Справа № 757/276/16-ц

Провадження № 2/752/4296/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва, у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Крушельницької Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», у свою чергу правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс-Банк», звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позивач просив суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №10-29/7262 від 06 червня 2008 року на користь банку в сумі 5 297 777,67 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 79 466,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до умов кредитного договору №10-29/7262 від 06 червня 2008 року відповідачу ОСОБА_1 для купівлі транспортних засобів було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 109 516,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 13,5 % річних. Разом з тим, з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 06 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 02-10/2186. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 22 вересня 2015 року за даним кредитним договором відповідач ОСОБА_1 перед позивачем має заборгованість у загальному розмірі 5 297 777,67 грн. Заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку ОСОБА_3 не сплачує, а також не сплачує і поручитель ОСОБА_2 .

Заочним рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року позовом задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 10-29/7262 від 06 червня 2008 року у розмірі 5 297 777,67 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 79 466,67 грн у рівних частках, тобто по 39 733,33 грн з кожного.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року задоволено заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк», замінено сторону стягувача у справі 757/276/16-ц з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство (далі -АТ) «Альфа-Банк» (т.1 а.с.166).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року задоволено заяву АТ «Альфа-Банк», поновлено строк пред`явлення для виконання виконавчого листа 757/276/16-ц, виданого Печерським районним судом міста Києва 17 жовтня 2018 року (т.1 а.с.201).

Ухвалою Київського Апеляційного суду від 29 листопада 2021 року за заявою представника відповідача ОСОБА_2 забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконання виконавчого листа № 757/276/16-ц, виданого Печерським районним судом міста Києва 17 жовтня 2018 року, на виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року до завершення перегляду справи в апеляційному порядку (т.2 а.с.48,49).

Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року залишено без змін, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року (т.2 а.с.103-108).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року об`єднано в одне провадження заяви про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року (т.3 а.с.66).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року скасовано заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року, призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні (т.3 а.с.68-70).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3 а.с.122).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року справу за підсудністю передано для розгляду до Голосіївського районного суду міста Києва ( т.3 а.с.210,211).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2024 року головуючим суддею визначено А.В. Слободянюк (т.3 а.с.220,221).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання (т.3 а.с.222-223).

У поданій до суду заяві представник позивача АТ «Сенс-Банк» Стеценко М.В. просить розглядати справу без участі представника позивача, повідомити про результати розгляду справи (т.3 а.с.228, 229).

Відповідачка ОСОБА_2 повідомлялась про розгляд справи шляхом надіслання судових повісток за адресу реєстрації (т. 4 а.с. 5,6), поштові відправлення повернулись до суду без вручення з поштовою відміткою «адресат відсутній».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 30 липня 2024 року не з`явився, надіслав до суду повторно через електронну пошту клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи тим, що перебуває наразі за кордоном та не може укласти договір з адвокатом (т.4 а.с.11-14).

Неявка відповідача ОСОБА_1 у судове засідання є повторною, зокрема, судове засідання, призначене на 28 травня 2024 року не відбулось, оскільки відповідач ОСОБА_1 27 травня 2024 року через електронну пошту також подав клопотання про відкладення розгляду справу з аналогічними підставами для відкладення: у зв`язку із фізичною неможливістю бути присутнім у судовому засіданні, так як перебуває за межами України, та неможливістю укласти договір з адвокатом (т.4 а.с.1-3).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами пункту 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає неможливим подальше відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки причини неявки відповідача до суду є неповажними, у зв`язку з їх повторним заявленням, а також з огляду на вимоги ст. 223 ЦПК України, оскільки неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справу у відсутності сторін.

Відповідачі не скористався процесуальним правом подачі письмових заперечень, як було роз`яснено судом в ухвалі при відкритті провадження у справі (т.1 а.с.36).

За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справу у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами за відсутністю учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

У заяві представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката О.Кузьмічова (ордер, свідоцтво, т.1 а.с.207,208, т.3 а.с.6,7) про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року, ставиться питання про застосування строку позовної давності, відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України. Зокрема, зазначається, що позивач звернувся до суду 28 грудня 2015 року з пропуском позовної давності за платежами з липня 2008 року по листопад 2012 року, тобто, пропущено строк позовної давності по стягненню 56 748,92 доларів США за кредитом, що призводить також до зменшення пені (т.3, а.с.1-4).

Дослідивши наявні у справі докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

За матеріалами справи, згідно статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрсоцбанк» від 26 квітня 2018 року (протокол №2) Акціонерне товариство АТ «Укрсоцбанк» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (т.1 а.с.75-77).

Згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року (т.1 а.с.82-87).

Відповідно до статуту Акціонерного товариства «Сенс-Банк», затвердженого загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року (протокол №2/2022), погоджено НБУ 12 вересня 2022 року, Акціонерне товариство «Сенс-Банк» є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (т.3 а.с.178-183).

Як вбачається з копії витягу з державного реєстру банків НБУ, Акціонерне товариство «Сенс-Банк» внесено до державного реєстру банків, банківська ліцензія № 61 від 01 грудня 2022 року, зміна найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (т.3 а.с.188).

Судом встановлено, між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 06 червня 2008 року укладено Договір кредиту № 10-29/7262 (далі - Договір кредиту). Для купівлі транспортного засобу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 109 516,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 13,50 % річних; кінцевий термін повернення основної заборгованості - до 05 червня 2015 року. Кредит надається для оплати придбаного автомобіля марки LEXUS, модель I.S 470L, 2008 року випуску за договором купівлі-продажу № 27/05/08-04 від 27 травня 2008 року, укладеним з ВКФ Юніол, ТОВ.

