РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2024 року справа № 927/692/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: В.о. керівника Прилуцької окружної прокуратури, вул. 1-го Травня, 50 А, м. Прилуки,17500, ідентифікаційний код 02910114, в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства освіти і науки України, проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38621185

позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 43173325

адреса для листування: Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення, пр-т Миру,43, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 43173325

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Ніязова Руслана Юсуповича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1

до відповідача-2: Прилуцького технічного фахового коледжу, вул. Київська, 178, м. Прилуки, 17500, ідентифікаційний код 00729149

про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити нежитлові приміщення

за участю представників сторін у справі

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: не прибув;

від відповідача-1: Ювченко В.А., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія СВ № 1054676 від 01.06.2023

від відповідача-2: не прибув;

за участю прокурора: Кравченко А.А., прокурор.

ВСТАНОВИВ:

31.07.2023 в.о. керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивачів: 1) Міністерства освіти і науки України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Фізичної особи-підприємця Ніязова Руслана Юсуповича про:

-           визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 №190-10 (нова редакція) від 13.05.2022, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Ніязовим Русланом Юсуповичем;

-          зобов`язання фізичної особи-підприємця Ніязова Руслана Юсуповича звільнити нежитлові приміщення загальною площею 17,1 кв.м. першого поверху будівлі гуртожитку №1, розташованої за адресою: вул. Київська,180, м. Прилуки, Чернігівська область, що обліковується на балансі Прилуцького технічного фахового коледжу.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на те, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 №190-10 у новій редакції від 13.05.2022, укладено всупереч вимог ч.4 ст. 80 Закону України “Про освіту”. Укладення спірного договору суперечить вимогам ч.1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві прокурор просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Прилуцький технічний фаховий коледж, оскільки вказаний заклад освіти є балансоутримувачем спірного орендованого майна, який у разі визнання недійсним спірного договору останній має прийняти його за актом повернення з оренди орендованого майна.

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.06.2023. Встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Прилуцький технічний фаховий коледж.

Ухвала суду від 22.05.2023 направлена учасникам справи рекомендованою поштовою кореспонденцією (а.с.133-136 т.1).

23.05.2023 на електронну адресу суду від Прилуцької окружної прокуратури надійшла заява № 54-75-3509вих-23 від 22.05.2023 про залучення до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Прилуцького технічного фахового коледжу (а.с. 127-130 т. 1).  

05.06.2023 через систему «Електронний суд» від позивача-2 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень з додатками. У наданих поясненнях позивач-2 не підтримує позов та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Зазначає, що редакція Закону України «Про освіту» на момент укладення договору оренди № 190-10 не містила конкретного визначення, яке використання об`єкта може кваліфікуватися як таке, що буде суперечити призначенню. Вказав, що спірне приміщення ніколи не використовувалося для забезпечення навчально-виховного процесу, технологічно не пов`язане з навчальним процесом, для проживання студентів не використовувалось. Крім того вважає, що недійсним може бути визнаний безпосередньо договір оренди від 31.12.2010, а не його остання редакція від 13.05.2022. Проте враховуючи позицію власника майна – держави в особі Міністерства освіти і науки України щодо продовження договору оренди, згоду балансоутримувача державного майна та безпосереднє невикористання майна в освітньому процесі протягом 3 років, вважає, що договір є правомірним, а підстави для визнання його недійсним відсутні. Також просив застосувати строк позовної давності. Всю кореспонденцію позивач-2 просить направляти на адресу Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення (14000, пр-т Миру, 43, м. Чернігів) (а.с.140-147 т.1).

08.06.2023 у встановлений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позов подано з порушенням норм ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначав, що гуртожиток, в якому він орендує приміщення, близько 10 років не використовується за призначенням – для проживання студентів. Звернув увагу суду на те, що крім ремонту годинників та ювелірних виробів безпосередньо відповідач займається таким видом господарської діяльності як роздрібна торгівля газетами та канцелярськими та канцелярськими товарами, що безпосередньо пов`язане з навчальним процесом. Крім того він у встановленому порядку звертався до орендодавців про надання дозволу щодо передачі в оренду спірного приміщення і позивач-1 надав дозвіл на укладення договору оренди спірного приміщення, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи. За результатами проведення аукціону на право оренди спірного нежитлового приміщення був укладений спірний договір оренди. Отже, сторони дотрималися визначеної законодавством процедури, необхідної для укладення договору оренди. Положення законодавства України передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних з забезпечення освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу (а.с. 186-194 т. 1).

