Справа №  22-ц-1582/12                                               Головуючий у 1 інстанції: Крет А. І.  

Категорія:  21                                                    Доповідач в 2-й інстанції:   Штефаніца  Ю.  Г.  

                      УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               06 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

          головуючого: Штефаніци Ю.Г.

          суддів: Гірник Т.А., Приколоти Т.І.,

          за участі судового секретаря: Дідуся О.Р.,

у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 25 листопада  2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Розжалівської сільської ради Радехівського району, Червоноградського МБТІ, треті особи приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу Комарницька Н.І., про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, визнання незаконним та скасування рішення виконкому сільської ради, скасування свідоцтва про право власності на будинок та державної реєстрації права власності на будинок , -   

        в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Розжалівської сільської ради Радехівського району від 14.04.1998 року, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , скасування державної реєстрації цього будинковлодіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 , укладеного 27 вересня 2007 року і посвідченого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Комарницькою Н.І., а також скасування права власності на це будинковолодіння за ОСОБА_2 , відмовлено за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Дане рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що таке постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи,  викладені у рішенні суду висновки є суперечливими. На думку апелянта суд невірно застосував при вирішенні спору строк позовної давності та не звернув увагу на доводи позивача щодо вчинення  оспорюваного ним договору купівлі-продажу під впливом обману. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги (а.с.152-155).

6 березня 2012 року апеляційне провадження у справі було зупинено у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 апелянта ОСОБА_1 , до залучення до участі у справі правонаступників.

14 вересня 2012 року апеляційне провадження у даній справі поновлено. Судом залучено до участі у справі  спадкоємця після смерті ОСОБА_1  його дружину ОСОБА_4 , як процесуального правонаступника.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча відповідно до ч.6 ст.74 ЦПК України належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, підстав для визнання поважними причини відсутності сторін колегія суддів не вбачає. Розгляд справи проводиться згідно ч.2 ст. 305 ЦПК та без фіксації судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду з урахуванням доводів апеляційної скарги і позовних вимог,  колегія суддів не знаходить підстав для  задоволення апеляційної скарги.

В супереч доводам апелянта, суд першої інстанції з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами докази, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини  та правильно застосував матеріальне і процесуальне право при вирішенні даного позову.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Розжалівської сільської ради Радехівського району від 14.04.1998 року за №13 за заявою ОСОБА_2 про оформлення права власності на будинок, прийнято рішення оформити право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1  на ОСОБА_2 та видати йому свідоцтво про право власності на цей житловий будинок (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі від 18 серпня 1998 року, ОСОБА_2 , відповідач у справі, є власником будинковолодіння АДРЕСА_1  на підставі рішенням виконкому Розжалівської сільської ради Радехівського району від 14.04.1998 року за №13 (а.с.83).

Будь яких об`єктивних даних про те, що даний будинок коли-небудь відносився до споруд будинковолодіння  за АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_5 , в матеріалах справи немає.

          Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що останній, вважаючи, що на підставі заповіту батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , він отримав у спадок поряд з будинковолодінням  за АДРЕСА_2 також і новозбудоване будинковолодіння,  за адресою АДРЕСА_1 , яке, на думку позивача, було позначено у свідоцтві про право власності на будинок за АДРЕСА_2 як споруди №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ; к,  та незаконно було оформлено на відповідача ОСОБА_2 , просив визнати недійсним та скасування рішення виконкому Розжалівської сільської ради Радехівського району від 14.04.1998 року, свідоцтво про право власності на цей житловий будинок, та його державну реєстрацію за   відповідачем ОСОБА_2 .

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, виходячи із фактичних обставин справи, дійшов вірного висновку про те, що позивач не надав суду жодних достовірних доказів на підтвердження того, що будинок по   АДРЕСА_1 відносився до садиби за АДРЕСА_2 та коли-небудь, і зокрема на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  належав померлому   ОСОБА_5 .

Посилання  позивача, в тому числі в апеляційній скарзі на те, що новозбудований будинок по   АДРЕСА_1  будувався  саме батьком ОСОБА_5 ,  належав останньому на праві власності, був успадкований ним, позивачем ОСОБА_1 , у порядку спадкування за заповітом та числиться відповідно до свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_2 .Україники, як споруди під літ. №1, №2, к, є безпідставними, та обгорунтовано відхилені судом першої інстанції.

Як вбачається з технічного паспорту Червоноградського БТІ на житловий будинок АДРЕСА_2 , під спорудами   АДРЕСА_4 та К зазначені: №1 –ворота; №2 –огорожа; К-колодязь (а.с.33-35), які фактично і були об`єктами успадкування позивача поряд з самим будинком та іншими господарськими спорудами.

Жодних даних, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 , чи його спадкодавець ОСОБА_5 в будь-який правовий спосіб набули право на спірну садибу по   АДРЕСА_1 «а`в матеріалах справи немає, позивачем не надано та не зазначено в апеляційній скарзі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішенням виконкому Розжалівської сільської ради Радехівського району від 14.04.1998 року не порушено прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомості, та правомірно не знайшов підстав для визнання недійсними та скасування як рішення виконкому Розжалівської сільської ради Радехівського району від 14.04.1998 року так і свідоцтва про право власності а також державної реєстрації на цей житловий будинок відповідача ОСОБА_2 ..

Обґрунтовано судом відмовлено і в задоволені позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 , укладеного 27 вересня 2007 року між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , оскільки такий було укладено з дотриманням положень ст.203 ЦК України, який за своєю формою і змістом відповідає положенням ст.ст.655, 657 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

У відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

ОСОБА_1  в липні  2011 року оспорив даний договір та звернулась до суду про визнання його недійсним в порядку ст.230 ЦК України  з тих підстав, що такий було укладено під впливом обману.

Однак ні зі змісту самої позовної заяви ні з матеріалів справи не вбачається жодних даних, які б свідчили про те, що  відповідач ОСОБА_2 при укладені такого договору навмисно ввів  іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення та впливають на вчинення правочину та про наявність інших підстав, зазначених в даній правовій нормі, які б з достатньою очевидністю доводили факт обману з боку відповідача.

Розглядаючи даний спір в межах позовних вимог, судом не було виявлено обставин, які б давали правові підстави, з огляду на вимоги ст.215 ЦК України, визнати оспорюваний правочин недійсним. Не наведено таких підстав і позивачем в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги на спростовують висновків суду, а оскаржуване рішення постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню а рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись, ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -                                                                   

         у х в а л и л а:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 25 листопада  2011 року  - залишити без змін.

  Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий:                                                   Штефаніца Ю.Г.

Судді:                                                      Гірник Т.А.

                                                                 Приколоти Т.І.