ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року                              Черкаси                           справа №925/631/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу

за позовом приватного підприємства «Надія» (вул.Остафія Дашковича, 27, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 21356758)

до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (проспект Хіміків,   50, кім.515 м.Черкаси, 18018, ідентифікаційний код 36157425)

та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (пров.Музейний, 2-Д, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 43315602)

про стягнення 81052,00 грн,

16.05.2024 приватне підприємство «Надія» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь грошові кошти у розмірі 81052,00. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з 11.05.2018 до 29.05.2018 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради була проведена позапланова перевірка дотримання приватним підприємством «Надія», як замовником та підрядником, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті - будівництво висотного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 . За результатами перевірки 29.05.2018 був складений акт №60 та винесені приписи №14, №15, а в подальшому 11.06.2018 прийняті постанови про накладення на приватне підприємство «Надія» штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №20/448 на суму 651 940,00 грн, №21/449 на суму 88100,00 грн та №22/450 на суму 70480,00 грн. З метою виконання постанов про накладення штрафів були відкриті виконавчі провадження, які були приєднані до зведеного виконавчого провадження №59350942. Позивач перерахував на рахунок Центрального відділу ДВС 892 193,90 грн, які складались з суми штрафів, виконавчих витрат та виконавчих зборів, що підтверджено платіжним дорученням від 15.11.2019 №59350942. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 апеляційна скарга приватного підприємства «Надія» задоволена частково та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 11.06.2018 №20/448, №21/449, №22/450 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким вказані постанови визнані протиправними та скасовані. За доводами позивача, скасування виконавчих документів (постанов управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради від 11.06.2018), які були підставою відкриття виконавчих проваджень про стягнення штрафів та виконавчого збору, є підставою для повернення позивачу сплаченого сумарно у розмірі 81052,00 грн виконавчого збору. Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, та вважає, що завершення виконавчого провадження не впливає на його право на повернення цих коштів з Державного бюджету України, посилаючись на висновки Верховного Суду.

12.06.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач посилається на постанову Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №551/1099/21, у якій зроблений висновок, що скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого було стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала. Для повернення виконавчого збору на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України єдиною і достатньою правовою підставою, яка має відпасти, є скасування виконавчого документу, на виконання якого було відкрито виконавче провадження, а не постанови про стягнення виконавчого збору.

03.06.2024 від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (відповідач 1) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. На момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володів будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено. Частиною 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Отже, законодавством чітко встановлені підстави для повернення виконавчого збору, серед яких немає підстав, на які посилається позивач. На думку відповідача 1, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин стаття 1212 Цивільного кодексу України, оскільки постанови про стягнення виконавчого збору є чинними, тому наразі відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, яка унормовує повернення майна, що набуто без будь-якої правової підстави.

06.06.2024 від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.  Київ) (відповідач 2) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 2 виклав доводи аналогічні тим, що викладені у відзиві відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.05.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідачів на позов не пізніше 10 днів з дня отримання відзиву.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

За період з 11.05.2018 до 29.05.2018 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради була проведена позапланова перевірка дотримання приватним підприємством «Надія», як замовником та підрядником, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: будівництво висотного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .

За результатами цієї перевірки 29.05.2018 складений акт перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №60 та винесені приписи №14, №15, а 11.06.2018 прийняті постанови про накладення на приватне підприємство «Надія» штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №20/448 на суму 651 940,00 грн, №21/449 на суму 88100,00 грн, №22/450 на суму 70480,00 грн.

25.06.2018 приватне підприємство «Надія» звернулося у Черкаський окружний адміністративний суд із позовною заявою до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, в якій просила: визнати протиправними дії щодо проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправними та скасувати приписи від 29.05.2018 - №14 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та №15 про зупинення підготовчих та будівельних робіт; визнати протиправними та скасувати постанови від 11.06.2018 №20/448, №21/449, №22/450 про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі №823/2498/18 позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 скасовано та у позові відмовлено.

