П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/1076/22

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

повний текст судового рішення

складено 06.05.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого           судді                     -            Джабурія О.В.

суддів                                          -            Вербицької Н.В.

-            Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

09 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 08.07.2021 року №РВ-6500870262021, від 27.08.2021 року №РВ-6500919952021, від 13.10.2021 року №РВ-6500973272021 Державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А., від 15.11.2021 року №РВ-6501008352021 Державного кадастрового реєстратора Відділу 1 Управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А., якими відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав того, що електронний документ не відповідає установленим вимогам;

- зобов`язати відповідача внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, площею 0,0270 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності Херсонської міської ради, розробленої ТОВ «Альянс» згідно з договором №1-23/02-21 з розроблення проекту землеустрою від 23.02.2021 року, та присвоїти вказаній земельній ділянці кадастровий номер;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 8000 грн. та понесені позивачем судові витрати, в складі яких судовий збір та послуги з правової (правничої допомоги).

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії; постановлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження (ст.262 КАС України); призначено судове засідання на 15.03.2022 року у приміщенні суду.

Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 року №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року, справа №540/1076/22 передана судді Аракелян М.М.

Одеському окружному адміністративному суду надано доступ до електронної справи №540/1076/22.

Згідно даних автоматизованої документообігу «Діловодство спеціалізованого суду», інше судове рішення в адміністративній справі №540/1076/22 не ухвалено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 року справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 травня 2015 року позивач придбав нерухоме майно та рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради №460 від 22.12.2015 року на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішено присвоїти окремі поштові адреси самостійним домоволодінням, утвореним в результаті поділу домоволодіння, розташованого на земельній ділянці, орієнтовною площею 595,2 кв.м. по АДРЕСА_2 , яке належить заявникам. 30.12.2020 року позивач звернувся із клопотанням до Херсонського міського голови, у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 270 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . У зв`язку із відсутністю розгляду поданого клопотання у визначений земельним законодавством строк, позивач направив до Херсонського міського голови повідомлення з посиланням на ч.7 ст.118 ЗК України та проінформував, що ним укладено з ТОВ «Альянс» договір з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. На виконання вказаного договору ТОВ «Альянс» розроблено замовлений проект та висновком №03-18-229 від 31.05.2021 року Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради погоджено наданий проект землеустрою. Розробником проекту чотири рази подавалися заяви до державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономної Республіки Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Втім, державним реєстратором в усіх випадках звернення надано відмови, які, на думку позивача, є протиправними, що змушує його звернутися до суду із даним позовом. Надані відмови не містять законодавчих підстав, які вичерпним чином передбачені у статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»; оскаржувані рішення відповідача містять протокол перевірки, котрий замість зазначення конкретних помилок для їх виправлення, містить позначки «не відповідає», що позбавляє позивача можливості встановити зміст таких «невідповідностей» для їх усунення. Позивач наголошує, що оскаржувані рішення кожні чотири рази приймаються за різних обґрунтувань, тобто, усупереч покладеного статтею 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» обов`язку первісно навести у рішенні вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки та, кореспондуючись із цим, заборони відмовляти в наступних рішеннях при повторному поданні заяв в реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові. ОСОБА_1 вважає, що рішення є протиправними й з тих підстав, що вони прийняті з порушенням строку на їх прийняття (14 днів).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 8000 гривень позивач пов`язує з надмірною тривалістю вирішення його питання відповідачем, штучного затягування шляхом протиправних відмов, бездіяльності та прийняття завідомо неправомірних рішень відповідачем. Примушування повторно подавати проект землеустрою, при цьому не вказуючи на існування конкретних порушень в документації, що призвело до почуття безперспективності, несправедливості, необґрунтованості витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача. Позивач вважає, що відповідач не лише безпідставно зволікав з прийняттям за його заявою відповідних рішень, але й свідомо вчиняв дії задля позбавлення позивача законної можливості реалізувати право на земельну ділянку, створюючи у цьому штучні перепони. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

01.03.2023 року відповідач подав суду клопотання, у якому просив суд:

- направити йому копію позову з додатками (копія позову з додатками надіслана на електронну адресу відповідача 02.03.2023 року);

- розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (у задоволенні клопотання відмовлено ухвалою суду від 06.05.2024 року).

