Справа № 11-1131/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія -ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України Доповідач : ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 липня 2011 року.

Цим вироком засуджено: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

за ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України на сім років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді взяття під варту.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 14.04.2011 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 судові витрати в сумі 751 гривня 20 копійок за проведення експертизи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 у відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_8 у Турківській центральній районній лікарні двісті дев`ять гривень 40 копійок.

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 13.04.2010р. о 21 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з неприязними відносинами з потерпілим ОСОБА_8 , що виникли напередодні цього ж дня о 20.40 год., зайшов до будинку ОСОБА_8 , що в АДРЕСА_1 , де, з метою вбивства, схопивши ОСОБА_8 ззаду лівою рукою за шию, правою рукою наніс йому удар ножем у живіт. Коли ОСОБА_8 , намагаючись чинити опір, хотів вирватись - ОСОБА_7 , щоб не допустити цього та реалізувати умисел на вбивство, наніс йому другий удар ножем у спину, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, однак злочинного умислу на вбивство потерпілого не довів до кінця, оскільки потерпілий ОСОБА_8 вчинив опір, а його родич - ОСОБА_9 припинив дії підсудного.

В апеляції засуджений, не оспорюючи доведеність його вини у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій як і вірність їх кваліфікації, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання і постановити вирок, яким призначити йому менш суворе покарання з застосуванням положень ст.69 КК України. В обґрунтування покликається на те, що він свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має хвору матір, заподіяну злочином шкоду відшкодував повністю і потерпілий не має до нього жодних претензій, просив його суворо не карати.

В апеляції потерпілий ОСОБА_8 просить пом`якшити призначене засудженому ОСОБА_7 покарання, покликаючись на відсутність з його сторони претензій до засудженого.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_7 та його захисника -адвоката ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_8 , які підтримали подані у справі апеляції, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам, є обґрунтованим і в апеляції не оспорюється.

Кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 за ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України в апеляції не оспорюється.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про те, що засуджений вчинив закінчений замах на умисне вбивство потерпілого.

Те, що ОСОБА_7 усвідомлював факт вчинення ним посягання на життя потерпілого, передбачав настання його смерті і бажав цього, свідчать характер та локалізація тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення та знаряддя злочину. Зокрема, Тяжкун наніс ОСОБА_8 удари ножем, довжина клинка якого сягала 21 см /а.с.81-85/, удари наносив в місця розташування життєво-важливих органів, спричинивши потерпілому проникаюче ножове поранення черевної стінки з пошкодженням тонкого та товстого кишківника, проникаюче ножове поранення грудної клітки ззаду, гемопневмоторакс - що було небезпечним для життя в момент заподіяння /а.с.44-45/. Завдавши перший удар ножем у живіт, не припинив свої дії і коли потерпілий встав зі стільця та хотів вирватись, а навпаки -наніс йому другий удар ножем у спину та перестав наносити удари лише коли його дії припинив ОСОБА_9 . Як вірно встановив суд - смерть потерпілого не наступила з незалежних від волі засудженого причин.

Щодо стосується покарання, призначеного засудженому, то підстав для того, щоб визнати його надто суворим - немає.

При обранні засудженому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину -який відноситься до особливо тяжких; дані про особу засудженого -який посередньо характеризується за місцем проживання, стан здоров`я ОСОБА_7 та його матері; наявність обтяжуючої покарання обставини -вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння а також обставин, які пом`якшують покарання -щире каяття засудженого, відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди, а також те, що ОСОБА_7 вчинив злочин вперше. Суд врахував думку потерпілого ОСОБА_8 , який вибачив засудженому та просить його суворо не карати.

За таких обставин, призначене засудженому покарання -мінімальне згідно санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідне і достатнє для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення призначеного засудженому ОСОБА_7 покарання, застосування щодо нього положень ст. 69 КК України.

Разом з тим, у вироку суду першої інстанції допущена описка щодо початку строку відбуття покарання засудженим: а саме, вірно вказавши день та місяць, суд допустився помилки у визначенні року, з якого слід рахувати засудженому початок строку відбуття покарання. А тому, слід вважати правильним початок строку відбуття покарання засудженим ОСОБА_7 з 14.04.2010 року /з часу його затримання/, а не з 14.04.2011р. як зазначено у вироку суду.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 липня 2011 року відносно засудженого ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 -без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з часу його затримання -з 14.04.2010 року, а не з 14.04.2011р. як зазначено у вироку суду.

Головуючий:

Судді: