Справа №  1327/4232/12                              Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.  

Провадження №  22-ц/783/2177/13                       Доповідач в 2-й інстанції:   Береза  В.  І.  

Категорія 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 березня 2013 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

         головуючого судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,      

         при секретарі: Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону на рішення Червоноградського міського суду Львівської області  від 7 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального загону з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Червонограді про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання,-

                                                         в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 10000 грн. 00 коп. заподіяної моральної шкоди та 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу. Вирішено питання судових витрат. В решті вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржили позивач,   ОСОБА_2 , та відповідач, Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін. Апелянт, ОСОБА_2 , просить оскаржуване рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі – стягнути на його користь з відповідача 50000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди. Апелянт, Львівсько-Волинський воєнізованого гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що з рішенням не погоджується в частині стягнення на його користь  лише 10000 грн. 00 коп. як відшкодування моральної шкоди. Рішення не відповідає нормам матеріального права, а саме ст.23 ЦК України, та дійсним обставинам справи. Мотивує тим, що розмір стягуваних судом коштів на відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань та інших негативних наслідків, в тому числі, втрати здоров`я, яких він зазнав внаслідок неправомірних дій відповідача. Збільшення розміру позовних вимог до 50000 тис. грн. вважає справедливим з огляду на те, що в період з 01.10.2012 року по 12.10.2012 року знаходився на лікуванні у зв`язку з обструктивним бронхітом у фазі загострення, дифузний пневмосклероз, ЛНІІ ступеня.

В апеляційній скарзі Львівсько-Волинський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін зазначає, що рішення є безпідставним, так як позивачем не надано суду жодних доказів спричинення такому моральної шкоди та необґрунтовано розмір такої. Вказує на те, що сам факт втрати здоров`я не може бути підтвердженням спричинення моральної шкоди і наявності душевних переживань чи страждань. Посилається на відсутність умов, передбачених п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, як на підставу для відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача (апелянта), ОСОБА_3 , позивача (апелянта), ОСОБА_1 , та його представника, ОСОБА_4 , в підтримання вимог своїх апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.   

Відповідно до статей 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).  

Судом встановлено, що позивач працював респіраторником у Львівсько-Волинському воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загоні з 1985 року по 31.12.2007 року.

На підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30.03.2012 року ДЗ «Червоноградську міську СЕС» зобов`язано організувати розслідування причин виникнення в ОСОБА_1 професійного захворювання.

Окрім того, встановлено, що згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.06.2012 року, професійне захворювання у позивача виникло під час виконання робіт у шахті та його причиною є наявність вугільно-породного пилу (а.с.11-12).

Позивачу встановлено 25% втрати працездатності у зв`язку із профзахворюванням, інвалідність не встановлено (а.с.13).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно врахував рішення Конституційного суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким роз`ясненно, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення ст.237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних, життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної школи визначається законодавством.

Відповідно до ч. 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до переконання про доведеність факту спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, обумовленої моральними та фізичними стражданнями унаслідок ушкодження здоров`я – професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків. Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наявні в матеріалах справи докази, а саме: акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (а.с.11), довідки про 25% втрату працездатності (а.с.13). Вказані обставини дійсно впливають на можливість позивача повноцінно працювати та необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак, посилання апелянта, Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, на те, що позивачем не надано суду жодних доказів спричинення такому моральної шкоди, є необгрунтованим.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,   психічних   тощо),   яких     зазнав     позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попередньою стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішивши стягнути з відповідача (роботодавця) суму коштів в розмірі 10000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок незабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, суд вірно врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. Дотримано вимоги розумності та справедливості.

Додатково слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем витрат на лікування у зв`язку з професійним захворюванням, які б давали підстави для відповідної оцінки зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, та у зв`язку з цим відсутні підстави для зміни розміру стягнутої судом з відповідача суми на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив, оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин. Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.             

Таким чином, апеляційні скарги слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313,  п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України,  колегія суддів, -

                                                 у х в а л и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівсько-Волинського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону відхилити.  

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області  від 7 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в  касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                           Береза В.І.                                      

Судді:                                                                                        Федоришин А.В.

                                                                                                  Штефаніца Ю.Г.