12.06.2023 від Прилуцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №54-75-3903ВИХ-23, у якій прокурор зазначає, що ним належним чином та в достатньому обсязі обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в суді, діяльність відповідача при використанні об`єкту оренди пов`язана виключно з цілями підприємницької діяльності, а не із забезпеченням освітнього процесу. Реєстр суб`єктів освітньої діяльності не містить жодних відомостей про здійснення освітньої діяльності ФОП Ніязовим Р.Ю. Після звернення прокурора до суду з вказаним позовом відповідач вніс зміни до видів економічної діяльності та включив до їх переліку: КВЕД 47.19 – інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, КВЕД 47.62 – роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах. Разом з тим, внесені відповідачем зміни не свідчать про фактичне використання орендованого приміщення закладу освіти у відповідності до вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» та не свідчать про правомірність договору оренди у момент його укладення, оскільки основним видом діяльності відповідача залишається КВЕД 95.25 – Ремонт годинників і ювелірних виробів. Невикористання закладом освіти спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним Договору оренди, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні. Нормативно-правові акти не скасовують заборону, встановлену Законом України «Про освіту» щодо цільового використання майна закладів освіти  (а.с.201-210 т.1).

У підготовче засідання 14.06.2023 прибули представники прокуратури, позивача-2, відповідача.

Суд у підготовчому засіданні 14.06.2023 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 20.07.2023, про що позивач-1 та третя особа повідомлені ухвалою суду від 14.06.2023, яка направлена останнім рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Ухвала суду від 14.06.2023 отримана третьою особою та позивачем-1 – 19.06.2023.

16.06.2023 від позивача-1 надійшли письмові пояснення № 14.1/221-23 від 12.06.2023, у яких позивач-1 вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства. Зазначив, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. Укладення спірного договору оренди суперечить вимогам, встановленим ч. 1-3 та 5 ст. 203 ЦК України, відтак такий правочин підлягає визнанню недійсним з застосуванням наслідків недійсності – звільнення об`єкта оренди з метою подальшого повернення його закладу освіти (балансоутримувачу) (а.с.244-246 т.1).

У підготовче засідання 20.07.2023 прибули представники прокуратури, позивача-2, відповідача.

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні для надання можливості надати додаткові документи.

Суд у підготовчому засіданні 20.07.2023 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 09.08.2023, про що позивач-1 та третя особа повідомлені ухвалою суду від 20.07.2023, яка направлена останнім рекомендованою поштовою кореспонденцією.

31.07.2023 від Прилуцької окружної прокуратури надійшло клопотання № 54-9709-23 від 27.07.2023 про залучення співвідповідача у справі Прилуцького технічного фахового коледжу. Подане клопотання обґрунтоване тим, що змісту оспорюваного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 № 190-10 (нова редакція) від 13.05.2022 вбачається, що він сформований на підставі Примірного договору, стороною якого, у тому числі, є балансоутримувач – Прилуцький агротехнічний коледж, який потім перейменовано в Прилуцький технічний фаховий коледж. У зв`язку з тим, що балансоутримувачем спірного орендованого майна приміщення, яке перебуває у нього в оперативному управлінні є Прилуцький технічний фаховий коледж, який як сторона спірного договору оренди має певні права та обов`язки за цим договором, та який у разі визнання недійсним договору має прийняти майно за актом повернення з оренди, відповідно рішення суду може вплинути на його права, а тому належними відповідачами у справі мають бути Прилуцький технічний фаховий коледж та ФОП Ніязов Р.Ю., права яких як сторін правочину оспорюються (а.с. 1-5 т. 2).

09.08.2023 у підготовче засідання прибули представники прокуратури, позивача-2, відповідача.

У підготовчому засіданні 09.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 30.08.2023.

Ухвалою суду від 15.08.2023 залучено до участі у справі співвідповідача – Прилуцький технічний фаховий коледж, виключено зі складу учасників як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Прилуцький технічний фаховий коледж. Ухвала направлена учасникам справи рекомендованою кореспонденцією та на наявні в матеріалах справи електронні адреси.

29.08.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшло клопотання про те, що у зв`язку з сімейними обставинами 30.08.2023 він не може прибути до суду і прийняти участь у розгляді справи, а тому просить проводити підготовче засідання без його участі.

30.08.2023 у підготовче засідання прибули представники прокуратури та позивача-2.

У підготовчому засіданні 30.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 20.09.2023, про що позивач-1, відповідач-1 та відповідач-2 повідомлені ухвалою суду від 30.08.2023, яка направлена останнім рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Ухвала суду від 30.08.2023, направлена відповідачу-1 на адресу, зазначену у позовній заяві, 18.09.2023 повернулась до суду неврученою з відміткою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою”.

19.09.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 20.09.2023 без його участі, в якому останній не заперечував проти призначення слухання справи по суті.

20.09.2023 у підготовче засідання прибули представники прокуратури та позивача-2.

У підготовчому засіданні 20.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 11.10.2023, про що позивач-1, відповідач-1 та відповідач-2 повідомлені ухвалою суду від 20.09.2023, яка направлена останнім рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Ухвала суду від 20.09.2023, направлена відповідачу-1 на адресу, зазначену у позовній заяві, 02.10.2023 повернулась до суду неврученою з відміткою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою”.

