ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"06" серпня 2024 р. Справа № 918/83/24

Головуючий суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Петухов М.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024

(ухвалене о 13:09 год. у м. Рівному, повний текст складено 23.05.2024)

у справі № 918/83/24 (суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради

до відповідачів:

1) ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп"

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Рівненської області рішенням від 14.05.2024 у справі № 918/83/24 позов задовольнив. Витребував з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність на користь Здолбунівської територіальної громади в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0329 (реєстраційний номер 1219411156226). Витребував від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" у комунальну власність на користь Здолбунівської територіальної громади в особі Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області земельну ділянку площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0329 (реєстраційний номер 1219411156226). Стягнув з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 3 028 грн судового збору. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на користь Рівненської обласної прокуратури 3 028 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 12.06.2024 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просив рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі №918/83/24 скасувати, закрити провадження у справі та повернути позовну заяву прокурору. У випадку розгляду справи по суті просив в позові відмовити.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.06.2024 у справі №918/83/24 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі №918/83/24 та залишив апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі № 918/83/24 без руху. Зобов`язав скаржника усунути протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду апеляційної інстанції докази про сплату судового збору у розмірі 7 267 грн.

В подальшому, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.07.2024 у справі №918/83/24 повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі №918/83/24 разом з доданими до неї документами.

Надалі 24.07.2024, ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі № 918/83/24 скасувати, закрити провадження у справі та повернути позовну заяву прокурору, а у випадку розгляду справи по суті - в позові відмовити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання подана 24.07.2024 представником ОСОБА_1 через свій електронний кабінет. При цьому, всупереч змісту п. 2 ч. 2 ст. 258 ГПК України, апеляційна скарга не містить номери засобів зв`язку та електронної пошти ОСОБА_1 .

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана апеляційна скарга, оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.2 ст. 258 ГПК України.

Тому, скаржнику слід подати нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотримання положень ст. 258 ГПК України та докази надсилання нової редакції апеляційної скарги іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний господарський суд зазначає, що до скарги, в якості доказу сплати судового збору додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 192 від 19.07.2024 на суму 7 267 грн 20 коп.

Дослідивши такий доказ, суд зауважує, що в призначенні платежу вказано інший номер справи, а саме - 918/134/24.

Відтак, за наведених обставин квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 192 від 19.07.2024 не може бути належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі № 918/83/24.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до п.п.4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Як вбачається, із вимог апеляційної скарги, скаржник оскаржує рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі № 918/83/24 в повному обсязі, а тому ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на вказане рішення слід сплатити судовий збір у розмірі 7 267 грн 20 коп. (6 056 грн х 150 % х 0,8).

Також, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях:

Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Рiвнен.міс.тг/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA878999980313151206082017527

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ____ (Дата оскаржуваного рішення) по справі (Номер справи), Північно-західний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).

Суд зауважує, що більш детальну інформацію щодо сплати судового збору можна отримати за посиланням https://nwag.court.gov.ua/sud4874/gromadyanam/tax.

Крім того, згідно із ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржене рішення ухвалене 14.05.2024, його повний текст складено 23.05.2024, а тому, з урахуванням норм ст.256 ГПК України та вихідними днями, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 12.06.2024.

Проте, як вказано вище апеляційна скарга була подана 24.07.2024.

Одночасно із апеляційною скаргою скаржником подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що скаржник первісно подав скаргу з дотриманням процесуальних строків, однак її було залишено без руху і відповідна ухвала суду апеляційної інстанції скаржнику не надсилалася, а про залишення скарги без руху його повідомив представник.

Продовжує, що ним 19.07.2024 було сплачено судовий збір і він одразу передав квитанцію представнику для її подальшого подання суду апеляційної інстанції, однак представник повідомив про повернення апеляційної скарги.

Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з незалежних від нього причин, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Розглядаючи таке клопотання, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України"" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубак проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином Європейський суд з прав людини роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини слідує, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

Таким чином, суд зважає на те, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Підставою поновлення строку заявник визначає, як подання первісної скарги з дотриманням строків на апеляційне оскарження рішення суду, неповідомлення скаржника про залишення апеляційної скарги без руху та подальше повернення апеляційної скарги.

Як вказано вище, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.06.2024 у справі №918/83/24 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі №918/83/24 та залишив апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі № 918/83/24 без руху. Зобов`язав скаржника усунути протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду апеляційної інстанції докази про сплату судового збору у розмірі 7 267 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України ).

За приписами ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Як убачається із довідки про доставку електронного листа, ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 була доставлена в електронний кабінет представника скаржника 24.06.2024 о 21:00 год., а тому вважається врученою 25.06.2024.

Тому, доводи скаржника щодо не надсилання йому примірника ухвали про залишення апеляційної скарги без руху спростовуються матеріалами справи.

Більше того взаємовідносини представника та довірителя є їх внутрішніми відносинами, неналежне виконання яких однією із сторін не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, визначений строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 05.07.2024 і лише 19.07.2024, як вказує скаржник, ним було сплачено судовий збір. Тобто, усунення недоліків відбулося поза межами строку, встановленого судом.

Суд враховує і те, що первісна апеляційна скарга була повернута ще через 11 днів після закінчення такого строку.

Крім того, апеляційний господарський суд вказує, що сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вказані висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №925/518/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

В подальшому, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.07.2024 у справі №918/83/24 повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі №918/83/24 разом з доданими до неї документами.

Тому доводи скаржника, наведенні у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на усунення недоліків, оскільки наведене відноситься до організаційних питань його взаємодії з його представником, носить суб`єктивний характер виключно внутрішньої організації робочого процесу представника.

Тобто, скаржником не вказано непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, усунення недоліків первісної апеляційної скарги.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Однак, таких обставин скаржником не наведено.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

За приписами ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Також, суд бере до уваги, що клопотання про поновлення строку, в силу вимог ст. 258 ГПК України, є додатком до апеляційної скарги, а тому має бути надіслане іншому учаснику справи, а докази такого надіслання - подані суду.

Отже, скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 7 267 грн 20 коп., сплаченого на рахунок Північно-західного апеляційного господарського суду, нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотримання положень ст. 258 ГПК України, мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави та докази надсилання нової редакції апеляційної скарги та клопотання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі № 918/83/24.

2. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження.

3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2024 у справі № 918/83/24 - залишити без руху.

4. Зобов`язати скаржника - ОСОБА_1 усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 7 267 грн 20 коп. в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір", сплаченого на рахунок Північно-західного апеляційного господарського суду, нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотримання положень ст. 258 ГПК України, мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави та докази надсилання нової редакції апеляційної скарги та клопотання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів.

5. Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки передбачені ст.ст.260, 261 ГПК України.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач Петухов М.Г.