Справа № 624/406/24

№ провадження 2/624/169/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом Кегичівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у сумі 47661,70 грн, та судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.10.2007 на підставі договору купівлі-продажу не житлової будівлі ОСОБА_1 набув у приватну власність нежитлову будівлю приймально-заготівельного пункту площею 61,9 м кв, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0300 га кадастровий №6323155100:04:003:0018 в АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ця земельна ділянка є комунальною власністю Кегичівської селищної ради. Станом на даний час жодних дій з боку ОСОБА_1 щодо врегулювання цивільно-правових відносин з приводу використання земельної ділянки не вчинялося, орендна плата не сплачується. Таким чином, ОСОБА_1 , станом на дату подання позову, належним чином не оформив правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, та в порушення вимог чинного законодавства фактично користувався земельною ділянкою, отримував доходи від її використання, не сплачуючи жодних платежів за таке користування. Протиправні дії відповідача порушують право Кегичівської селищної ради як власника земельної ділянки у зв`язку з неодержанням доходу за її використання. Відповідач не має, ні права власності, ні права землекористування вищезазначеною земельною ділянкою, тобто у порушення вимог ст. 125 ЗК України користується земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності чи права користування земельною ділянкою. Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача є орендна плата. Договір оренди відповідачем щодо земельної ділянки не укладено, орендна плата не сплачується, отже відповідач збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно, тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2021 по 30.04.2024, які підлягають стягненню, становить 47661,70 грн. Для розрахунку безпідставно збережених коштів була застосована нормативна грошова оцінка землі актуальна станом на 2024 рік.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 23.05.2024, відкрито провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 червня 2024 року було визнано обов`язкову явку представника позивача Кегичівської селищної ради Харківської області для дачі особистих пояснень у справі.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи у судове засідання не з`явились.

Від позивача до суду надійшла заява про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи без участі їх представника.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про часткове визнання позовних вимог, та клопотання про розгляд заяви без її та відповідача участі.

Згідно з заявою про часткове визнання позовних вимог представник відповідача зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 47661,70 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,03 га, кадастровий номер 6323155100:04:003:0018 по АДРЕСА_1 , за період з 01.05.2021 по 30.04.2024. Разом з тим, відповідно до додатків до позовної заяви, а саме до витягу з ДЗК № НВ- 6300369322024 від 09.05.2024, вказана вище земельна ділянка була сформована та зареєстрована в ДЗК тільки 25.07.2023. Згідно правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №922/536/18 формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Тобто для отримання відшкодування (понесені збитки) органами місцевої влади земельна ділянка має існувати як об`єкт цивільного права. Якщо ж сама земельна ділянка не сформована в натурі, дані про неї не внесені до Державного земельного кадастру, то жодних претензій до власника нерухомості (будівлі) місцева влада не може пред`являти. Отже на думку відповідача позивач може стягнути безпідставно збережені кошти тільки за період з 25.07.2023 по 30.04.2024, тобто з дати внесення інформації про земельну ділянку до Державного земельного кадастру і по дату звернення до суду, що складає 280 днів. Відповідно до розрахунку позивача, орендна плата за 1 день складає 43,5 грн. Отже, розмір коштів, які можуть бути стягнуті з відповідача, складає: 43,5грн. х 280дн. =12 180 грн. Враховуючи наведене вище, відповідач ОСОБА_1 визнає позовні вимоги позивача лише в частині суми 12180 грн і 16 липня 2024 року вже сплатив на рахунок Кегичівської селищної ради кошти в сумі 9837,30 грн. А тому просить суд позов задовольнити частково в сумі 2342,7 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші.

Матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6300369322024 від 09.05.2024, в державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянки кадастровий номер 6323155100:04:003:0018, місце розташування: АДРЕСА_2 нежитловою будівлею магазину промислових товарів по АДРЕСА_2 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа земельної ділянки: 0,0300 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 25.07.2023. Відомості про оренду відсутні.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 378622968 від 15.05.2024 власником земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100040030018 є орган місцевого самоврядування Кегичівська селищна рада.

Згідно розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323155100:04:003:0018 без оформлення правовстановлюючого документу за період з 01.05.2021 по 30.04.2024, загальний розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою за 2021 рік з 01.05.2021 по 31.12.2021 становить 10657,50 грн, за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 – 15877,61 грн, за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023 – 15877,61 грн, за 2024 рік з 01.01.2024 по 30.04.2024 – 5248,98. Всього 47661,70 грн.

Рішенням ІХ сесії VIIІ скликання Кегичівської селищної ради від 30.04.2021 №1140 встановлено на території Кегичівської селищної ради розмір ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності відповідно до номінальної вартості землі. Затверджено Положення щодо встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Кегичівської селищної ради згідно з додатком №1.