11.10.2023 до початку судового засідання через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що спірний договір оренди укладений 31.12.2010, отже перебіг строку позовної давності починається саме з цієї дати, а не з моменту строків продовження його дії, у зв`язку із чим позивачем пропущені строки позовної давності (а.с. 64-67 т. 2).

11.10.2023 у судове засідання прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-1.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, у судовому засіданні 11.10.2023 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 24.10.2023, про що позивач-1 та відповідач-2 повідомлені ухвалою суду від 11.10.2023, яка направлена останнім рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Листом суду від 24.10.2023 учасників справи повідомлено про те, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О. розгляд справи 24.10.2023 не відбудеться.

Ухвалою суду від 03.11.2023 судове засідання у справі №927/692/23 призначено на 12.12.2023.

01.12.2023 через систему “Електронний суд” від позивача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі, у якому позивач-2 повідомив, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 09.08.2023 передано справу № 917/1173/22 за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Міністерства освіти і науки України та Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), до Фізичної особи-підприємця Косика О.О. та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про визнання недійсним договору від 08.01.2014 №2/14-Н оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтава, та зобов`язання ФОП Косика О.О. звільнити та повернути Полтавській обласній військовій адміністрації це майно шляхом підписання акту приймання передачі. Враховуючи необхідність надання правової кваліфікації позовній вимозі про повернення орендованого приміщення у даній справі, що використовується всупереч законодавчій забороні, а саме чи є така вимога застосуванням реституції за наслідком недійсності договору оренди чи є самостійною вимогою, що відповідає умовам звернення з негаторним позовом, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матимуть суттєве значення для розгляду даної справи (а.с. 88-90 т. 2).

У судове засідання 12.12.2023 прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-1.

Ухвалою від 13.12.2023 суд повернувся до стадії підготовчого провадження, зупинив провадження у справі №927/692/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи №917/1173/22.

Ухвалою від 16.04.2024 суд поновив провадження у справі № 927/1183/23, продовжив строк підготовчого провадження у справі № 927/1183/23 на 29 днів, підготовче засідання призначив на 14.05.2024, про що прокуратура, позивач-1, позивач-2, відповідач-2 повідомлені шляхом направлення ухвали суду в їх електронні кабінети в ЄСІТС, відповідачу-1 – засобами поштового зв`язку.

Ухвала суду від 16.04.2023, направлена відповідачу-1 на адресу, зазначену у позовній заяві, 09.05.2024 повернулась до суду неврученою з відміткою поштового відділення “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Листом суду від 10.05.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 14.05.2024, не відбудеться у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О.

Ухвалою суду від 15.05.2024 підготовче засідання у справі № 927/692/23 призначено на 28.05.2024, про що прокуратура, позивач-1, позивач-2, відповідач-2 повідомлені шляхом направлення ухвали суду в їх електронні кабінети в ЄСІТС, відповідач-1 – засобами поштового зв`язку.

У підготовче засідання 28.05.2024 прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-1.

Представник прокуратури зауважив, що за результатами розгляду справи № 917/1173/22 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не було прийнято відповідного рішення щодо даної категорії спорів, не надано відповідних висновків, розгляд просить продовжити за наявними у справі доказами.

У підготовчому засіданні 28.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.07.2024, про що позивач-1, відповідач-2 повідомлені ухвалою суду від 28.05.2024, яка надіслана в їх електронні кабінети в ЄСІТС.

У судове засідання 09.07.2024 прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача-1. Позивач-1 та відповідач-2 у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

У судовому засіданні 09.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 30.07.2024, про що позивач-1 та відповідач-2 повідомлені ухвалою суду від 10.07.2024, яка направлена до їх електронних кабінетів.

У судове засідання 30.07.2024 прибули представники прокуратури та відповідача-1. Позивач-1, позивач-2 та відповідач-2 були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду до електронних кабінетів позивача-1 та відповідача-2 та розпискою представника позивача-2 від 09.07.2024 про оголошення перерви у судовому засіданні до 30.07.2024.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

31.12.2010 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Фізичною особою – підприємцем Ніязовим Русланом Юсуповичем (орендар) укладено договір оренди № 190-10 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, без права приватизації, передачі в суборенду, переходу права власності третім особам державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно – нежитлове приміщення першого поверху чотирьохповерхової будівлі гуртожитку № 1 площею 17,1 кв. м, розміщене за адресою вул. Київська, 180, м. Прилуки, Чернігівська область, що перебуває на балансі Прилуцького агротехнічного коледжу (надалі – Балансоутримувач).  (а.с. 59-61 т. 1).

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду для здійснення торгівлі ювелірними виробами.

