Справа №  22-ц-380/12                                        Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В. Я.  

Провадження №  22-ц/1390/380/12                     Доповідач в 2-й інстанції:   Курій  Н.  М.  

Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року      колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:           головуючого –судді Курій Н.М.,

                                                             суддів:  Каблака П.І., Крайник Н.П.,

                                                  за секретаря Гордій У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року та на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк`на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року та на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк`до приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

                                                            в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк»(далі - ПАТ «КБ «Актив-банк») звернулось в суд з позовом до приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс»(далі ПП«Агро-фірма Комплекс»), ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №0607/01-П від 06.07.2009 р. та № 0607/02-П від 06.07.2009 р., яка станом на 22.09.2010 року становить 3 375 831,10 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 06.07.2009 року між ПП «Агро-фірма Комплекс`та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк»(в подальшому перейменований на Приватне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк») був укладений Кредитний договір № 0607/01-П, згідно з яким ПП «Агрофірма «Комплекс`зобов`язане не пізніше 05.07.2012 року повернути кредитні кошти в сумі 3 200 000,00 грн., з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 25% річних, відшкодувати збитки, пеню та штрафи, передбачені даним Договором.

Також, 06 липня 2009 року між ПП «Агро-фірма Комплекс`та ВАТ «Комерційний банк «Актив-банк`був укладений Кредитний договір № 0607/02-П, згідно з яким ПП «Агрофірма «Комплекс`зобов`язане не пізніше 05.09.2012 року повернути кредитні кошти в сумі 500 000,00 грн., з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 25% річних, відшкодувати збитки, пеню та штрафи, передбачені даним Договором.

Для забезпечення виконання зобов`язань ПП «Агро-фірми Комплекс» за кредитними договорами було укладено нотаріально посвідчені договір іпотеки та договір застави обладнання із ПП «Агро-фірма Комплекс».

Також, для забезпечення виконання зобов`язань ПП «Агро-фірми Комплекс`за вищезгаданими кредитними договорами 06.07.2009 року було укладено договори поруки із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Оскільки з 02.08.2010 року ПП «Агро-фірма Комплекс`не здійснює сплату процентів та з 06.08.2010 року не погашає тіло кредиту за кредитним договором № 0607/01-П від 06.07.2009 року, а з 01.09.2010 року ПП «Агро-фірма Комплекс`не здійснює сплату процентів та з 06.08.2010 року не погашає тіло кредиту за кредитним договором № 0607/02-П від 06.07.2009 року, позивач просив задовольнити позов та стягнути суму боргу.

Ухвалою від 06.06.2011 року Личаківський районний суд м. Львова закрив провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Актив-банк`про стягнення заборгованості з ПП «Агро-фірма «Комплекс`у зв`язку з тим, що дані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між юридичними особами.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06.06.2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Актив-банк`до поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №0607/01-П від 06.07.2009 р. та № 0607/02-П від 06.07.2009 р., в сумі 3 375 831,10 грн. та 1820 грн. судових витрат.

Ухвалу суду від 06.06.2011р. оскаржили ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк».

Апелянт ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що при винесенні ухвали суд помилково дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПП «Агро-фірма «Комплекс`боргу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Апелянт зазначає, що у випадку виникнення солідарного обов`язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред`явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства, а тому просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.06.2011 р., а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк`у своїй скарзі вказує на незаконність ухвали суду про закриття провадження щодо ПП «Агро-фірма «Комплекс`та посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що у разі солідарного обов`язку кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників, так і будь-кого з них окремо. Апелянт зазначає, що у випадку виникнення солідарного обов`язку фізичної та юридичної особи, позов може бути пред`явлено до обох боржників в порядку цивільного судочинства, а тому просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.06.2011 р.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06.06.2011р. оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк`та Гриник Н.М.

Апелянт ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що розмір заборгованості підтверджується розрахунками станом на 22.09.2010р., і судом не було досліджено, чи зменшилась заборгованість боржника на момент винесення рішення, а тому просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушено вимоги процесуального та матеріального права, зокрема, порушення норм процесуального права полягають у тому, що судом в порушення ст. 212 ЦПК України оцінено докази без всебічного, повного та об`єктивного їх дослідження. Судом не залучено до участі у справі як співвідповідача ПП «Агро-фірма «Комплекс». Порушення норм матеріального права, на думку скаржника ОСОБА_2 , полягає у тому, що суд не врахував того, що поручителі укладали окремі договори поруки, а не один спільно, що виключає можливість застосування ч. 3 ст. 554 ЦК України. Також, апелянт зазначає, що зобов`язання позичальника ПП «Агро-фірма «Комплекс`були забезпечені заставою, а тому лише у випадку недостатності коштів, виручених після звернення стягнення на предмет застави у позивача виникає право здійснити стягнення з поручителів. ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду від 06.06.2011р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк`посилається на те, що суд помилково закрив провадження по справі щодо відповідача ПП «Агро-фірма «Комплекс», у зв`язку із чим порушив норми процесуального права, а тому просить змінити рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06.06.2011 та стягнути заборгованість і з ПП «Агро-фірма «Комплекс».

