речі, які будуть перешкоджати суду для встановлення істини у справі; незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, судових експертів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному проваджені; вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення відповідальності, зокрема щодо підробки нових документів, тиску, підкупу свідків, інших учасників провадження.

Захисник ОСОБА_9 вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Повідомлення про підозру ОСОБА_3 не обґрунтоване так, як в ньому зазначаються обставини кримінального правопорушення, які взагалі не існували, тобто такий обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 порушує право на захист, так як обвинувачений вимушений захищатися від неіснуючих обставин, перебуваючи під вартою. У межах закону строки досудового розслідування у кримінальному провадженні були останній раз продовжені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2022 року у справі № 947/24598/21 до 9 місяців, а тому спливли 21.03.2023 року, що є підставою для закриття кримінального провадження та негайного звільнення ОСОБА_3 з-під варти. Також, сторона захисту спростовує існування ризику спроб переховуватися від суду, оскільки наявність та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, не може бути єдиною підставою для продовження застосування до ОСОБА_3 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник звернула увагу суду, що ОСОБА_3 є членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Одеська морська самооборона», що свідчить про його активну соціальну та суспільну діяльність; у нього міцні соціальні зв`язки: дружина та четверо дітей, він є єдиним годувальником родини; обвинувачений має постійне місце проживання; є депутатом Одеської обласної ради, де характеризується позитивно; ОСОБА_3 проявив себе як ідеологічно витриманий та дійсний патріот України, був учасником у складі гуманітарної місії в перші дні після звільнення Херсону, нагороджений командиром 126 бригади ТРО грамотою.

З урахуванням викладеного, захисник ОСОБА_9 просила суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 та обрати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти клопотання прокурора та просив обрати щодо нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 підтримали позицію захисника ОСОБА_9 .

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 квітня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 червня 2024 року з можливістю внесення застави в розмірі 2900 (дві тисячі дев`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 781 200 (вісім мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча двісті) гривень.

13 червня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 серпня 2024 року з правом внесення застави в розмірі 2900 (дві тисячі дев`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 781 200 (вісім мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча двісті) гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право, обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_3 , суд бере до уваги, що він обвинувачується, у тому числі, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, яке, згідно ст.  12 КК України, є особливо тяжкимзлочином, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання винуватим, він може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України,  оскільки перебуваючи на свободі,  ОСОБА_3 може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Наявність зазначених прокурором ризиків, передбачених статтею 177 ч.1 п. 2, 3, 4 КПК України, а саме, що ОСОБА_3  може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - суд не вважає слушними.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені статтею 177 ч. 1 п.п. 1, 5 КПК України, а саме: обвинувачений можепереховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, наразі не зменшились та продовжують існувати з високим ступенем ймовірності.

З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 має постійне місце роботи, є депутатом Одеської обласної ради, характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 ч.1 п.п. 1, 5 КПК України.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При цьому суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому міри запобіжного захисту, суд на теперішній час не вважає його слушним і таким, що підлягає задоволенню. З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна його на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти встановленим ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження та не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначаючи розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, суд керується положеннями статті 182 ч.4 КПК України, відповідно до вимог якої у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Мантурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року встановлено, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі». Таким чином, гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а явку обвинуваченого на судове засідання.

Що стосується розміру застави, то суд враховує особу обвинуваченого, характер кримінальних порушень в яких він звинувачується, зокрема корисливий характер вчинених кримінальних правопорушень, спричинення державі та територіальній громаді збитків на суму 24588414,68 гривень, та вважає, що достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, буде визначення її у розмірі 2900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 8 781 200 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 182, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 5 жовтня 2024 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 2900 (дві тисячі дев`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 781 200 (вісім мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча двісті) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого справа №522/5707/24, провадження по справі №1-кп/522/2577/24.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 строком на 2 (два) місяці, обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчинених кримінальних правопорушень.

6) носити електронний засіб контролю.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному КПК України.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі Апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Суддя                                                                                                ОСОБА_1