ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2699/24 Справа № 314/1715/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року                                                                 м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                         ОСОБА_2

суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем                                 ОСОБА_5

за участю прокурора                 ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

особи, щодо якої розглядається

клопотання                                 ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)

законного представника                 ОСОБА_8  (у режимі відеоконференції)

захисниці                                 ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_7 , подану на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2024 року про продовження щодо ОСОБА_7 строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2024 року включно,

встановила:

В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області на розгляді перебуває кримінальне провадження № 12022082080001648 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , займаючи посаду старшого розвідника відділення першої служби, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 26 жовтня 2022 року, незаконно шляхом привласнення знайденого придбав одну бойову ручну наступальну осколкову гранату РГД-5, після чого зберігаючи вказаний боєприпас при собі направився до міста Запоріжжя, де на території блокпоста №6 розташованого на перехресті вулиці Ігоря Сікорського та траси Харків-Сімферополь у місті Запоріжжя даний боєприпаси було вилучено працівниками поліції.

Крім того, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , займаючи посаду старшого розвідника відділення першої служби, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 12 листопада 2022 року, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого, одну бойову ручну оборонну осколкову гранату Ф-1, 50 пістолетних патронів калібру 9х19 мм та 152 бойових проміжних патронів калібру 5,56х45 мм. Після чого, зберігаючи вказані боєприпаси при собі направився до АДРЕСА_1 , де на території профілакторію «Словутич» ДП « Івченко Прогрес», що знаходиться по вулиці Придніпровська 2В дані боєприпаси були вилучені працівниками поліції.

Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, як незаконне носінні, зберіганні, придбанні боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Під час судового засідання ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2024 року продовжено щодо ОСОБА_7 строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2024 року включно.

Суд дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування даного запобіжного заходу у вигляді поміщення ОСОБА_7 до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи. Так згідно висновку судової експертизи № 40 від 15.02.2023 року на теперішній час останній не може усвідомлювати суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними, згідно службової характеристики військової частини НОМЕР_1 мали місце приступи агресії його до оточуючих, характеризувався як схильний до насильницьких дій відносно командирів, що свідчить про наявність ризиків небезпеки для оточуючих.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисниця ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить про скасування ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2024 року та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо її підзахисного запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді поміщення ОСОБА_7 до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, а саме до Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 ( АДРЕСА_2 ). 

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, є незаконною та необгрунтованою.

Так, суд у оскаржуваному судовому рішення послався на докази, які не досліджувались судом під час судового засідання та з якими не був ознайомлений обвинувачений ОСОБА_7 .. Більше того, докази, на які послався суд першої інстанції були отримані без проведення огляду ОСОБА_7 та носять виключно формальний характер. Крім того, суд робить висновок про небезпечну поведінку ОСОБА_7 та стан його здоров`я посилаючись на документи річної давності.

Зазначає, що запобіжний захід щодо ОСОБА_7 кожен раз продовжується судом першої інстанції із посиланням на одні і ті самі ризики та ті самі підстави, що є порушенням прав ОСОБА_7 ..

Судом першої інстанції також проігноровано факт не надання стороною обвинувачення доказів, на підтвердження продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Звертає увагу, що вина ОСОБА_7 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.263 КК України не доведена у законному порядку.

Під час апеляційного розгляду справи: 

- особа, щодо якої розглядається клопотання  ОСОБА_7 , його законний представник ОСОБА_8 та захисниця ОСОБА_9 підтримали доводи поданої апеляційної скарги у повному обсязі та просили про їх задоволення;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 508 КПК України застосування запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 508 КПК України, здійснюється з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби та згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Вирішуючи питання про продовження строку поміщення ОСОБА_7 до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку такого поміщення, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про поміщення особи до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора правильно зазначив, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення суспільно небезпечного діяння, судовий розгляд якого не завершено, будь - які дані про зменшення заявлених стороною обвинувачення ризиків, а саме ризику переховування ОСОБА_7 від суду та впливу його на свідків у межах даного кримінального провадження, відсутні.

При цьому, суд врахував також і те, що відповідно до висновку судової експертизи № 40 від 15.02.2023 на теперішній час останній не може усвідомлювати суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними.         

Також, з матеріалів судового провадження вбачається, що органами досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України наданих на даній стадії кримінального провадження.

Доводи захисниці щодо недоведеності прокурором можливості підозрюваним переховуватися від суду та здійснювати вплив на свідків у межах даного кримінального провадження, містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати неслушними, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте захисницею не надано доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Отже, врахувавши всі обставини в сукупності, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку поміщення ОСОБА_7 до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, місцевий суд дійшов вірного висновку про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для їх запобігання.

Посилання захисниці в поданій апеляційній скарзі на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки розгляд клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу на підставі доказів, не зазначених у клопотанні прокурора, не можуть слугувати безумовною підставою для скасування, вірного по суті, судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку з чим залишає її без змін, а апеляційну скаргу захисниці - без задоволення.    

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 червня 2024 року про продовження щодо ОСОБА_7 строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку строком на 60 днів, тобто до 05 серпня 2024 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_9 – без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                                ОСОБА_3                                 ОСОБА_4