Згідно п. 10.1 Договору оренди цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.01.2011 до 31.12.2013 включно.

Вказане нежитлове приміщення було передано в оренду відповідачу на підставі акта приймання-передачі від 01.01.2011 (а. с. 58 т. 1).

04.02.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою – підприємцем Ніязовим Р.Ю. укладено угоду до договору оренди від 31.12.2010 № 190-10 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою п. 1.2 Договору викладено в такій редакції: «майно передається в оренду для розміщення майстерні з виготовлення та ремонту ювелірних виробів» (а.с. 157 т. 1).

27.12.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою – підприємцем Ніязовим Р.Ю. укладено угоду до договору оренди від 31.12.2010 № 190-10 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою сторони домовились продовжити договір після його закінчення на 2 роки: з 31.12.2013 до 29.12.2015 включно (а.с. 62 т. 1).

19.01.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою – підприємцем Ніязовим Р.Ю. укладено угоду до договору оренди від 31.12.2010 № 190-10 нерухомого майна, що належить до державної власності, якою сторони домовились вважати продовженим договір терміном на 2 роки 364 дні: з 30.12.2015 до 28.12.2018 включно (а.с. 63 т. 1).

11.03.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області і Фізичною особою – підприємцем Ніязовим Р.Ю. укладено договір про внесення змін до Договору оренди №190-10 від 31.12.2010 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким, сторони домовились вважати продовженим договір оренди терміном на 2 роки 364 дні: з 29.12.2018 до 27.12.2021 включно (а.с. 64-65 т. 1).

10.09.2021 Фізична особа-підприємець Ніязов Р.Ю. звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях із заявою № 1 про продовження Договору оренди нерухомого державного майна від 31.12.2010 № 190-10 - нежитлових приміщень площею 17,1 кв.м., першого поверху будівлі гуртожитку №1, розташованої за адресою: вул. Київська, 180, м. Прилуки, Чернігівська область, що обліковується на балансі Прилуцького агротехнічного коледжу, для розміщення майстерні з ремонту годинників і ювелірних виробів терміном на 5 років (а.с. 33 т. 1).

21.09.2021 наказом Прилуцького агротехнічного коледжу «Щодо продовження договору оренди нерухомого майна за результатами аукціону» № 84 прийнято рішення щодо згоди на продовження договору оренди № 190-10 від 31.12.2010 індивідуально визначеного нерухомого державного майна – нежитлового приміщення першого поверху чотирьохповерхової будівлі гуртожитку № 1 площею 17,1 кв. м, розміщеної за адресою вул. Київська, 180, м. Прилуки, Чернігівська область, загальною площею 17,1 кв. м, що обліковується на балансі Прилуцького агротехнічного коледжу терміном на 5 років з існуючим орендарем – ФОП Ніязовим Р.Ю. або укладення договору з новим орендарем через аукціон; адміністрація коледжу дала згоду на звернення до Міністерства освіти і науки України з листом-клопотання про на отримання дозволу на продовженні договору оренди № 190-10 від 31.12.2010, мета використання об`єкту – розміщення майстерні з ремонту годинників і ювелірних виробів (а.с. 76 т. 1).

11.11.2021 Прилуцький агротехнічний коледж звернувся до Міністерства освіти і науки України листом № 474 від 11.11.2021, яким просив надати дозвіл про продовження договору оренди № 190-10 від 31.12.2010 нерухомого державного майна – нежитлового приміщення за адресою вул. Київська, 180, м. Прилуки, Чернігівська область, загальною площею 17,1 кв. м, що обліковується на балансі Прилуцького агротехнічного коледжу з існуючим орендарем – ФОП Ніязовим Р.Ю. на запропонований орендарем термін 5 років або укладення договору з новим орендарем через аукціон (а.с. 75 т. 1).

Листом від 13.12.2021 № 1/21837-21 Міністерство освіти і науки України на звернення № 11.11.2021 № 474 Прилуцького агротехнічного коледжу відповідно до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 надало дозвіл на продовження строку дії договору оренди від 31.12.2010 № 190-10 за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних умов, мета використання – розміщення майстерень з ремонту годинників та ювелірних виробів. При цьому зазначило, що згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти освіти підпадають під критерії заборони до приватизації та під час передачі приміщень в оренду зобов`язано керівників урахувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу (а.с. 34 т. 1).

Прилуцький технічний фаховий коледж (згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 17.02.2020 № 219 «Про перейменування Прилуцького агротехнічного коледжу» є правонаступником Прилуцького агротехнічного коледжу) довідкою №21 від 18.01.2021 надав інформацію заступнику начальника Регіонального фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях-начальнику Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області для внесення до Переліку договорів оренди державного нерухомого майна – нежитлових приміщень загальною площею 17,1 кв.м на першому поверсі чотириповерхової будівлі гуртожитку № 1, розташованої за адресою Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 180, що обліковується на балансі Прилуцького технічного фахового коледжу, термін дії якого продовжується за результатами проведення аукціону та повідомив про надання згоди на продовження Договору оренди від 31.12.2010 №  190-10 терміном на 5 років для розміщення майстерні з ремонту годинників і ювелірних виробів (а.с. 35 т. 1).

