Справа №  1326/2133/2012                                        Головуючий у 1 інстанції: Козюренко  Р.С.  

Провадження №  22-ц/1390/6551/12                     Доповідач в 2-й інстанції:   Шумська  Н.  Л.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючий суддя –                              Шумська Н.Л.

судді:                                                             Струс Л.Б., Гірник Т.А.

секретар Альховська С.В.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

     оскаржуваним рішенням в позов ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто Солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 605 600 гривень. Стягнуто Солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 3219 гривень судового збору.

          Рішення оскаржив ОСОБА_4 . У апеляційній скарзі вказує про порушення норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що договору зберігання між сторонами не існувало. Кошти, які надсилались позивачем з-за кордону дійсно отримувались відповідачами, однак кошти призначались на ремонт квартири позивача, передавались дружині ОСОБА_7 і витрачались по призначенню. Відсутні докази що такий договір укладався. Згідно норм ст.208, 937 ЦК договір зберігання має вчинятись у письмовій формі. Пропущено строк позовної давності. Тому просив рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову від позову за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить підстави для скасування рішення суду, задовольняючи апеляційну скаргу.

Апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, згідно ч.1ст.303 ЦПК України. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підствою для скасування рішення.

Рішення суду, згідно вимог ч.1,2 ст.213 ЦПК України повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно  і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, розглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає, підлягає скасуванню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції неправильно визначив правовідносини сторін, не провів належної оцінки доказів, що повинна ґрунтуватись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, без оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо,  а також їх достатності та взаємного зв`язку в сукупності. Результати оцінки, всупереч п.4ст.212 ЦПК неповно відображено в рішенні, не наведено мотиви прийняття чи відмови у їх прийнятті.

Зокрема, суд не дав належної оцінки обставинам відсутності письмового договору, відсутності належних доказів укладення між позивачем з одного боку та відповідачами з іншого  договору зберігання. Про наявність домовленості щодо зберігання переданих позивачем з-за кордону грошей стверджується лише у позовній заяві. Ні позивач, ні відповідачі не допитувались в якості свідків. Наявність фінансових документів про перевід грошей із США в Україну на ім`я ОСОБА_7 та на ім`я ОСОБА_4 самі по собі не можуть свідчити про укладення договору ( чи договорів) зберігання з одним із відповідачів чи обома, оскільки може засвідчувати також існування іншого договору –дарування , доручення тощо. Також судом першої інстанції не враховано та не перевірено обставини щодо цільового призначення коштів, як зазначає відповідач ОСОБА_4 , які передавались доньці позивача- ОСОБА_7 і витрачались на ремонт квартири позивача по АДРЕСА_1 .

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції знаходить підстави для скасування рішення суду через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно роз`ясень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку`порушення або неправильне застосування норм матеріального права мають місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумачення закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Крім того, як роз`яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимо ги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирі шив справу згідно з нормами матеріального права, що підля гають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відпо відають вимогам закону про їх належність та до пустимість, або обставин, що не підлягають дока зуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які ма ють значення для вирішення справи.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач). Може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана у майбутньому. Аналізуючи вказану правову норму, колегія суддів звертає увагу на неможливість укладення договору зберігання у майбутньому позивачем з двома відповідачами- фізичними особами. А укладати договір у час передачі речей (грошей) не було можливості через перебування у різних країнах.

Крім того, договір зберігання, згідно ст.937, 208 ЦК, укладається у письмовій формі у разі укладення його між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмін неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У позовній заяві зазначено про укладення усного договору зберігання майна, який виконувався більше ніж 10 років. Однак доказів укладення чи виконання цього договору позивачем не надано та судом не здобуто.

Відтак колегія суддів дійшла переконання щодо відсутності законних підстав вважати укладеним договір зберігання між сторонами.

Згідно ст.60 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Крім того, диспозитивність цивільного судочинства, згідно ч.1ст.11  ЦПК, полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Застосування нормативного акту, який не поширюється на ці правовідносини, так само і не застосування норми, що регулює спірні правовідносини, згідно роз`ясень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку`від 24.10.2008року №12, є формою порушення норм матеріального права і підставою, передбаченою ст.309п.4 ЦПК для скасування рішення.

Таким чином, з`ясувавши дійсні обставини, повно та об`єктивно перевіривши докази по справі, визначивши їх належність та допустимість, достатність, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, який допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Ці обставини, згідно ч.1ст.309 ЦПК є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового, про відмову в позові.  

          Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и  л а:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2012 року скасувати і  ухвалити нове. У позові ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя                                                            Н.Л.Шумська

Судді                                                                      Л.Б.Струс

                                                                                Т.А.Гірник