03.04.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (надісланий засобами поштового зв`язку), у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що під час розгляду заяв позивача з доданими до них документами державним кадастровим реєстратором встановлено невідповідність електронного документа установленим вимогам законодавства, що в силу приписів пункту 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру №1051 є підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. За таких обставин державний кадастровий реєстратор обґрунтовано дійшов висновків про необхідність відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру за заявами уповноваженої позивачем особи. З огляду на повторні (неодноразові) звернення заявника (уповноваженої позивачем особи) у інтересах позивача із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, позивач посилаючись на ч.6 ст.24 Закону №3613-VI зазначає, що у разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові. Всі оскаржувані рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, прийняті з однієї і тієї ж підстави – невідповідності електронного документа встановленим вимогам, про що однозначно вказано у оскаржуваних актах суб`єкта владних повноважень. Таким чином, твердження позивача про відмову державним реєстратором у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові, не відповідає дійсності.  Виходячи з вимог Порядку №1051, у момент надходження до державного кадастрового реєстратора заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, він зобов`язаний лише перевірити придатність електронного документа для проведення у майбутньому його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, а не безпосередньо здійснити таку перевірку. Державним кадастровим реєстратором вказаний обов`язок виконано, придатність електронного документа для його перевірки підтверджено, тоді як позивачем підмінено поняття «перевірка придатності електронного документа для його перевірки у майбутньому» і «перевірка електронного документа на його відповідність установленим вимогам законодавства».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, Управління зазначає, що оскільки оскаржувані рішення державного кадастрового реєстратора є правомірними, будь-якої шкоди позивачеві завдано не було, а негативні наслідки, які настали для позивача, є результатом його власних дій.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) до Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ: 39766281; адреса: вул. Серпова, буд.3, м.Київ, 03115) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення від 08.07.2021 року №РВ-6500870262021, від 27.08.2021 року №РВ-6500919952021, від 13.10.2021 року №РВ-6500973272021 Державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А., від 15.11.2021 року №РВ-6501008352021 Державного кадастрового реєстратора Відділу 1 Управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А., якими відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав того, що електронний документ не відповідає установленим вимогам.

Зобов`язано Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №ЗВ-9708105162021 від 23 червня 2021 року, №ЗВ-9709439962021 від 15 липня 2021 року, №ЗВ-9713444282021 від 22 вересня 2021 року, №ЗВ-9715158052021 від 20 жовтня 2021 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнуто з Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ: 39766281; адреса: вул. Серпова, буд.3, м.Київ, 03115) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ: 39766281; адреса: вул. Серпова, буд.3, м.Київ, 03115) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп., витрати з надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

На вказане рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі №540/1076/22 у частині задоволеного адміністративного позову до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1488 грн. 60 коп.

Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2015 року між ОСОБА_3 (за договором: Продавець) та ОСОБА_1 (за договором: покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця житловий будинок з надвірними будівлями, зазначений в пункті 1.2. цього договору, а покупець зобов`язується прийняти житловий будинок і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами під номером 36 (тридцять шість), загальною площею 480,1 (чотириста вісімдесят цілих одна десята) кв.м. житловою площею 129,80 (сто двадцять дев`ять цілих вісімдесят сотих) кв.м., що відчужується продавцем та набувається покупцем за цим договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – 641427865101, надалі іменується «будинок», який складається з наступного:

- літ. В – житловий будинок;

- № 1 – водопровід;

- № 3 – хвіртка;

- № 4 – огорожа.