Листом №24 від 18.01.2021, адресованим заступнику начальника Регіонального фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях-начальнику Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області, Прилуцький технічний фаховий коледж зазначив про перелік обмежень щодо цільового призначення об`єкта оренди при продовженні Договору оренди №190-10 від 31.12.2010, встановлені відповідно до п. 54 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, а саме: 1. – громадські об`єднання та благодійні організації; 2. – заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; 3. – склади. Камери схову, архіви; 4. – нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та інтернет-кафе; 5. – ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини (а.с. 36 т. 1).

Листом №22 від 18.01.2021 адміністрацією Прилуцького технічного фахового коледжу додатково повідомлено заступника начальника Регіонального фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях-начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області, що об`єкт оренди у діяльності навчального закладу не використовується більше трьох років та не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у ньому, тому може використовуватися для розміщення майстерні з ремонту годинників і ювелірних виробів терміном на 5 років (а.с.37 т.1).

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 21.01.2022 видано наказ №13/42 «Щодо оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем», згідно з яким оголошено аукціон, за результатами якого може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений договір оренди з новим орендарем Договір оренди № 190-10 від 31.12.2010 нерухомого державного майна - нежитлових приміщень загальною площею 17,1 кв.м. першого поверху чотириповерхової будівлі гуртожитку №1, розташованого за адресою: вул. Київська, 180, м. Прилуки, Чернігівська область, що обліковується на балансі Прилуцького технічного фахового коледжу, дата останнього продовження 29.12.2018 (а.с.38 т. 1).

У оголошенні про передачу нерухомого майна в оренду на аукціоні відповідно до Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії договору оренду на аукціоні, зазначено про додаткові умови оренди майна, зокрема: обмеження щодо використання майна для розміщення об`єктів, перелік яких визначений в додатку 3 Порядку, вимоги щодо особливостей використання об`єкта оренди, що є майном закладів освіти, охорони здоров`я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту), обмеження щодо використання об`єкта оренди відповідно до п. 54 Порядку для розміщення наступного цільового призначення: заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торговельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; склади. Камери схову, архіви; нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та інтернет-кафе; ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини (а.с.39-41 т.1).

За результатами проведеного 25.02.2022 електронного аукціону про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення площею 17,1 кв. м переможцем визначено фізичну особу – підприємця – Ніязова Р.Ю., про що складений протокол електронного аукціону № LLP001-UA-20220201-87779 (а.с. 49-50 т. 1).

13.05.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Прилуцьким технічним фаховим коледжем (балансоутримувач) і фізичною особою-підприємцем Ніязовим Русланом Юсуповичем (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 №190-10 (нова редакція), за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 17,1 кв.м. першого поверху гуртожитку №1, розташованої за адресою: вул. Київська, 180, м. Прилуки, Чернігівська область, що обліковується на балансі Прилуцького технічного фахового коледжу (далі - Договір оренди, а.с. 53-57 т. 1).

У п. 7.1. розділу І Договору оренди зазначено, що майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря за винятком таких цільових призначень:*

7.1.1. Громадські об`єднання та благодійні організації.

7.1.2.          Заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Торгівельні об`єкти, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

7.1.3.          Склади. Камери схову, архіви.

7.1.4.          Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год.). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе.

7.1.5.     Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.

Згідно з п. 1.2., 2.1. розділу II Договору оренди майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання- передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписаний між Сторонами 01.01.2011.

Згідно п. 9.1 розділу І Договору оренди місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 1587,07 грн. без ПДВ.

Пунктом 16 розділу І Договору оренди передбачено співвідношення розподілу орендної плати 50% - балансоутримувачу та 50% державному бюджету.

За умовами п. 12.1 розділу І Договору оренди строк дії договору оренди державного майна з дати укладення до 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до п. 12.1. (1) розділу ІІ Договору оренди цей договір укладено на строк, визначений у п. 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами.

Пунктами 4.1., 4.2, 4.3. розділу II Договору оренди визначено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна; підписати акт повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту його отримання від балансоутримувача.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем Акта повернення з оренди орендованого майна.

Згідно витягу з Реєстру суб`єктів освітньої діяльності, Прилуцький технічний фаховий коледж належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, форма власності - державна (https://registry.edbo. gov.ua/university/938) (а.с.81-82 т.1).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2021 №939 затверджено статут Прилуцького технічного фахового коледжу (нова редакція) (а.с.84-101 т.1).