Апелянт ОСОБА_3 у апеляційній скарзі посилається на те, що позовну заяву від імені позивача було підписано та подано представником ( ОСОБА_6 ), що не володів необхідними повноваженнями на ведення справи в суді. Також, апелянт вказує, що матеріали справи не містять жодних належних доказів вручення їй вимог, а вимога від 23.09.2010р., адресована на її ім`я не містить доказів вручення їй. Вважає, що обов`язок поручителя виникає з моменту отримання усного або письмового повідомлення банку негайно погасити заборгованість по кредитах, а при відсутності належних доказів вручення вимог слід вважати, що обов`язок поручителів не наступив. ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції не оскаржував відповідач ( поручитель) ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 (який діє на підставі довіреності) доводи апеляційної скарги ПАТ «КБ «Актив-банк`та заперечення щодо апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на оскаржувані рішення та ухвалу суду першої інстанції підтримав. Також, ОСОБА_7 частково погодився з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_8 покинув зал судового засідання та подав заяву про відкладення розгляду справи, оскільки, на його думку, інші особи, що беруть участь у розгляді справи належно не повідомлені про час та місце розгляду справи.

Інші особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом розміщення оголошення про дату, час та місце судового засідання в газеті «Урядовий кур`єр`від 24 листопада 2012 року, у зв`язку з тривалою відсутністю коштів на поштову кореспонденцію в апеляційному суді та з урахуванням того, що при повідомленні сторін про дату, час та місце розгляду справи рекомендоване повідомлення від ОСОБА_9 (а.с.86 т.3) повернулось з відміткою про невручення через неотримання рекомендованого листа, інші особи навіть при отриманні повідомлення в судові засідання не з`являлись.

У відповідності до ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. А відтак, з урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника позивача ОСОБА_7 , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПАТ «КБ «Актив-банк», ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року слід задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року слід задовольнити частково, апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Актив-банк`на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші. Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з`ясувати фактичні обставини справи та вирішити спір у межах заявлених позовних вимог та зібраних у справі доказів у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримав.

Пункт 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин`визначає, що оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є, як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов`язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов`язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов`язання та іншими умовами договорів.

Так, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог ПАТ ПАТ «КБ «Актив-банк`до ПП «Агро-фірма «Комплекс», суд першої інстанції в порушення норм процесуального права помилково дійшов висновку, що дані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між юридичними особами, не врахувавши право банку звернутись в одному провадженні, як до юридичної особи –боржника, так і до поручителів –фізичних осіб, котрі несуть солідарну відповідальність з боржником за виконання кредитних зобов`язань на підставі окремих договорів поруки, укладених з кожним поручителем.

Суд не врахував, що вимоги позивача до відповідачів виникли з одних й тих самих кредитних правовідносин, які своєю чергою, виникли на підставі кредитних договорів №0607/01-П від 06.07.2009 р. та № 0607/02-П від 06.07.2009 р., а тому розгляд справи про стягнення заборгованості, яка виникла по цих кредитних договорах, з боржника і поручителів дозволяється в межах одного провадження, незалежно від суб`єктного складу.

Неправильним, та таким, що не відповідає вимогам закону є також висновок суду про солідарне стягнення з усіх поручителів суми заборгованості, що виникла у зв`язку із порушенням боржником своїх зобов`язань за кредитними договорами. При цьому, судом не враховано, що поручителі не підписували спільного договору поруки за зобов`язаннями ПП «Агро-фірма «Комплекс», а кожен з поручителів, підписуючи договори поруки, окремо поручався за зазначеними вище зобов`язаннями ПП «Агро-фірма «Комплекс», тому у кожного з поручителів виник самостійний солідарний обов`язок разом з боржником (ПП «Агро-фірма «Комплекс») щодо зобов`язань по кредитних договорах.

Такий висновок суду апеляційної інстанції підтверджується окремими договорами поруки, укладеними між Банком та поручителями - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від 06.07.2009 р. (а.с.131-138 т.2).