Згідно рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №460 від 22.12.2015 року присвоєно окремі поштові адреси самостійним домоволодінням, утвореним у результаті поділу домоволодіння, розташованого на земельній ділянці, орієнтованою площею 595,2 кв.м. по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 (згідно з договором про розподіл майна від 21.05.2015 року, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2015 року (розмір частки 1/1, форма власності: приватна) та ОСОБА_1 (згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 22.05.2015 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2015 року, розмір частки: 1/1, форма власності - приватна).

Домоволодінню ОСОБА_2 , розташованого на земельній ділянці, орієнтовною площею 327,4 кв.м, яке складається з житлового будинку, літ. «А», сараю, літ. «Д», огорожі, водопроводу, відповідно до договору про розподіл майна від 21.05.2015 року, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2015 року, ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.04.2008 року, згідно з висновком ТОВ ВКФ «Ізумруд» (інженер з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат АЕ №003628) від 09.11.2015 року, технічним паспортом від 09.11.2015 року, виготовленим ТОВ ВКФ «Ізумруд2, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Домоволодінню ОСОБА_1 , розташованого на земельній ділянці, орієнтовною площею 267,8 кв.м, яке складається з житлового будинку, літ. «В» з підвалом, водопроводу, хвіртки, огорожі, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 22.05.2015 року, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2015 року, ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.04.2008 року, згідно з висновком ТОВ ВКФ «Ізумруд» (інженер з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат АЕ №003628) від 09.11.2015 року, технічним паспортом від 09.11.2015 року, виготовленим ТОВ ВКФ «Ізумруд», присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови Херсонської міської ради з клопотання (вх. №114-3592-25), в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 270 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Також в клопотанні зазначалося, що ОСОБА_1 право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням не використав.

До клопотання додано: копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких позначено місце розташування земельної ділянки та її площа; засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності на будівлі та споруди, що розташовані на заявленій земельній ділянці; копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копію рішення про надання у користування земельної ділянки (план відведення, архівна довідка, тощо).

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «АЛЬЯНС» із заявою, в якій просив розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності Херсонської міської ради площею 0,0270 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаній заяві ОСОБА_1 надав дозвіл на обробку його персональних даних з метою отримання відповідних послуг та використання цих даних для ведення Державного земельного кадастру згідно з вимогами законодавства.

23 лютого 2021 року між ТОВ «АЛЬЯНС» та ОСОБА_1 укладено договір №1-23/02-21 з розроблення проекту землеустрою.

Листом №03-18-229 від 21.05.2021 року Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради надано позитивний висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0270 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 за умови використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням вимог земельного та містобудівного законодавства.

23 червня 2021 року уповноваженою особою ОСОБА_1 подано заяву №ЗВ-9708105162021 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішенням №РВ-6500870262021 від 08.07.2021 року державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А. відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру.

15 липня 2021 року уповноваженою особою ОСОБА_1 подано заяву №ЗВ-9709439962021 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішенням №РВ-6500919952021 від 27.08.2021 року державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А. відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру.

22 вересня 2021 року уповноваженою особою ОСОБА_1 подано заяву №ЗВ-9713444282021 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішенням № РВ-6500973272021 від 13.10.2021 року державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А. відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру.

20 жовтня 2021 року уповноваженою особою ОСОБА_1 подано заяву №ЗВ-9715158052021 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Рішенням №РВ-6501008352021 від 15.11.2021 року державного кадастрового реєстратора відділу 1 управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А. відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, вважаючи їх протиправними, а також вважаючи, що відповідачем у зв`язку із прийнятими рішеннями позивачу було завдано моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр» від (далі - Закон №3613-VI, в редакції чинній станом на дату прийняття оскаржуваних рішень).

Частиною 1 статті 1 Закону №3613-VI передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За змістом визначення державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (1 статті 1 Закону №3613-VI).

Одним із принципів ведення Державного земельного кадастру згідно статті 3 Закону №3613-VI є внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Вимогами ч.3 та ч.5 ст.5 Закону № 3613-VI передбачено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.24 Закону №3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

За змістом ч.6 ст.24 Закону №3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі – Порядок №1051, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень).