Основним видом діяльності Прилуцького технічного фахового коледжу (ідентифікаційний код 00729149) є: 85.41 Фахова передвища освіта; додаткові: 85.31 Загальна середня освіта, 85.32 Професійно-технічна освіта, 85.42 Вища освіта (а.с. 21 т.1).

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2023, видами економічної діяльності фізичної особи- підприємця Ніязова Руслана Юсуповича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) є: 92.25. – Ремонт годинників і ювелірних виробів; додаткові: 68.20 – Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (а.с. 23 т. 1).

За доводами прокурора, ФОП Ніязов Р.Ю. використовує орендоване приміщення державного закладу освіти під господарську діяльність для розміщення магазину з продажу та ремонту ювелірних виробів «Золото. Ювелірні вироби. Срібло». Тобто, орендар здійснює господарську діяльність виключно в цілях підприємницької діяльності, яка не пов`язана з освітньою діяльністю або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Частинами 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовну заяву прокурором подано в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630 (далі - Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково- технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п.п. 89 п. 4 Положення).

Згідно з п. 1.16. Статуту Прилуцького технічного фахового коледжу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2021 №939, коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом — суб`єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.

З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звертався до Міністерства освіти і науки з листом від 01.03.2023 №54-75-1499вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного Договору оренди №190-10 від 31.12.2020 в новій редакції Договору за результатам проведення аукціону від 13.05.2022, а також просив повідомити чи будуть Міністерством вживатись заходи щодо захисту інтересів держави в суді (а.с.66-68 т.1).

Тобто, прокурором було повідомлено позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Листом № 1/4448-23 від 30.03.2023 Міністерство освіти і науки України повідомило, що ним було надано позитивні висновки щодо продовження Договору оренди №190-10 від 31.12.2010, про що повідомлено балансоутримувача та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами, Міністерство просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна (а.с.69 т. 1).

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача-1 як органу, який здійснює управління спірним майном, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Крім того, суд враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктом управління об`єктами державної власності є, у тому числі, Фонд державного майна України.

Пунктом 32 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Відповідно до п. 1, 3, 4.4, 4.5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 12.08.2019 №810, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема, державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Основним завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення повноважень орендодавця державного майна та здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування.

З урахуванням наведеного органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері оренди, використання та управління об`єктами державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор також звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з листом від 05.10.2022 № 4331вих-22 , у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного Договору оренди №190-10 від 31.12.2010 в новій редакції Договору за результатами проведення аукціону від 13.05.2022 та з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді просив надати інформацію (а.с. 25 т.1).

Листом від 18.10.2022 № 51-04.03-00924 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надало прокуратурі витребувану інформацію (а.с. 26-27 т. 1).

Прилуцька окружна прокуратура зверталась з листом № 54-75-1500вих-23 від 01.03.2023 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в якому повідомила про виявлені порушення законодавства при укладенні спірного Договору оренди №190-10 від 31.12.2010 в новій редакції Договору за результатами проведення аукціону від 13.05.2022, а також просила повідомити про вжиті заходи щодо виявлених порушень шляхом звернення з позовом до суду про визнання спірного договору недійсним, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення та повернення нежитлового приміщення балансоутримувачу (а.с.27-29 т.1).

Регіональне відділення листом № 51-04.03-412 від 10.03.2023 повідомило прокурора, що оспорюваний договір укладений у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для звернення до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним (а.с. 31-32 т. 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь- яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила: - якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; - відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, не підтримання компетентним органом позову, поданим в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури направив позивачам Повідомлення № 54-75-3081вих-23 від 02.05.2023 про намір подати позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним спірного договору та про зобов`язання звільнити нежитлові приміщення (а.с.102-104 т.1).

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Щодо визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 190-10 від 31.12.2010 (нова редакція) від 13.05.2022.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту».

Відповідно до частини першої статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

У частині четвертій статті 80 Закону України «Про освіту» визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

В свою чергу згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

З викладеного випливає, що чинний на момент укладення оспорюваного договору Закон України «Про освіту» містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Дійсно, Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі

№ 902/51/21.

Таким чином, що приписами Закону України «Про освіту» чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

В свою чергу згідно з пунктом 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Таким чином, наведені законодавчі приписи передбачають, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі.

Як випливає із матеріалів справи, листом від 13.12.2021 № 1/21837-21 Міністерство освіти і науки України на звернення № 11.11.2021 № 474 Прилуцького агротехнічного коледжу відповідно до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 надало дозвіл на продовження строку дії договору оренди від 31.12.2010 № 190-10 за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних умов, мета використання – розміщення майстерень з ремонту годинників та ювелірних виробів. При цьому зазначило, що згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти освіти підпадають під критерії заборони до приватизації та під час передачі приміщень в оренду зобов`язано керівників урахувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

Отже, Міністерство освіти і науки надало дозвіл на передачу спірного приміщення з метою розміщення майстерень з ремонту годинників та ювелірних виробів, тобто з конкретно визначеним цільовим призначенням.

