ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 серпня 2024 року                                                                   Справа 160/20296/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

26 липня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною відмову Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7) у видачі неповнолітній ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 09 червня 2010 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, запис 242) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;

- зобов`язати Головне Управління Державної міграційної служой України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В.Липинського, буд. 7) оформити та видати неповнолітній ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 09 червня 2010 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, запис 242), паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, і підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Приписами ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено з 1 січня в розмірі 3028,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 Закону України «Про судовий збір».

За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, 1211,20 грн.).

Враховуючи викладене, звертаючись до суду із позовними вимогами немайнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн.

При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що є звільненим від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Суд вважає означені доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.

Частина 2 статті 3 Закону №3674-VI містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону №3674-VI, судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Частина 2 статті 3 Закону №3674-VI чітко розмежовує поняття "заява" та "позовна заява". Тому цією статтею не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.

Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI (зокрема, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).

Таким чином, Закон №3674-VI не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору. Тому, позивач не вважається особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 2 статті 3, пункту 7 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 у справі №607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі 754/16008/17.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із означеним позовом.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161 КАС України.

За таких обставин, позивачу слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн.

Частиною 1 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                 А.В. Савченко