Відповідно до пункту 66 Порядку №1051, до Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру.

Пунктом 67 Порядку №1051 визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель, що подаються у паперовій формі, засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, відповідального за якість робіт із землеустрою, в електронній формі - його кваліфікованим електронним підписом.

За змістом пункту 69 Порядку №1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) згідно з додатком 12 розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Відповідно до пункту 70 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі звернення за внесенням відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), подання заявником не повного пакета документів та/або розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови, зокрема найменування та місцезнаходження органу, до повноважень якого належить внесення відомостей (змін до них) про об`єкт Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

У пункті 71 Порядку №1051 передбачено, що заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Заяви реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації заяви у Державному земельному кадастрі є датою їх прийняття.

Пунктом 73 Порядку №1051 визначено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Згідно із пунктом 74 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

У пункті 77 Порядку №1051 передбачено, що у разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

Відповідно до пункту 78 Порядку №1051, у протоколі проведення перевірки електронного документа зазначаються:

1) дата та номер протоколу;

2) реєстраційний номер заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) вид та назва документації із землеустрою та оцінки земель;

4) відомості про замовника документації із землеустрою, зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку;

5) кадастровий номер (за наявності) та місцезнаходження земельної ділянки або дані про інший об`єкт Державного земельного кадастру, щодо якого вносяться відомості (зміни до них) згідно з відповідною заявою;

6) відомості про розробника документації із землеустрою та оцінки земель;

7) відомості про невідповідність даних електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку;

8) викопіювання з кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці з нанесенням на ньому контурів об`єктів перевірки;

9) прізвище та ініціали Державного кадастрового реєстратора, що провів перевірку електронного документа.

Протокол проведення перевірки підписується Державним кадастровим реєстратором та засвідчується його печаткою.

За змістом пункту 79 Порядку №1051, розгляд доопрацьованого електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, здійснюється у разі повторного звернення заявника відповідно до пунктів 66-78 цього Порядку.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить, що земельним законодавством України чітко регламентовано процедуру здійснення державної реєстрації земельної ділянки, в тому числі й щодо визначення поетапності дій державного кадастрового реєстратора при надходженні відповідної заяви, так і підстави з яких державна реєстрація не може бути проведена.  

Згідно встановленої процедури проведення державної реєстрації земельної ділянки можливо виокремити наступну почерговість дій державного кадастрового реєстратора:

1) здійснення формальної перевірки поданих документів та встановлення їх повноти з метою можливості подальшої роботи із такими документами. Наслідком такої перевірки є відмова у прийнятті поданих документів заявнику без реєстрації або ж здійснення їх реєстрації відповідно до вимог Порядку № 1051.

Так, підставою для відмови в реєстрації документів є лише подання їх неналежною особою, або неповного пакета документів та/або розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора.

2) установивши формальну повноту поданих документів, зареєструвавши надані документи, державний кадастровий реєстратор вчиняє безпосередньо дії щодо перевірки поданих документів за їх змістом та встановлює їх відповідність вимогам чинного земельного законодавства України, в тому числі й перевіряє електронний документ вимогам, зазначеним у пункті 74 Порядку №1051.

3) якщо подані документи за результатами фактичної перевірки їх змісту відповідають вимогам, встановленим земельним законодавством, то державний кадастровий реєстратор приймає рішення про здійснення державної реєстрації.

У випадку невідповідності документів, визначеним вимогам, державний реєстратор не здійснює державну реєстрацію земельної ділянки та у даному випадку, як того вимагають положення Порядку №1051, реєстратор має безпосередньо визначитися із тим, який недолік мають документи заявника і залежно від цього прийняти рішення з наданим йому адміністративним розсудом.

