Справа №  1323/2-1417/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Микитчин І.М.  

Провадження №  22-ц/1390/6269/12                     Доповідач в 2-й інстанції:   Кіт  І.  Н.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                головуючого:  Кота І.Н.   

                суддів:  Каблака П.І., Крайник Н.П.

                при секретарі: Зозуля В.П.  

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Савки Ігора Ярославовича, поданої ним в інтересах відповідача ОСОБА_1 , відповідно до повноважень наданих йому договором про надання правової допомоги ( а.с.34)  на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області  від 22 червня  2012р.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів, -

                                                      ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2012р. задоволено  позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Визнано недійсним з підстав визначених ч.1 ст.230 ЦК України договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 24.02.10р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 й посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Палінською О.В.,  який зареєстровано  у реєстрі за № 264.    

Рішення суду оскаржив адвокат Савка Ігор Ярославович, який представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 .  В апеляційній скарзі покликається на його незаконність і необгрунтованість. Зокрема зазначає , що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились доводи відповідачів про недоведеність позивачем факту набуття ним права власності на спірне нерухоме майно на підставі договору дарування,  укладеного на його користь 01.07.02р. , внаслідок недотримання ним положень ст. 244 та ст.227 ЦК УРСР, щодо обов`язку реєстрації договору дарування у органах виконавчої місцевої влади.

Крім того, не враховано, що за змістом ст.230 чинного ЦК України право на звернення до суду з вимогою про визнання правочину недійсним з причин обману належить виключно сторонам оспорюваного правочину, якою позивач не є.

Просить рішення районного суду скасувати з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні  пред`явленного позову за його безпідставністю і недоведеністю.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред`явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до ст. ст. 4, 11, 59, 60  ЦПК України здійснюючи правосуддя , суд захищає права , свободи  та інтереси фізичних чи юридичних осіб у спосіб визначений законами України й розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненями фізичних чи юридичних осіб , поданими  відповідно до вимог цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.     

З огляду на зазначене, позивач зобов`язаний довести  належними і допустими доказами наявність у нього права, за захистом якого він звертається, так і обрати визначений законом спосіб захисту свого порушенного права.

Захист цивільних прав –це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого  порушення. Як правило , власник порушеного права може скористатися  не будь-яким, а конкретно визначеним законом  способом захисту свого права.

Як беззаперечно вбачається із змісту ч.3 ст.244 та ст. 227 ЦК УРСР за правилами зазначених статтей, договір дарування нерухомого майна підлягав обов`язковій реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради. Такої реєстрації , укладеного у його користь 01.07.02р. договору дарування ( а.с.12) позивач не здійснив, у подарованій йому квартирі проживаючим не зареєструвався, жодних витрат пов`язаних із утриманням і обслуговуваням цього майна не ніс, а відтак не довів, що може вважатися таким,  який  у встановленому законом порядку вступив в управління та  володіння цим майном, тому висновок суду першої інстанції про порушення права власності позивача на спірне нерухоме майно  не можна вважати обгрунтованим.

Із наявної у  справі копії  рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від  18.03.11р., яке вступило в закону силу та є обов`зковим до виконання                ( а.с. 16), встановлено , що за відповідачем у даній справі ОСОБА_3 визнано право власності на реконструйоване нею  спірне приміщення площею 31,7 кв. метрів,  розташоване на АДРЕСА_2 .   

Крім того, за змістом ст. 230 ЦК України та роз`яснень, що містяться у п. 10, п.19 та  п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними «, особа яка не  є стороною оспорюваного нею  правочину, може витребувати майно лише шляхом подання віндикаційного позову з підстав визначених ст.338 ЦК України. Таким передбаченим законом способом захисту свого порушенного права позивач, який вважає себе власником спірного майна не скористався.     

 З урахуванням зазначеного, рішення суду яке не відповідає вимогам матеріального права і не грунтується на належно встановлених обставинах справи про дійсні права і обов`язки сторін щодо предмета спору, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й  тому підлягає  скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові за його безпідставнгістю і недоведеністю.

Враховуючи наведене та керуючись  ст.ст. 303, 307, 309,  314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -                                 

                                      В И Р І Ш И Л А :

 Апеляційну скаргу адвоката Савки Ігора Ярославовича подану ним в інтересах відповідача ОСОБА_1 задоволити. Рішення Стрийського міськрайонного  суду Львівської області від 22  червня 2012р. скасувати з ухваленням судом апеляційної інстанції  нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 за його безпідставністю і недоведеністю.        

Рішення   апеляційного суду набирає законної  сили з моменту його  проголошення  та    може бути оскаржене   протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

  Головуючий

  Судді :