ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18250/24 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Черпака Ю.К, Штульман І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27.04.2024 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 25.11.2022 по 29.02.2024, та виходячи з неповного розміру повного місячного грошового забезпечення (без врахуванням додаткової щомісячно винагороди в 30 000 грн);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12. 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 25.11.2022 по 29.02.2024, та з врахуванням повного розміру повного місячного грошового забезпечення (з врахуванням додаткової щомісячно винагороди в 30 000 грн);

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо видання наказів про застосування до посад військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України коефіцієнту: для співробітників кадрового складу - 1,8.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати відповідні накази про застосування до посад військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України коефіцієнту: для співробітників кадрового складу - 1,8;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату позивачу з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) виходячи з посадового окладу встановлений для посади, які займав ОСОБА_1 під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 , помноженого на коефіцієнт 1,8 - за період з 25.11.2022 по 29.02.2024;

- визнати неправомірним з боку відповідача1 невиплату матеріальної допомоги в 2024 році для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, яка передбачена розділом ХХІV Наказу МОУ №260;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу:

- зобов`язати Військову частину перерахувати позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022, 2023, 2024 рік за 13 календарних діб та за 2024 (додаткова по УБД) за 14 календарних діб, - з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений для посад, які займав ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12. 13. 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо не присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання 10.12.2023;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 внести зміни до Наказу №8-РС від 14.02.2024, а саме, - доповнити його новим абзацом наступного змісту: «обчислювати ОСОБА_1 вислугу у званні «сержант» з 10.12.2023 року»; відповідно змінити наведений в наказі строк вислуги у званні «молодший сержант» до 1 року;

- видати нарочно або надіслати позивачу завірений витяг зміненого Наказу №8-РС від 14.02.2024;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень за порушення прав позивача з винної (за результатами службового розслідування) посадової особи військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу різницю між окладами у військових званнях «молодший сержант» - «сержант» за період з 10.12.2023 по 14.02.2024;

- визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошової компенсації за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024;

- визнати протиправними дії відповідача1 щодо не нарахування позивачу надбавки за роботу з державною таємницею;

- зобов`язати відповідача1 видати відповідний наказ та нарахувати та виплатити позивачу відповідні надбавки за роботу з державною таємницею;

- визнати протиправними дії відповідача1 щодо неврахування при вислузі років пільгового періоду участі в бойових діях;

- зобов`язати відповідача1 змінити наказ №62 (по стройовій частині) від 29.02.2023, викласти його з врахуванням зміненої (вірно розрахованої) календарної вислуги років в ЗСУ з врахуванням застосування коефіцієнту 1:3 за періоди участі в бойових діях, та видати позивачу змінений витяг з наказу.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку починаючи з 29.02.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 позовну заяву повернуто особі, яка її подала з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог (згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 30.04.2024 про повернення позовної заяви та направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позов подано до належного суду, такий підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; усі позовні вимоги пов`язані між собою питанням порушення прав позивача при проходженні військової (публічної) служби; відповідачі пов`язані між собою та знаходяться в підпорядкованості; позовні вимоги до кожного з них чітко викладені в позовній заяві; усі надані позивачем докази пов`язані питанням проходження військової служби. Окрім того, суд помилково зазначив, що позивачем заявлялися вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 та 19.07.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідачами відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду -скасуванню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами 1,2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

В той же час, заборона щодо об`єднання в одне провадження кількох вимог встановлена частинами 4, 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об`єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам, що виключає можливість повернення позовної заяви на підставі статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на відсутність порушення правил об`єднання позовних вимог.

Також, колегія суддів звертає увагу на положення частини 6 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

В той же час, судом першої інстанції не було застосовано наведених положень процесуального закону, якщо він дійшов висновку, що розгляд заявлених позивачем позовних вимог доцільно розглядати в окремих провадженнях.

Наведене свідчить про формальний підхід суду першої інстанції при встановленні можливості розглядати заявлені позивачем позовні вимоги в одному провадженні та не вжиття ним законодавчо встановлених можливостей щодо виділення відповідних позовних вимог в окреме самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 4, 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційним судом встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 312, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.

Судді: Черпак Ю.К.

Штульман І.В.