Водночас у пункті 7.1 Розділу І спірного договору зазначено, що об`єкт оренди може бути використаний за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком лише деяких обмежень, перелік яких наведений у цьому пункті.

Отже, укладаючи спірний договір, сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України «Про освіту», не обмежили мету використання приміщення, яка мала б бути пов`язана з навчально-виховним процесом чи обслуговування учасників освітнього процесу саме з метою забезпечення освітнього процесу. Доказів врахування дозволу, наданого Міністерством щодо призначення використання приміщення також не надано.

Таким чином, судом установлено, що спірне приміщення належить до майна освіти, однак передане в користування не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використовується для розміщення майстерень з ремонту годинників та ювелірних виробів.

Крім того відсутність у договорі оренди конкретного цільового призначення та надання відповідачу права самостійно, на власний розсуд, використовувати орендоване приміщення, порушує приписи частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту».

При цьому суд зазначає, що в подібних господарських правовідносинах наразі сформовано усталені правові висновки з питання застосування положень Закону України «Про освіту» (підтримані, серед іншого, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22) при вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди нежитлових приміщень, які входять до складу об`єкта освіти (навчального закладу державної або комунальної форми власності), але використовуються не за освітнім призначенням.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача-1 про те, що крім ремонту годинників та ювелірних виробів, він також займається роздрібною торгівлею газетами та канцелярськими товарами, що безпосередньо пов`язано з навчальним процесом.

Виходячи з приписів пунктів 16,17 ст. 1, ст.52 Закону України «Про освіту» освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей; освітня діяльність - діяльність суб`єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті; учасниками освітнього процесу є; здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Приписи ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» передбачають, що об`єкти та майно закладів освіти не підлягають використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Відповідно до п. 1.11. статуту Прилуцького технічного фахового коледжу (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2021 №939, фаховий коледж здійснює підготовку фахівців за ліцензованими спеціальностями та акредитованими освітньо-професійними програмами згідно з отриманими ліцензіями і сертифікатами.

Прилуцький технічний фаховий коледж самостійно здійснює освітню діяльність на підставі відповідних ліцензій на здійснення освітньої діяльності, маючи відповідні сертифікати про акредитацію спеціальностей, відповідно до розроблених та затверджених освітніх програм та навчальних планів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, у Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності відсутні будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності фізично особою-підприємцем Ніязовим Р.Ю..

Прилуцький технічний фаховий коледж повідомив листом № 86 від 09.03.2023 про те, що спірний об`єкт оренди не використовується відповідачем-1 для здійснення освітньої діяльності або надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу (а.с. 74 т. 1).

Отже, діяльність відповідача-1 щодо роздрібної торгівлі газетами та канцелярськими товарами, не є послугами, що пов`язані із забезпеченням освітнього процесу.

Таким чином, відповідач-1 не довів належними доказами, що його підприємницька діяльність пов`язана з освітньою діяльністю або обслуговуванням учасників освітнього процесу та не спростовано, що наразі його господарська діяльність допускає використання майна закладу освіти не за освітнім призначенням.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що при укладенні спірного договору порушено норми ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", оскільки спірні приміщення не були передані в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а використання цього майна для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, заборонено.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про укладення 13.05.2021 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 №190-10 (нова редакція) з порушенням вимог закону, а і відтак і про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до положень статей 203,215 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 927/400/23 та від 04.06.2024 у справі № 927/1125/23.

При цьому суд також враховує, що згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання» у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У постанові від 09.04.2024 у справі № 927/400/23 Верховний Суд виснував, що «…у межах справи № 927/400/23 встановлено, що 09.09.2022 в ЕТС «Prozzoro.Продажі» орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях розміщено оголошення про передачу спірного майна в оренду строком на період дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування та з переліком обмежень щодо його цільового використання, який відповідає вказаному у наказі Регіонального відділення від 18.02.2022 № 13/115 та листі Університету від 15.08.2022 №01-13/359. 06.10.2022 відбувся аукціон з продажу права оренди спірного нежитлового приміщення площею 122,6 кв. м, за результатами якого переможцем визнано ТОВ «Фармація Чернігівщини», тобто ТОВ «Фармація Чернігівщини» до моменту укладення договору було знайоме із обмеженнями щодо спірного об`єкта оренди, які були висловлені на момент проведення аукціону (розміщення магазину продовольчих товарів, крім торгівлі товарами підакцизної групи). Крім того, редакція статті 80 Закону України «Про освіту» вже містила чинні обмеження які розповсюджуються на об`єкти освіти які можуть надаватися в оренду. Попри зазначене, укладення спірного договору і використання його як аптечний пункт, що суперечить імперативним приписам спеціального законодавства, не може вважатися «законним і обґрунтованим очікуванням» у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод…»

Щодо зобов`язання відповідача-1 звільнити орендоване приміщення.

Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто має право звернутись до суду з негаторним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладені такі висновки: за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Отже, Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано в зв`язку із вчиненням такого правочину (ч. 2 ст. 216 цього Кодексу).

Такі правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/164/17 від 15.06.2018, у справі № 917/1173/22 від 16.02.2024).

Вимога про застосування наслідків реституції в вигляді повернення сторін правочину в попередній стан, що існував до укладення оскаржуваного договору, зокрема, зобов`язання орендаря звільнити спірне нерухоме майно, має похідний характер, та за наявності підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним, відповідач 1 немає правомірних підстав для користування цим приміщенням, а тому повинен їх звільнити.

Оскільки суд визнав спірний договір оренди недійсним, відповідач-1 не має правомірних підстав для користування спірними приміщеннями, а відтак повинен їх звільнити.

Отже, позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача-1 звільнити спірні приміщення також підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідач-1 у заяві про застосування строків позовної давності вважає, що оскільки спірний договір оренди укладений 31.12.2010, тому перебіг строку позовної давності починається саме з цієї дати, а не з моменту укладення його в новій редакції 13.05.2022, у зв`язку із чим прокурором пропущені строки позовної давності.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники (Правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначала про те, що: "якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від  22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та в справі № 469/1203/15-ц). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Об`єктивно перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, не може розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору, незважаючи на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину, оскільки очевидним є те, що до моменту укладення договір є таким, що ще не відбувся, а тому й право позивача до вказаного моменту не може вважатися порушеним у розумінні частини 1 статті 261 ЦК України (такий правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/164/17 від 15.06.2018, у справі № 917/1173/22 від 16.02.2024).

Отже, РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник РФ ФДУ України по Чернігівській області) як сторона оскаржуваного договору, обізнана з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а саме нецільовим використанням нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу, з моменту укладення такого договору (починаючи з 13.05.2022).

Міністерство освіти і науки України як заінтересована особа (уповноважений державний орган) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач-1 не є, обізнане з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а саме нецільовим використанням нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу, з моменту укладення такого договору (починаючи з 13.05.2022).

Суд зазначає, що прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 №190-10 (нова редакція), від 13.05.2022.

При цьому з матеріалів справи та з погоджених між сторонами умов договору від 13.05.2022 вбачається, що 13.05.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та фізичною особою-підприємцем Ніязовим Русланом Юсуповичем було укладено саме новий договір оренди, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом про визнання недійсним саме договору оренди від 13.05.2022, зазначивши його повну назву з датою попереднього договору.

Суд зазначає, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 №190-10, який продовжувався відповідно до укладених угод та договору про внесення змін до нього від 27.12.2013, від 19.01.2016, від 11.03.2019, закінчився, оскільки він втратив чинність у зв`язку з укладенням за результатами проведеного 25.02.2022 аукціону договору оренди від 13.05.2022, та зобов`язання сторін регулювалися саме вказаним договором.

Враховуючи, що позовна заява направлена прокурором до суду 12.05.2023 (як вбачається з відбитку поштового штемпелю на описі вкладення у цінний лист), а також враховуючи початок перебігу позовної давності, суд дійшов висновку, що звернення до суду про захист порушеного права відбулось в межах строку позовної давності.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені обставини у цій справі, інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду визнаний недійсним оспорюваний Договір оренди був підписаний внаслідок неправомірних дій усіх сторін в однаковій мірі, як Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, фізичної особи- підприємця Ніязова Руслана Юсуповича, так і Прилуцького технічного фахового коледжу, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на позивача-2 та відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.12.2010 №190-10 (нова редакція) від 13.05.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (ідентифікаційний код 43173325), фізичною особою-підприємцем Ніязовим Русланом Юсуповичем (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Прилуцьким технічним фаховим коледжем (ідентифікаційний код 00729149).

3.Зобов`язати фізичну особу-підприємця Ніязова Руслана Юсуповича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звільнити нежитлові приміщення загальною площею 17,1 кв. м першого поверху будівлі гуртожитку № 1, розташованої за адресою вул. Київська, 180, м. Прилуки, Чернігівська область, що обліковується на балансі Прилуцького технічного фахового коледжу (ідентифікаційний код 00729149).

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (пр. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 43173325) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 1789,33 грн. судового збору.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ніязова Руслана Юсуповича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 1789,33 грн. судового збору.

6. Стягнути з Прилуцького технічного фахового коледжу (вул. Київська, 178, м. Прилуки, 17500, ідентифікаційний код 00729149) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 1789,33 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складений підписаний 09.08.2024.           

Суддя                                                                                М.О. Демидова