СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 серпня 2010 року Справа № 5020-1/039
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк";
відповідач, не з'явився, фізична особа-підприємець Іванов Валентин Вікторович;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 24 червня 2010 року у справі № 5020-1/039
за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (пр. Московський, 60,місто Харків,61050)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в сумі 35039,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 35039,37 грн., з яких: 29995,04 грн. - основний борг, 3853,12 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом, 1191,21 грн. - пеня.
Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 509, 526, 536, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 11178496000 від 05.07.2007, у зв'язку з чим станом на 09.03.2010 за ним утворилась заборгованість на суму 29995,04 грн. основного боргу та 3853,12 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом.
Рішенням господарського суду міста Севастополя позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 33 871,42 грн., у тому числі 29 995,04 грн. основного боргу, 3 853,12 грн. прострочених відсотків за користування кредитом та 23,26 грн. пені, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 338,71 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,13 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець Іванов Валентин Вікторович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що він не був сповіщений про дату та час розгляду даної справи, та не мав можливості надати суду свої заперечення та докази, які мають значення для справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2010 року суддю Черткову І.В. замінено на суддю Лисенко В.А.
11 серпня 2010 року від публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
У судове засідання, яке відбулось 11 серпня 2010 року, сторони не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(правонаступником якого є позивач у даній справі - Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк") та фізичною особою-підприємцем Івановим Валентином Вікторовичем був укладений кредитний договір № 11178496000, за умовами якого банк (позивач) зобов'язувався надавати позичальнику (відповідачу), а позичальник - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в національній валюті України у розмірі 98 185,00 грн.
У відповідності з підпунктом 1.2.2. пункту 1.2. договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 05 липня 2010 року.
Позичальник зобов'язувався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору.
За використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка у розмірі 17,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (підпункт 1.3.1. договору).
Графік погашення кредиту сторони узгодили у додатку № 1 до вказаного договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з підпунктом 1.3.5. договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за договором у строк - протягом перших 10 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.
За умовами пункту 5.10. договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором у порядку, визначеному розділом 11 договору.
У пункті 11.1. розділу 11 договору сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3., 5.З., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10, 5.11, 7.4. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з підпунктом 1.2.2. договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до привернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язався достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін у повному обсязі.
На виконання умов вказаного договору, відповідач одержав кредитні кошти у сумі 98 185 грн. та до серпня 2009 року виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином.
Проте, починаючи з 08.09.2009, внаслідок несвоєчасного та не у повному обсязі виконання відповідачем зобов'язань, за ним почала утворюватись заборгованість за кредитом та за відсотками по кредиту.
Враховуючи порушення відповідачем своїх зобов'язань банк, користуючись правом, наданим йому умовами договору, направив на адресу відповідача заяву щодо дострокового повернення відповідачем суми кредиту протягом 14 календарних днів від дати отримання цієї заяви. Ця заява була одержана відповідачем 09.03.2010, про що свідчить його підпис на поштовому повідомлення № 01433331, копія якого наявна у матеріалах справи (а. с 22 зворотній бік).
Внаслідок несплати відповідачем виниклої заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.
Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів, нарахованих за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525 та 526 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості за кредитом та за відсотками за користування кредитом є таким, що настав.
Зважаючи на те, що відповідач зобов'язання з дострокового повернення кредитних коштів у сумі 29 995,04 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 3 853,12 грн. не виконав, суд вважає заборгованість відповідача доведеною і обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності з пунктом 7.1. договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4% річних від суми простроченого платежу.
Згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 1 013,56 грн. пені за прострочення погашення кредиту та 177,65 грн. пені за прострочення погашення відсотків за кредитом, всього на суму 1 191,21 грн.
Проте, позивач, здійснюючи цей розрахунок, у порушення умов пункту 7.1. договору № 11178496000, виходив з розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України.
Як було зазначено вище, представником позивача було надано суду уточнений розрахунок суми пені, яка складає 23,26 грн., у тому числі 19,79 грн. за прострочення погашення кредиту та 3,47 грн. за прострочення погашення відсотків за кредитом.
Перевіривши розрахунок, судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача пені у розмірі 23,26 грн.
В частині ж вимоги про стягнення 1 167,95 грн. повинно бути відмовлено.
Судова колегія відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на те, що він не був повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи, виходячи з наступного.
Пунктом 4.4 кредитного договору від 05 липня 2007 року позичальник зобов’язується письмово повідомити банк про зміну свого місцезнаходження в триденний строк з дати проведення таких змін. Однак, фізичною особою-підприємцем Івановим Валентином Вікторовичем не були виконані умови договору в даній частині.
З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 червня 2010 року у справі № 5020-1/039 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
В.А. Лисенко