При цьому, колегія суддів зауважує, що не кожний недолік поданих документів є підставою для негайної відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки. Зокрема, у випадку невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, державний кадастровий реєстратор складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа та повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що оскаржувані рішення від 08.07.2021 року №РВ-6500870262021, від 27.08.2021 року №РВ-6500919952021, від 13.10.2021 року №РВ-6500973272021 Державного кадастрового реєстратора Міжрегіонального управління у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А., від 15.11.2021 № РВ-6501008352021 Державного кадастрового реєстратора Відділу 1 Управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Леус О.А., якими позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обґрунтовано невідповідністю електронного документа установленим вимогам.

Отже, у відповідності до вимог пункту 77 Порядку №1051, установивши невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор мав повернути заявникові документацію із землеустрою разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки. Натомість державним кадастровим реєстратором ухвалено оскаржувані рішення, що суперечить вимогам пункту 77 Порядку №1051.

Таким чином, з огляду на те, що державний кадастровий реєстратор, установивши невідповідність поданого електронного документа ухвалив рішення від 08.07.2021 року №РВ-6500870262021, від 27.08.2021 року №РВ-6500919952021, від 13.10.2021 року №РВ-6500973272021, від 15.11.2021 року №РВ-6501008352021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а не повернув заявникові документацію із землеустрою разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки, колегія суддів погоджується з доводами сторони позивача, що рішення прийняті з порушенням встановленої Порядком №1051 процедури.

Аналогічні правові висновки були наведені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27 травня 2021 року у справі №819/1793/17, від 20 серпня 2020 року у справі №806/1578/16.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що протокол перевірки документації із землеустрою у даному випадку не містить конкретних відомостей щодо невідповідності вимогам, визначених земельним законодавством, що свідчить про недотримання державним кадастровим реєстратором вимог п.п.7 пункту 78 Порядку №1051. При цьому, незазначення суб`єктом владних повноважень конкретних невідповідностей електронного документа фактично позбавляє заявника реалізувати право на усунення тих неточностей, що стали підставою для повернення документів заявнику та на повторне звернення після усунення, виявлених недоліків.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний обґрунтовувати рішення, які він приймає, та навести/вказати його належне обґрунтування. Таке рішення має бути належно визначеним та зрозумілим, а його мотивування (обґрунтування) у письмовій формі повинно давати можливість особі його зрозуміти та реалізувати право на оскарження або на виправлення недоліків.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Отже, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону та узгоджуються із ним.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погождується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені під час офіційного з`ясування обставин справи порушення, які були допущені відповідачем, є достатніми підставами для скасування оскаржуваних рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, оскільки є належним чином обґрунтованими та доведеними.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, та присвоїти вказаній земельній ділянці кадастровий номер, суд першої інстанції вірно зазначив, що такі вимоги є передчасними, з огляду на наступне.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, внести відомості до Державного земельного кадастру або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Таким чином, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, колегія суддів зазначає, що суд має право визнати дії/бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність підстав для відмови у внесенні таких відомостей.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у внесенні відомостей, може бути необґрунтованим та призвести до внесення відомостей про земельну ділянку з порушенням закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , за даних обставин, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви №ЗВ-9708105162021 від 23 червня 2021 року, №ЗВ-9709439962021 від 15 липня 2021 року, №ЗВ-9713444282021 від 22 вересня 2021 року, №ЗВ-9715158052021 від 20 жовтня 2021 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Отже, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, у даній частині позовних вимог слід відмовити у зобов`язанні відповідача внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, та присвоїти вказаній земельній ділянці кадастровий номер, однак зобов`язує відповідача здійснити повторний розгляд заяв, по відношенню до яких відповідач прийняв протиправні відмови, оформлені оскаржуваними рішеннями.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазанчає наступне.

Відповідно до вимог ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту «d» Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: «Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року №3436-IVдо офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Стаття 41 Конвенції проголошує: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

При цьому за практикою Європейського суду з прав людини щодо моральної шкоди, Суд вважає, що саме визнання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції становить достатню сатисфакцію (Справа «Бушемі проти Італії», рішення від 16.09.1999 р.).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).

З урахуванням суб`єктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст.ст.23, 1167, 1173 ЦК України.