В пункті 1.1  кожного з договорів зазначено, що Поручитель ОСОБА_2 (а.с.135,136 т.2), ОСОБА_1 (а.с.137,138 т.2), ОСОБА_4 (а.с.133,134 т.2), ОСОБА_3 (а.с.131,132 т.2)  поручаються  нести солідарну відповідальність з ПП «Агрофірма «Комплекс`за виконання останнім зобов`язань перед Банком в повному обсязі по кредитних договорах № 0607/01-П та 0607/02-П від 06 липня 2009 року з будь-якими наступними змінами до них.

Відповідно до п. 4.1. зазначених договорів поруки, у випадку невиконання Позичальником зобов`язань по Кредитних договорах або невиконання Поручителем зобов`язань перед Банком щодо погашення заборгованості Позичальника по Кредитних договорах, Банк має право стягнути необхідні грошові кошти з поручителя.  

За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частина третя даної статті передбачає, що особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення декількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується. У такому випадку кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.

Таким чином, суд першої інстанції помилково, з порушенням норм матеріального права стягнув солідарно суму боргу з усіх поручителів, не врахувавши, що поручителі ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 укладали окремі договори поруки з банком, а не один спільний договір, який би свідчив про спільну поруку цих осіб перед банком за зобов`язання, що випливають із кредитних договорів.

Приймаючи рішення по даній справі, колегія апеляційного суду встановила наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини, які узгоджуються із встановленими обставинами справи судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується копією кредитного договору № 0607/01-П від 06.07.2009р., що ПП «Агро-фірма Комплекс`було відкрито кредитну лінію з лімітом, що не перевищує 3200000 грн. зі сплатою 25 % річним з кінцевим терміном повернення 05.07.2012р.

Пунктом 1.3. Кредитного договору було погоджено, що кредит надається траншами зі строком користування кожним траншем до 12 (дванадцяти) місяців з оформленням додаткових договорів на кожен транш.

Такі додаткові угоди укладались сторонами, що підтверджується їх копіями, зокрема, 08.07.2009р. про видачу траншу на суму 500000 грн., 14.07.2009р. на суму 300000 грн., 16.07.2009р. на суму 500000 грн., 17.07.2009р. на суму 500000 грн., 23.07.2009р. на суму 1400000 грн., 13.07.2010р. на суму 230000 грн., 19.07.2010р. на суму 330000 грн., 21.07.2010р. на суму 300000 грн., 22.07.2010р. на суму 330000 грн., 23.07.2010р. на суму 350000 грн., 26.07.2010р. на суму 350000 грн., 27.07.2010р. на суму 360000 грн., 28.07.2010р. на суму 360000 грн., 29.07.2010р. на суму 245000 грн.

Позивач виконав зобов`язання за кредитним договором № 0607/01-П від 06.07.2009р., що стверджується долученими до матеріалів справи меморіальними ордерами та виписками про рух коштів на банківських рахунках ПП «Агро-фірма Комплекс», якими підтверджується факт передачі відповідних сум коштів ПП «Агро-фірма Комплекс».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 0607/01-П від 06.07.2007р. ПП «Агро-фірма Комплекс`не виконало та, починаючи з 31.07.2010р. не сплачувало заборгованість за процентами, а з 05.08.2010р. - заборгованість за тілом кредиту, у зв`язку з чим станом на 22.09.2010р. виникла заборгованість в розмірі  2967367,62 грн., з яких 230000 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом, 2625000 грн. сума дострокового стягнення кредиту, 108431,60 грн. заборгованості за відсотками, з яких прострочені відсотки становлять 67366.53 грн., а також 3095,55 грн. пені за прострочення погашення основного боргу та 840,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками.

Судом першої інстанції правильно враховано, що розмір боргу, зазначений в копії розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 22.09.2010р. (а.с. 125,126 т.2), визначений у відповідності до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджується копією кредитного договору № 0607/02-П від 06.07.2009р., що ПП «Агро-фірма Комплекс`було відкрито кредитну лінію з лімітом, що не перевищує 500000 грн. зі сплатою 25 % річних з кінцевим терміном повернення 05.09.2012р.

Пунктом 1.3. зазначеного Кредитного договору було погоджено, що кредит надається повністю в межах цієї суми. У подальшому сторонами були укладені додаткові угоди, що підтверджується їх копіями, долученими до матеріалів справи, зокрема, 13.07.2009р. про видачу траншу на суму 100000 грн., 17.07.2009р. на суму 100000 грн., 23.07.2009р. на суму 200000 грн., 14.08.2009р. на суму 100000 грн.