Згідно п.1.3. Договору кредиту, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань, сторони укладають з ОСОБА_2 договір поруки та договір застави транспортного засобу із заставною вартістю 679 000,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долара СШВ, встановленим НБУ на день укладення договору становить 139 884,63 доларів США (т.1 а.с.8-10).

Відповідно до графіку погашення заборгованості та відповідно до Договору про внесення змін від 06 квітня 2009 року, кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту визначено 05 червня 2015 року (п.1.1.1, т.1 а.с.8, а.с.11).

За Договором застави № 02-10/2185 від 06 червня 2008 року, укладеним між банком і ОСОБА_2 , предметом застави, в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Договорами кредиту, виступає транспортний засіб марки LEXUS, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 (т.1 а.с.12-14).

Також з метою забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту, 06 червня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 02-10/2186.

Пунктами 1.1-1.2 Договору поруки № 02-10/2186 від 06 червня 2008 року передбачено, що поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених кредитним договором № 10-29/7262 від 06 червня 2008 року. Поручитель ознайомлений з умовами договорів кредиту, жодних заперечень, а також непорозумінь їх положень не має. Також, між банком і відповідачем ОСОБА_2 19 червня 2009 року укладено Договір про внесення змін до Договору поруки № 02-10/2186 від 06 червня 2008 року (т.1 а.с.15-17).

У позові вказується, що станом на 22 вересня 2015 року загальна заборгованість відповідачів перед позивачем складає 242 404,13 доларів США, що еквівалентно 5 297 777,67 грн.

Із долученого до справи розрахунку заборгованості від 22 вересня 2015 року вбачається, що отриманий кредит відповідач ОСОБА_1 за умовами договору не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 22 вересня 2015 року становиа у розмірі 5 297 777,67 грн., з яких: 2 123 291,25 грн. - заборгованість за кредитом; 1 696 259,75 грн. - заборгованість за відсотками; 929 329,65 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 548 897,01 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків (т.1 а.с.19,20).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, пеня за несвоєчасне погашення кредиту нарахована за період з 21 вересня 2014 року до 21 вересня 2015 року в сумі 929 329,65 грн. Пеня за несвоєчасне повернення відсотків нарахована за період з 21 вересня 2014 року до 21 вересня 2015 року в сумі 548 897,01 грн. (т.1 а.с.20).

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні статтей 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності зі змісту статтей 550, 624 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами статтей 1046, 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, яякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 546 ЦК України зумовлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У відповідності з приписами частини першої статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а частиною 2 цієї статті передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначено вище, представник відповідача ОСОБА_1 вказує, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності за платежами з липня 2008 року по листопад 2012 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Таким чином, встановлення строку кредитування в договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.

За умовами кредитного договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема з повернення кредиту та сплати процентів до 20 числа кожного місця впродовж строку кредитування (п.1.1).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем здійснено у вересні 2009 року, отже перебіг позовної давності по заявленим вимогам щодо стягнення заборгованості за основним кредитом розпочався з жовтня 2009 року і діє до листопада 2012 року.

Враховуючи викладене, заборгованість за основним боргом кредиту за договором підлягає зменшенню з 97 152,92 доларів США до 63 441,93 доларів США, що становить 1 386 529,72 грн. за курсом НБУ щодо долара США станом на 22 вересня 2015 року (21.8551), який вказано у розрахунку заборгованості банку на час звернення до суду з даним позовом (т.1.а.с.20).

Як вбачається, з розрахунку заборгованості, пеня за несвоєчасне погашення кредиту позивачем нарахована за період з вересня 2014 року до серпня 2015 року.

Як передбачено статтею 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Відтак, відсутні підстави для стягнення пені за період з вересня 2014 року до серпня 2015 року.

Судом приймається до уваги, розрахунок заборгованості за відсотками, який позивачем здійснено в межах строку кредитування, тобто до червня 2015 року та який складає 77 613,75 доларів США, що еквівалентно 1 696 259,75 грн., а також і розрахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків, який здійснено з 21 вересня 2014 року по 21 вересня 2015 року в межах строку позовної давності, та складає 25 115,23 доларів США та складає 548 897,01 грн. (т.1 а.с.20).

Слід, зазначити, що сторона відповідача ОСОБА_4 , заявляючи про застосування строку позовної давності щодо нарахованої позивачем суми заборгованості, своїх розрахунків не надала.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладався Договір кредиту № 10-29/7262 від 06 червня 2008 року, умови якого позивачем були виконано шляхом надання кредитних коштів. Зобов`язання позичальником щодо повернення кредитних коштів не виконуються у повному обсязі, а також і не виконуються і відповідачем ОСОБА_2 як поручителем за договором поруки № 02-10/2186 від 06 червня 2008 року, а тому відповідачі несуть солідарну відповідальність за порушення зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитом в сумі 1 386 529,72 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 1 696 259,75 грн., а також пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 548 897,01 грн., а всього стягнути 3 631 686,48 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 79 466,67 грн. (т.1 а.с.2,3). Відповідно до положення ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у рівних частках від пропорційно задоволених позовних вимог (68,55%), а саме по 27 237,20 грн. з кожного (79 466,67х68,55% : 100:2).

Керуючись ст.ст.12,13,76,81, 213, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариство «Сенс-Банк» заборгованість за Договором кредиту № 10-29/7262 від 06 червня 2008 року у розмірі 3 631 686 (три мільйона шістсот тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят шість) гривень 48 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в сумі 27 237 (двадцять сім тисяч двісті тридцять сім) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в сумі в сумі 27 237 (двадцять сім тисяч двісті тридцять сім) гривень 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», адреса: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя А.В.Слободянюк