Постановами заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Купчин О.С. від 07.11.2019 відкриті виконавчі провадження: №59935641 - з примусового виконання постанови Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради №20/448 від 11.06.2018 про стягнення штрафу у розмірі 651 940,00 грн; №59935296 - з примусового виконання постанови Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради №21/449 від 11.06.2018 про стягнення штрафу у розмірі 88100,00 грн; №59935071 - з примусового виконання постанови Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради №22/450 від 11.06.2018 про стягнення штрафу у розмірі 70480,00 грн.

Вказані виконавчі провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження №59350942.

У цей же день, 07.11.2019 у виконавчому провадженні №59935141 прийнято постанови про стягнення з приватного підприємства «Надія» на користь Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 65194,00 грн виконавчого збору; у виконавчому провадженні №59935296 - 8810,00 грн виконавчого збору; у виконавчому провадженні №59935071 - 7048,00 грн виконавчого збору.

15.11.2019 приватне підприємство «Надія» перерахувало на рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби 892 193,90 грн згідно з платіжним дорученням №59350942. У призначенні платежу платіжного доручення зазначено «Оплата п/в №59350942 від 15.11.2019 про стягнення зг постанов Упр-ня Держ АБК ЧМР від 11.06.2018 №№22/450, 20/448, 21/449».

Ця сума складається з 651 940,00 грн (сума штрафу згідно з постановою №20/448від 11.06.2018) + 65194,00 грн виконавчого збору + 207,30 грн виконавчих витрат у ВП №59935641; 88100,00 грн (сума штрафу згідно з постановою №21/449 від 11.06.2018) + 8810,00 грн виконавчого збору + 207,30 грн виконавчих витрат у ВП №59935296; 70480,00 грн (сума штрафу згідно з постановою №22/450 від 11.06.2018) + 7048,00 грн виконавчого збору + 207,30 грн виконавчих витрат у ВП №59935641.

Згідно з платіжними дорученнями №23296, №23297 та №23298 від 19.11.2019 Центральний відділ ДВС перерахував до Державного бюджету України виконавчий збір у сумі 8810,00 грн, 7048,00 грн, 65194,00 грн з кодом бюджетної класифікації 22070000.

Постановами заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Сніцар Н.П. від 20.11.2019 виконавчі провадження №59935641, №59935296, №59935071 закінчені у зв`язку з їх повним фактичним виконанням на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, а справу №823/2498/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №823/2498/18 рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким постанови №20/448, №21/449, №22/450 від 11.06.2018 про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визнані протиправними та скасовано.

21.03.2024 приватне підприємство «Надія» звернулось до Міністерства юстиції України із листом про повернення (перерахування) коштів з бюджету 81052,00 грн виконавчого збору, який було сплачено за трьома виконавчими провадженнями №59935296, №59935071, №59935641 (а.с.28).

Листом №48843/57670-33-24/20.3.2 від 29.03.2024 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив позивача про надсилання заяви від 21.03.2024 за належністю для розгляду в межах компетенції до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.31).

Листом №20448/7.2-24/вх.19677/7-24 від 22.04.2024 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомило позивача, що у зв`язку з тим, що виконавчі провадження №59935296, №59935071, №59935641 завершені на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), відсутні підстави для повернення стягнутого виконавчого збору (а.с.29-30).

Судом також встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №684/5 від 20.02.2023 реорганізовано Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) шляхом приєднання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з перейменуванням у Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) є правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з Державного бюджету України виконавчого збору, який був сплачений позивачем у зв`язку з виконанням постанов про накладення штрафів, які у подальшому були визнанні протиправними та скасовані судом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Оскільки відповідно до наведеної вище норми набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частини 2, 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір, який стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження (частина 1 цієї статті). Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (частина 2 цієї статті). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4 цієї статті).

Згідно з частиною 7 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому у майно. Також особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу наведеної норми для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однієї із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18).

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню (частина 7 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.

Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, яка регулює спірні у справі правовідносини) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

На виконання зазначеної статті Кодексу наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджений «Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», положення якого встановлюють порядок взаємодії державних органів (казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету).

