Справа №  1309/2-1680/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А. І.  

Провадження №  22-ц/1390/3713/12                     Доповідач в 2-й інстанції:   Курій  Н.  М.  

Категорія 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                        головуючого –судді Курій Н.М.,

                                         суддів: Каблака П.І., Кота І.Н.,

                                        за секретаря Дідуся О.Р.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м. Львові справу за апеляційною скаргою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2012 року у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 з участю третьої особи - Львівської міської ради про демонтаж самочинного будівництва,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 23 лютого 2012 року в позові Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Львівської міської ради про демонтаж самочинного будівництва –відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржила Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради.

Апелянт з таким рішенням не погоджується, вважає, що воно прийняте с порушенням норм матеріального права. Також, апелянт зазначає, що судом недостатньо дослідженні обставини, які мають суттєве значення для прийняття законного рішення.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до ст.13 Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом, а зазначене рішення суду порушує право територіальної громади як власника на прибудинкову територію біля будинку АДРЕСА_1 , де розміщено спірний гараж. Як випливає із оскаржуваного рішення, судом дана оцінка та прийнято до уваги пояснення відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що спірний гараж біля будинку АДРЕСА_1 був збудований у 1980 році її чоловіком ОСОБА_2 , який помер.

Проте, судом не взято до уваги, що відповідно до довідки ф.2, яка є в матеріалах справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, є особою пенсійного віку, яка відповідно до ст.1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині та входить в коло спадкоємців померлого незалежно від змісту заповіту.

До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов`язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23.02.2012 року,  ухвалити нове рішення по суті позовних вимог Залізничної районної адміністрації та покласти витрати по оплаті судового збору на відповідача.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення судового розгляду справи, посилаючись на те, що у зв`язку із погіршенням стану її здоров`я лікарі протягом двох місяців заборонили їй виходити за межі помешкання, не додавши при цьому до клопотання будь-яких доказів на підтвердження наведеного, тому колегія суддів його відхилила.

У відповідності до ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності осіб, які не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Пунктом 4 ч.1 ст.309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального, або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову  Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту встановлення гаражу саме відповідачем, як і доказів того, що ОСОБА_1 є власником цього гаражу або користується ним.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, у зв`язку з наступним.

Встановлено, що в лютому 2011 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з вимогами про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати самочинну збудований металевий гараж на землях міського земельного фонду біля будинку АДРЕСА_1 , посилаючись в підтвердження позовних вимог на ст.376 ЦК України.

Відповідно до ст. 376 ЦК України та п.1 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва», спірний металевий гараж не є об`єктом нерухомого майна, а тому положення зазначеної статті не поширюється на ці правовідносини, оскільки зазначена правова норма поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, як фізичними, так і юридичними особами.  

В той же час, матеріалами справи, встановлено, що, звертаючись з позовом до відповідача, позивач фактично просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить до земель міськземфонду та не була в установленому порядку надана ні відповідачці, ні спадкодавцю.

Судом встановлено такі обставини.  

Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.14).

ОСОБА_1 користується гаражем, розміром 3,00 х 5,00 м., самочинно встановленим на землях міськземфонду біля будинку АДРЕСА_1 (заявою ОСОБА_1 від 15 квітня 2011 року  а.с.21).

  Встановлено, що ні ОСОБА_2 (покійний чоловік відповідачки), ні відповідачка ОСОБА_1 (спадкоємець прав та обов`язків після смерті чоловіка) не отримувала згоди органу влади на встановлення металевого гаража на земельній ділянці, яка ні їй, ні її чоловіку ОСОБА_2 у власність не передавалась, а належить Львівській міській раді.

Розпорядженням № 959 від 17.11.2010 року Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_1 »затверджено висновок міжвідомчої комісії та зобов`язано відповідачку ОСОБА_1 , власницю кв. АДРЕСА_2 в термін до 30.12.10р. демонтувати гараж, розміром 3,00 х 5,00 м. самочинно встановлений на землях міськземфонду біля будинку АДРЕСА_1 (а.7).

Означене Розпорядження в.о.голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради відповідачкою не оскаржувалося ні в адміністративному, ні в судовому порядку та є чинним.

Зазначене розпорядження відповідачка не виконала, про що свідчать відповідні докази –попередження, акти  та доповідні ЛКП «Сигнівка»(а.с.6, 9-12).

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України "Про планування  і забудову територій" рішення органів виконавчої влади та самоврядування з питань забудови й іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими для суб`єктів містобудування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», до земель комунальної власності відносяться усі земельні ділянки, що знаходяться в межах міста, крім земель приватної та державної власності.

Згідно зі ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти голови  районної  в  місті  ради,  виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово  проживають на відповідній території.

Слід врахувати, що за п. «а`ст.12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад належить до дискреційних повноважень міської ради.

Встановлено, що Львівська міська рада (територіальна громада) в особі Залізничної райадміністрації є власником прибудинкової території (земельної ділянки) та будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення районного суду слід скасувати та у відповідності до вимог ст.152 ЗК України та ст.391 ЦК України задовольнити позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, зобов`язавши ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений на землях міськземфонду металевий гараж, розміром 3,00 м. на 5,00 м. біля будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради сплачено 37 грн. 00 коп. (а.с.5) та 53 грн. 65 коп. (а.с 70) судових витрат.

У зв`язку з вищенаведеним, з ОСОБА_1 слід стягнути  в користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради  90 грн. 65 коп. судових витрат.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

          в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлений на землях міськземфонду металевий гараж, розміром 3,00 м. на 5,00 м. біля будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради  90 (дев`яносто) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: /підпис/          

Судді:  /підписи/

           З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Львівської області                                          Курій Н.М.