Відповідно до Положення про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Кегичівської селищної ради, що є додатком №1 до рішення Кегичівської селищної ради від 30.04.2021 №1140, ставка орендної плати для земель з категорією землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлена в розмірі 7 (% від нормативної грошової оцінки).

Рішенням L сесії VIIІ скликання Кегичівської селищної ради від 05.05.2023 №7002 встановлено на території Кегичівської селищної ради розмір ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності відповідно до номінальної вартості землі. Затверджено Положення щодо встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Кегичівської селищної ради. Визнано таким, що втратили чинність: рішення ІХ сесії VIIІ скликання Кегичівської селищної ради від 30.04.2021 №1140/

Відповідно до Положення про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Кегичівської селищної ради затвердженого рішенням Кегичівської селищної ради L сесії VIIІ скликання Кегичівської селищної ради від 05.05.2023 №7002, ставка орендної плати для земель з категорією землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлена в розмірі 7 (% від нормативної грошової оцінки).

Згідно витягу №НВ-9939224512024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, 6323155100:04:003:0018, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 226822,96 грн. Витяг сформований 15.05.2024.

Згідно копії договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О., зареєстрованого в реєстрі за №1769, та копії витягу з Державного реєстру правочинів №4762420 від 12.10.2007 ОСОБА_1 придбав у власність нежитлову будівлю приймально-заготівельного пункту, цегляну, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 61.9 кв.м. Відповідно до копії витягу з Державного реєстру правочинів №4762420 від 12.10.2007 вищезазначений договір купівлі-продажу від 12.10.2007, номер у реєстрі нотаріальних дій 1769, зареєстрований в реєстрі.

Відповідно до квитанції №25 від 16.07.2024 ОСОБА_1 сплатив 9837,60 грн, призначення платежу: плата за користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за 2021 на рахунок отримувача ГУК Харків обл/СТГ Кегичівка/24060300, р/р НОМЕР_1 .

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 142 Конституції України та ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс1.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №922/3361/19 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Отже, позивач, при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, обґрунтовано взяв до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 травня 2024 року

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі №922/981/18, у змісту яких вбачається, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Кегичівська селищна рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6300369322024 від 09.05.2024 земельна ділянка кадастровий номер 6323155100:04:003:0018, місце розташування: АДРЕСА_2 нежитловою будівлею магазину промислових товарів по АДРЕСА_2 зареєстрована 25 липня 2023 року.

Отже, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав з 25 липня 2023 року по теперішній час та не охоплює заявлений Кегичівською селищною радою період позовних вимог з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2024 року.

Таким чином, суд не погоджується з розрахунком наданим позивачем і вважає, що відповідач ОСОБА_1 лише у період з 25 липня 2023 року по 30 квітня 2024 року здійснював фактичне користування земельною ділянкою, без достатньої правової підстави, а тому вірним розрахунком буде становити період використання 280 днів (НГО земельної ділянки становить 226822,96 грн; річна орендна плата відповідно до рішення ІХ сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 30 квітня 2021 року №1140 та залишено на тому ж рівні рішенням L сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 05 травня 2023 року №7002 становить 7% від НГО, тобто за рік (365 днів) складає 15877,61 грн і відповідно за 280 днів (15877,61 грн/365 днів=43,50 грн за день) становить сума 12180 грн, отже суд вважає, що саме за період з 25 липня 2023 року по 30 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, й зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суду надано квитанцію, що відповідачем вже здійснено платіж в добровільному порядку на суму 9837,30 грн, згідно платіжної інструкції № 25 від 16 липня 2024 року.

З огляду на викладене вище, відповідач ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею за період з 25 липня 2023 року по 30 квітня 2024 рік, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України в сумі 2342,70 грн (12180 грн – 9837,30 грн).

З підстав вищевикладених суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3028,00 грн судового збору, про що свідчить платіжне інструкцією №8 від 16 травня 2024 року.

Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 2342,70 грн, то відповідно слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 148,99 грн (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір заявленого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 2342,70 грн.х3028грн./47611,70грн).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву Кегичівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Кегичівської селищної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04396963, р/р UA498999980314000544000020609, ГУК у Харківській області, МФО 851011, код отримувача банку (ЄДРПОУ): 37874947; код платежу 24060300) безпідставно збережені кошти у сумі 2342 (дві тисячі триста сорок дві) гривні 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області (р/р UA038201720344290044000037925, код ЄДРПОУ отримувача 04396963, Банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судового збору) судовий збір у розмірі 148 (сто сорок вісім) гривень 99 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Красноградський район, селище Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

Представник відповідача: Ковток Ольга Вікторівна, ордер серії АХ №1191205 від 18.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002285 від 14.11.2018, 64003, адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя                 Т.В. Богачова