Справа № 2604/29386/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) колегіального судом в складі суддів ОСОБА_1 (головуючий суддя), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , та його учасників - потерпілого ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 листопада 2012 року за № 12012110000000022 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , установив :

І. ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Про розгляд провадження обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 02 серпня 2024 року повідомлено:

- ОСОБА_11 - 19 червня 2024 року під розписку та 03 липня 2024 ркоу ним отримано повістку про виклик в суд на цю дату;

- ОСОБА_13 та ОСОБА_10 03 липня 2024 року, згідно довідки про доставку повідомлення в додаток «Вайбер».

Однак у вказану дату в засідання ці обвинувачені не прибули, про певні причини неявки не інформували.

ІІ. СУТЬ ПИТАННЯ, ЩО ВИРІШУЄТЬСЯ УХВАЛОЮ

Судом, враховуючи положення ч. 1 ст. 144 КПК України, обговорено питання можливості розгляду провадження, враховуючи неявку обвинувачених, та щодо можливості накладення на них грошового стягнення з ініціативи суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Учасники кримінального провадження вважали слушним розгляд провадження відкласти, щодо грошового стягнення поклалися на розсуд суду.

ІV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ

Кримінальний процесуальний кодекс України

Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо […] обвинувачений, […], який був […] викликаний […] не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: […] від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Стаття 144. Загальні положення накладення грошового стягнення

1. Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов`язків.

2. Грошове стягнення накладається: […] під час судового провадження - ухвалою суду […] за власною ініціативою.

Стаття 314. Підготовче судове засідання

2. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого […], згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Стаття 323. Наслідки неприбуття обвинуваченого

1. Якщо обвинувачений […] не прибув за викликом у судове засідання, суд […] має право постановити ухвалу про […] накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

V. ОЦІНКА ОБСТАВИН ПРОВАДЖЕННЯ

Суд, розглядаючи, у порядку ст. 323 КПК, питання можливих заходів спрямованих на забезпечення прибуття обвинувачених до суду, враховуючи думку учасників кримінального провадження, враховує таке:

(і) щодо інформування

Згідно з п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.

Дані п. І цієї ухвали вказують, що обвинувачені були поінформові про цей процес за вказану дату завчасно.

Разом з тим, будучи поінформованим про розгляд, не прибули у вказане засідання, як і не повідомили про певні причини такого не прибуття, чим порушили п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК.

(іі) наслідки неявки

Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Отже, добросовісність при реалізації прав і повноважень - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до учасників кримінального провадження та котрий в тому числі проявляється в інформуванні завчасно у разі неможливості прибуття до суду з поважних причин, котрі настали в житті певного учасника справи.

Позаяк, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборона зловживати наданими правами (див., до прикладу, постанову ВС від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19).

Водночас, зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям певну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (позиція, викладена у постанові ВС від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

Заборона зловживання процесуальними правами є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права (див. ухвалу Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).

Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (див. постанову ВС від 09 квітня 2019 у справі № 306/1602/16-к).

Зокрема, забезпечення проведення судового провадження у розумні строки ч. 2 ст. 28 КПК України покладено на Суд, а Розділом ІІ КПК України передбачені механізми, спрямовані на забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а саме - заходи забезпечення кримінального провадження, одним з яких є накладення грошового стягнення.

В цьому випадку встановлено, що обвинувачені порушили положення п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК.

Зловживання процесуальними правами - це також і неналежне використання учасником кримінального провадження наявних у нього процесуальних обов`язків, що виражається у винних процесуальних діях або бездіяльності (саме бездіяльність має місце в цій справі).

Ураховуючи наведене, Суд констатує факт невиконання обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 своїх процесуальних обов`язків, а отже наявні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення грошового стягнення.

З огляду на зазначене, Суд вважає за необхідне з власної ініціативи застосувати грошове стягнення у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 684 гривні, з огляду на встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір, який з 01 січня складає 3 028 грн. та положення п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК за аналогією, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 щодо того, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

На підставі викладеного та керуючись статтями 139, 144, 314, 323, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

накласти на ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_3 ), кожного окремо, грошове стягнення у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028 гривень.

Роз`яснити особам, на яких накладено це стягнення, що, відповідно до положень ст. 147 КПК України, кожен із них має право на подання клопотання про скасування ухвали про таке грошове стягнення до суду, який її постановив, у разі наведення обґрунтованих доводів про безпідставність стягнення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення і підлягає негайному виконанню на всій території України.

С у д д і

ОСОБА_14