Позивач виконав зобов`язання за Кредитним договором 2, що підтверджується долученими до матеріалів справи меморіальними ордерами та виписками про рух коштів на банківських рахунках ПП «Агро-фірма Комплекс», якими підтверджується факт передачі відповідних сум коштів ПП «Агро-фірма Комплекс».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 0607/02-П від 06.07.2007р. ПП «Агро-фірма Комплекс`не виконало та, починаючи з 31.08.2010р. не сплачувало заборгованість за процентами, а з 05.08.2010р. - заборгованість за тілом кредиту, у зв`язку з чим станом на 22.09.2010р. виникла заборгованість в розмірі 408463,48 грн., з яких 30300 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом, 363650 грн. сума дострокового стягнення кредиту, 14031,09 грн. заборгованості за відсотками, з яких прострочені відсотки становлять 8364,69 грн., а також 407,80 грн. пені за прострочення погашення основного боргу та 74,59 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками.

Судом першої інстанції правильно враховано, що розмір боргу, зазначений в копії розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 22.09.2010р. (а.с 122,123 т.2), визначений у відповідності до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Поручителями, як зазначалось вище, відповідно до договорів поруки від 06.07.2009р. за кредитними договорами № 0607/01-П та № 0607/02-П від 06.07.2009р. виступили відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1 договорів поруки, укладених між позивачем та кожним із відповідачів, умови яких є однаковими для всіх відповідачів, поручитель зобов`язується перед банком нести солідарну відповідальність з ПП «Агро-фірма Комплекс`за виконання останнім зобов`язань перед банком за кредитними договорами № 0607/01-П та № 0607/02-П від 06.07.2009р. з будь-якими наступними змінами до них у вигляді своєчасного, поетапного, не пізніше 05.09.2012р., повернення сум кредитів, щомісячно сплати відсотків (не пізніше останнього робочого дня місяця за повний календарний місяць та в день строку погашення) із розрахунку відсоткових ставок, передбачених додатковими угодами, комісій, відшкодування, збитків, сплати пені та штрафів у випадках та розмірах, передбачених кредитними договорами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, судом безспірно встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання по кредитних договорах перед позичальником ПП «Агро-фірма Комплекс», надавши відповідні кошти у кредит. Натомість, відповідач ПП «Агро-фірма Комплекс`не дотрималось умов договору кредиту, у зв`язку із чим виникла заборгованість по зазначених вище договорах, а тому вважається таким, що порушило зобов`язання, які взяло на себе за кредитними договорами, а відтак, сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням того, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 взяли на себе обов`язки поручителів по виконанню зобов`язання за кредитними договорами, укладеними між банком та позичальником, то вони несуть також солідарну відповідальність з боржником перед позивачем за невиконання чи неналежне виконання боржником обов`язків по кредитних договорах перед банком.

Безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді є доводи апелянтів-поручителів про необхідність відмови у позові щодо них з огляду на наступне.

Так, посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що розмір заборгованості підтверджується розрахунками станом на 22.09.2010р., і судом не було досліджено, чи зменшилась заборгованість боржника на момент винесення рішення є неспроможними. Матеріалами справи стверджується, що розмір заборгованості позичальника по кредитних договорах, станом на момент прийняття рішення становить 3 млн. 375 тис. 831 грн. 10 коп., що узгоджується із розрахунками, здійсненими станом на 22.09.2010р.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачами здійснено повну або часткову оплату боргу сторона відповідачів не подала суду, а відтак, не довела цієї обставини. Крім того, у матеріалах справи міститься лист директора ПП «Агро-фіра «Комплекс`Курилишина О.І. від 26.04.2011р. №132, в якому він просить банк надати йому можливість в місячний термін в позасудовому порядку погасити боргові зобов`язання. Таким чином, суд вважає безпідставними посилання апелянта ОСОБА_1 про недоведеність розміру боргу, так як він вже під час судового розгляду надіслав означеного листа банку, відповідно погодившись із розміром позовних вимог та не заперечуючи розмір боргу.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника ОСОБА_2 , який вказує на те, що зобов`язання позичальника ПП «Агро-фірма «Комплекс`були забезпечені заставою, а тому лише у випадку недостатності коштів, виручених після звернення стягнення на предмет застави, у позивача виникає право здійснити стягнення з поручителів.