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Суд зазначає, що скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.

У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства), платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Із матеріалів справи слідує і не оспорюється сторонами, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №823/2498/18 визнано протиправними та скасовано постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.06.2018 №№20/448, 21/449, 22/450, які були підставою для відкриття виконавчого провадження з їх виконання.

Отже, кошти, які позивач сплатив у виконавчому провадженні на виконання постанов Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради про накладення на приватне підприємство «Надія» штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №20/448 на суму 651 940,00 грн, №21/449 на суму 88100,00 грн, №22/450 на суму 70480,00 грн до бюджету як адміністративно-господарський штраф, знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави.

Перерахування спірних коштів, до складу яких окрім основної суми штрафу також включений виконавчий збір, здійснене позивачем єдиним платежем та саме на виконання постанов Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради про накладення на приватне штрафів наділяє позивача правом повернення вказаних грошових сум, враховуючи виконавчий збір, як безпідставно зарахованих до державного бюджету згідно положень статті 1212 Цивільного кодексу України у зв`язку із скасуванням судом постанов про накладення штрафу, що підлягали примусовому виконанню.

Сплата позивачем штрафу на суму 651 940,00 грн (виконавчий збір 65194,00 грн), №21/449 на суму 88100,00 грн (виконавчий збір 8810,00 грн), №22/450 на суму 70480,00 грн (виконавчий збір 7048,00 грн) в межах зведеного виконавчого провадження №59350942 підтверджується належними доказами (платіжна інструкції №59350942 від 15.11.2019 на суму 892  193,90 грн).

Отже, суд зазначає, що станом на 07.11.2019 для відкриття виконавчих провадження та прийняття постанов про стягнення виконавчого збору у виконавця існували законні підстави, але у зв`язку з скасуванням судом постанов Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради від 11.06.2018 №№20/448, 21/449, 22/450, на підставі яких і були відкриті виконавчі провадження, такі підстави відпали.

За таких обставин у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Тому суд вважає, що підстави для стягнення виконавчого збору у сумі 81052,00 грн, які були стягнуті в ході виконавчих проваджень з виконання постанов Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради від 11.06.2018 №№20/448, 21/449, 22/450, є такими, що відпали, а тому відповідно є підстава для повернення вказаних коштів у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки за висновками суду сума штрафу, яка стягнута до бюджету з позивача, не є помилково чи надміру зарахованою, положення Порядку №787 до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічний висновок щодо порядку застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України та Порядку №787 містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21, у якій Верховний Суд також зазначив, що суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 Цивільний Кодексу України, як безпідставно утримувану. На такі правовідносини приписи Цивільного Кодексу України про відшкодування шкоди та Порядку №787 не поширюються. Наразі, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10.07.2019 у справі №489/6624/15-ц, за змістом якого повернення цих коштів має відбуватися тільки згідно з Порядком № 787, тобто у позасудовому порядку.

Отже, заявлена до стягнення сума підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому у господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (як правонаступник відділу яким були стягнуті кошти).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

У цій справі, позивач просить суд стягнути з державного бюджету України на свою користь 81052,00 грн виконавчого збору. Отже, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, а саме відділ державної виконавчої служби

В свою чергу Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України. Тому, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.  Київ) є

самостійним учасником цивільно-процесуальних правовідносин, виконує покладені на нього функції в силу закону.

З вищевказаного слідує, що є безпідставним та необґрунтованим зазначення у позові другим відповідачем – Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ). Тому, суд зазначає про відсутність правової підстави для пред`явлення позивачем позовних вимог до другого відповідача - Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судового збору, то суд зазначає, рішення у справі є таким, що ухвалено на користь позивача, втім таке рішення підлягає виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, судові витрати в справі також підлягають стягненню з Державного бюджету України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16).

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Надія» (вул.Остафія Дашковича, 27, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 21356758) 81052,00 грн виконавчого збору та 2422,40 грн судового збору.

3.В частині позовних вимог до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                                 О.І.Кучеренко