Справа №  1309/2-53/11                                                                            Головуючий у 1 інстанції: Іванюк  І.Д.

Провадження №  22-ц/1390/6764/12                                                   Доповідач в 2-й інстанції:Павлишин  О.Ф.  

Категорія: 37                                                                                                    

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року    колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

                                   головуючого –Павлишина О.Ф.,

                                   суддів –Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,    

                                   при секретарі Дідусь О.Р.,

з участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Залізничного районного суду м.Львова від 3 червня  2012  року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа –Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування,  зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи – ОСОБА_4 , Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування,  та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ,  треті особи – ОСОБА_3 ,  Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності у порядку спадкування,-

                                                         ВСТАНОВИЛА:

  Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори від 30.03.2006 року на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання за ними права власності на ј частину земельної ділянки, площею 0,0798 га., наданої для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 за кожним після смерті ОСОБА_3 . Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані державним нотаріусом Другої Львівської нотаріальної контори від 30.03.2006 року на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про  визнання за ними права власності на 1/12 частину земельної ділянки, площею 0,0798 га, наданої для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 за кожним після смерті ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0798 га, наданої для обслуговування житлового будинку в    АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

 Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори від 21.09.2000 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання за ними права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 . Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори від 30.01.2006 року на ім`я ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування за законом на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з п`яти кімнат, житловою площею 64,0 кв.м. та двох кухонь з господарськими будівлями. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

 Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори від 21.09.2000 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання за ними права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 . Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори від 30.01.2006 року на ім`я ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається із п`яти кімнат, житловою площею 64,0 кв.м. та двох кухонь з господарськими будівлями. В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.    

  Рішення суду  оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі стверджує про незаконність рішення суду. Апелянт вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що частка померлого не була виділена або визначена. Посилається на те, що  їх мама - ОСОБА_6 не просила і не вимагала виділу частки, власноручно написала заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на половину будинку. Зазначає, що з 1978 року вона з чоловіком будували другий поверх будинку за власні кошти, у зв`язку з чим батько і склав заповіт на її користь, а мама цього не заперечувала. Стверджує, що заповіт, складений ОСОБА_3 є дійсним, ніким не оспорений, як і свідоцтво про право власності на спірний будинок, в якому власником зазначений ОСОБА_3 . Крім цього, зазначає, що в матеріалах справи є діючі реєстраційній посвідчення про право власності як на Ѕ ідеальну частку спірного будинку, виданого МБТІ в 2000 році, та 1/6 ідеальну частку спірного будинку, виданого в 2006 році. Вважає, що суд при вирішенні справи вийшов за межі позовних вимог. На думку апелянта,  щодо зустрічних позовних вимог необхідно застосувати строк позовної давності, оскільки позивачі за зустрічним позовом не довели, що не мали можливості дізнатися про наявність або відсутність заповіту чи видачу свідоцтв про право власності на спадщину в 2000 році або 2001 році після смерті батька.  Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні їхніх зустрічних позовних вимог, та задовольнити її позовні вимоги, тобто визнати за нею право власності на 4/6 ідеальних частки земельної ділянки.         

 Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_5 щодо заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід  відхилити з наступних підстав.

 Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

 Судом першої інстанції  встановлені наступні обставини.

  4 вересня 1958  року Доба М.М та ОСОБА_7 (прізвище після укладення шлюбу –Доба), уклали шлюб, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_1 від 17.10.1958 року. (а.с.11 спадкової справи № 743)

 Від шлюбу в них народилося троє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.6-8  спадкової справи № 743)

 14 жовтня 1978 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали шлюб, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. (а.с.10 спадкової справи №743). Після укладення шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_10 .

 28 вересня 1986 року ОСОБА_11 та ОСОБА_9 уклали шлюб, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. ( а.с.9  спадкової справи №743). Після укладення шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_12 .

  Відповідно до договору від 15.06.1961 року виконком  Руднівської селищної ради надав ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 800 кв.м., для будівництва житлового будинку. (а.с.4  спадкової справи №743)

  Згідно з актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального  будинковолодіння від 12 червня 1970 року, будинок по АДРЕСА_1 введено в експлуатацію.(а.с.9 спадкової справи №743)

  Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 08029 від 31.03.1997 року   ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Рудненської селищної ради № 4 від 20.01.1997 року передано у  приватну власність земельну ділянку  площею 0,0798 га для обслуговування житлового будинку.  (а.с.33  спадкової справи №408/2000)

  21 березня 1997 року   ОСОБА_3  склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Ленишин У.М. та зареєстрований в реєстрі за №1-880. Згідно з заповітом ОСОБА_3 заповів належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у рівних частинах  своїй дружині - ОСОБА_6 та дочці - ОСОБА_1 (а.с.3 спадкової справи №408/2000)

  ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть. (а.с.2 спадкової справи №408/2000)

 2 червня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 подали заяву про прийняття спадщини в Другу Львівську державну нотаріальну контору. (а.с.1 спадкової справи №743)

 Згідно з довідкою ЛОДК «БТІ та ЕО»№30672 від 27.06.2000 року будинок АДРЕСА_1 -Рудно зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.10 спадкової справи №743)

 21 вересня 2000 року державним нотаріусом Другої Львівської нотаріальної контори Ленишин У.М. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким житловий будинок АДРЕСА_1 -Рудно успадкували в рівних частинах ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.13 спадкової справи №743)

    ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть. (а.с.5  спадкової справи №743)

  13 січня 2006 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом, згідно з якими спадкоємцями 1/3 частки майна ОСОБА_6 , яке складається з  Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 -Рудно,   ОСОБА_6 є  її діти – ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ( а.с.57,64,68 спадкової справи №743)

   13 січня 2006 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. видано свідоцтва про право власності на спадщину за законом, згідно з якими спадкоємцями ј частки майна ОСОБА_3 , яке складається з земельної ділянки, площею 0,0798 га, наданої для обслуговування житлового будинку,  що розташована в АДРЕСА_1 , є його діти – ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,   ОСОБА_3 (а.с.47,49,51 спадкової справи №408/2000)  

     13 січня 2006 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. видано свідоцтва про право власності на спадщину за законом, згідно з якими спадкоємцями 1/3 частки  майна ОСОБА_6 , яке складається із земельної ділянки, площею 0,0798 га, наданої для обслуговування житлового будинку,  що розташована в АДРЕСА_1 , є її діти – ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,   ОСОБА_3 по ј частині кожному. (а.с.62,66,70 спадкової справи №743)  

 Відповідно до ст.22 КпШС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

  Згідно з ст.28 вищезазначеного Кодексу в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

  Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право власності на спадщину, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірне будинковолодіння було  спільною сумісною  власністю подружжя -   ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а відтак після смерті ОСОБА_3 , який склав заповіт на користь  своєї дружини та дочки - ОСОБА_1 , останні мали успадкувати по ј частині даного будинковолодіння.

  Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 не просила виділу її частки та власноручно написала заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на половину будинку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки остання у встановленому законом порядку своєю часткою в спільному майні подружжя не розпорядилася.

  Твердження в апеляційній скарзі про дійсність свідоцтва про право власності на спірний будинок, в якому власником зазначений ОСОБА_3 , колегія суддів  не бере до уваги у зв`язку з наступним.

 А відтак, видача свідоцтва про право власності на будиноковолодіння  на ім`я одного з поджружжя - ОСОБА_3 , не спростовує того,  що таке є спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

  Щодо пропуску   ОСОБА_13 та ОСОБА_3  строку позовної давності, на що ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, то колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий ними не пропущено, оскільки про наявність свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті батька останні дізналися під час звернення до нотаріальної контори після смерті матері.

   Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

   Доказів того,  що відповідачам за первісним позовом було відомо про наявність свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, апелянтом не представлено.

   Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з вимогами ст.120 ЗК України ( в редакції від 2001 року), при переході права власності на будівлю  до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі, а відтак, оскільки ОСОБА_1 належить Ѕ частини будинковолодіння, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4  –по ј частині такого, то  за ОСОБА_1 слід визнати право власності у порядку спадкування за законом після смерті батьків на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0798 га, наданої  для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

  Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

  Оскільки матеріалами спадкових справ стверджується, що ОСОБА_1  успадкувала після смерті ОСОБА_3 ј частини спірної земельної ділянки, після смерті ОСОБА_6  1/12 частини спірної земельної ділянки, що загалом становить 1/3  частини земельної ділянки, а судом визнано за нею право власності на Ѕ  частини земельної ділянки, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . рішенння суду не оскаржують, колегія суддів вважає, що за відсутності правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на ѕ частини земельної ділянки посилання апеляційної скарги на порушення  прав ОСОБА_1 є безпідставним.

  За таких обставин, суд, з"ясувавши підстави позову, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані докази, дав їм належну оцінку і ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.  

 Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність рішення, такі не грунтуються на обставинах справи та спростовуються вищенаведеним.

 Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено  рішення  з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення  суду.

  Керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ст.ст.313-315 ЦПК України , колегія суддів,-

                                                                УХВАЛИЛА:

   Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

   Рішення  Залізничного районного суду м.Львова від 3 червня  2012  року залишити без змін.

   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.  

Головуючий :                                /підпис/

Судді:                                             /підписи/

З оригіналом згідно:

  Суддя Апеляційного суду

  Львівської області                                                               Павлишин О.Ф.