Так, відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відтак, виконання зобов`язання може бути забезпечене одночасно декількома видами, які передбачені ст. 546 ЦК, перелік яких не є вичерпними, а кредитор на власний розсуд обирає спосіб захисту своїх порушених прав, в тому числі й за рахунок реалізації права на використання одного з видів забезпечення виконання зобов`язання –в даному випадку на забезпечення у вигляді поруки. Закон не пов`язує право на використання одного виду забезпечення виконання зобов`язання із необхідністю реалізації права на інший вид. Інші доводи апелянта ОСОБА_2 також не можуть визнаватись обґрунтованими.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_3 про те, що позовну заяву підписав ОСОБА_6 без необхідних повноважень, то апеляційний суд відзначає наступне. Як вбачається із довіреності від 30.08.2010р., виданої на ім`я   ОСОБА_6 , така надає йому право представляти інтереси позивача у всіх підприємствах, установах та організаціях без будь-яких обмежень на звернення до суду з позовом. Крім того, довіреністю від 01.10.2010р. ОСОБА_6 надано право на представництво інтересів позивача у справі за позовом банку до ПП «Агро-фірма «Комплекс`про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Зважаючи на те, що у виданій гр. ОСОБА_6 як представнику позивача довіреності не міститься будь-яких обмежень щодо вчинення певних процесуальних дій, в т.ч. й права на підписання та подачі позовної заяви, то колегія суддів доходить  висновку, що він мав право на звернення із відповідним позовом, а тому доводи апелянта ОСОБА_3 з цього приводу є такими, що не ґрунтуються на законі.

Крім того, колегією суддів встановлено, що з першого і до останнього засідання, як у суді першої, так і апеляційної інстанцій позовні вимоги підтримував повноважний представник банку -   ОСОБА_7 відповідно до довіреностей, наданих йому позивачем.

Щодо посилань апелянта ОСОБА_3  на те, що матеріали справи не містять жодних належних доказів вручення їй вимоги про погашення боргу, а вимога від 23.09.2010р., адресована на її ім`я не містить доказів вручення їй, то слід зазначити наступне.

Як роз`яснено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред`явленням вимоги до поручителя є, як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи міститься вимога банку до ОСОБА_3 від 23.09.2010р., а також те, що пред`явлення позову до неї слід вважати пред`явленням вимоги, то суд апеляційної інстанції не знаходить законних підстав для висновку про безпідставність вимог банку до поручителя ОСОБА_3 .

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що, як ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року, так і рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року в законній силі залишатися не можуть, а тому їх слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк`до ПП «Агро-фірма Комплекс», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід задовольнити частково та стягнути солідарно з кожного окремо поручителя та боржника заборгованість в сумі 3375831,10 грн.( 2967367,62 грн. за кредитним договором № 0607/01-П від 06.07.2007р.+ 408463,48 грн. за кредитним договором № 0607/02-П від 06.07.2007р. ) за кредитними договорами на підставі відповідних договорів поруки.

Крім того, суд першої інстанції припустився помилки, стягуючи солідарно з поручителів 1820 грн. судових витрат, оскільки відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відтак, ані законом, ані договором між сторонами не визначено солідарного обов`язку відповідачів по сплаті судових витрат, а тому суд безпідставно визначив солідарний обов`язок відповідачів-поручителів щодо повернення судових витрат.

За відсутності таких умов, колегія суддів вирішила рішення в зазначеній частині скасувати та в силу ст.88 ЦПК України покласти на усіх відповідачів (боржника і поручителів) відшкодування судових витрат в рівних частках по 558 (1820:5) грн. з кожного.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ст. 312, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

                                                            в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк», ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк`на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк`до приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Стягнути солідарно з приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс`та Квасниці Романа Богдановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»3 млн. 375 тис. 831 грн. 10 коп. боргу за кредитними договорами №0607/01-П та № 0607/02-П від 06.07.2009р.  

Стягнути солідарно з приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс`та Лабаза Юрія Івановича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» 3 млн. 375 тис. 831 грн. 10 коп. боргу за кредитними договорами №0607/01-П від 06.07.2009 р. та № 0607/02-П від 06.07.2009 р.   

Стягнути солідарно з приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс`та Гриник Надії Михайлівни на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»3 млн. 375 тис. 831 грн. 10 коп. боргу за кредитними договорами №0607/01-П від 06.07.2009р.   та № 0607/02-П від 06.07.2009р.  

Стягнути солідарно з приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс`та Курилишина Олексія Ігоровича на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»3 млн. 375 тис. 831 грн. 10 коп. боргу за кредитними договорами №0607/01-П від 06.07.2009р.   та № 0607/02-П від 06.07.2009р.   

Стягнути з приватного підприємства «Агро-фірма Комплекс», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк`по 558 грн. судових витрат з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:   /підпис/          

Судді:                       /підписи/

    З оригіналом згідно:                    

       Суддя апеляційного суду Львівської області                                        Курій Н.М.