Згідно з вимогами ст.ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до вимог п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем заявлена до стягнення сума моральної шкоди у розмірі 8000 грн., у той же час відповідач стверджує про відсутність підстав стягнення моральної шкоди без заперечень щодо заявленої суми, обмежившись лише тим, що підстав для стягнення такої шкоди немає взагалі.

З урахуванням встановлення протиправності рішень відповідача, виходячи із того, що протиправність рішень суб`єкта владних повноважень у даному випадку має ознаки системності, триваючий характер, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості у розумні строки вирішити порушене перед Державою питання і вказане безпосередньо впливає на його права, які до того ж через дії відповідача не були належним чином реалізовані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність моральної шкоди позивачем доведена, однак у розмірі 2000 грн., що відповідатиме принципу справедливості та співмірності.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000 грн.

Вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з вимогами ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимол п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з вимогами ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з вимогами ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з вимогами ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з вимогами ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 02.02.2022 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 02.02.2022 року, додаток №2 про виконання умов договору про надання правової допомоги складений на підставі опису витрат на професійну правничу допомогу від 02.02.2022 року.

Згідно пункту 1.1. договору про надання правової допомоги від 02.02.2022 року, адвокат, згідно до мети укладання цього договору, бере на себе доручення клієнта стосовно захисту його прав на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель комунальної власності Херсонської міської ради площею 0,0270 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , а саме тих, що пов`язані із внесенням відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Цей договір включає у себе надання адвокатом послуг з представництва інтересів клієнта з предмету договору через забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта в судових інстанціях адміністративного судочинства. Представництво за цим договором включає супровід адвокатом клієнта у першій, апеляційній, касаційній інстанціях (п. 1.2., 1.3. Договору).

Пунктом 4 договору передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду адвоката, його кваліфікації, персонального попиту на допомогу конкретного адвоката, складності справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.

Згідно додатку №1 «Опис витрат на професійну правничу допомогу» склад правничої допомоги становить:

- правовий аналіз документів (рішень-відмов), спілкування із клієнтом (10 годин, 2000 грн.);

- пошук та аналіз судової практики з аналогічних справ, схожих правовідносин, оцінка доказів, формування правової позиції (2000 грн., 12 годин);

- вивчення правової позиції, складання та подання позову по справі (4000 грн., 12 годин);

- представництво у справі першої інстанції у тому числі складання процесуальних документів у справі (заперечення, пояснення, клопотання тощо) (1000 грн., приблизно мінімально 5 годин).

При визначені розміру витрат на оплату послуг адвокат оцінив складність справи та виконання робіт – висока, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт – приблизно 36 годин, із врахуванням часу спілкування із клієнтом; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт – високий, значення справи для сторони, в тому числі вплив рішення справи на матеріальний стан і репутацію сторони – адвокат оцінює характер спору як вагомий для клієнта через його прямий вплив на матеріальний стан клієнта.

Згідно додатку №2 про виконання умов договору від 02.02.2022 року, заявлений обсяг правничої допомоги виконано на суму 9000 грн.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції вважає, що надані стороною позивача докази підтверджують, що витрати на професійну правничу допомогу фактично мали місце. При цьому, враховуючи складність справи, її значення для позивача, реальний обсяг наданої правничої допомоги, суд першої інстанції вважає, що достатнім для відшкодування вказаного виду судових витрат становить сума 5000 грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що окрім позовної заяви представником позивача до суду жодні інші процесуальні документи не направлялися, тож представництво у справі першої інстанції шляхом складання інших процесуальних документів у справі судом не встановлено. Дана адміністративна справа не є справою значної складності, про що зазначено судом в ухвалі про прийняття справи до провадження. Така складова витрат на правничу правову допомогу як вивчення правової позиції фактично охоплюється іншою складовою – формування правової позиції та її вивчення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною позивача доведена наявність витрат на професійну правничу допомогу, однак у розмірі 5000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді І.Г. Ступакова  Н.В. Вербицька