Справа № 1318/949/2012 Головуючий у 1 інстанції: Сенечин В.М.

Провадження № 22-ц/1390/6420/12 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Бойко С.М., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служала А.Ю.

з участю: відповідача ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Самбірської районної державної адміністрації Львівської області, служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, про визначення місця проживання дитини.

Відмовлено у зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права та не взято до уваги ряд документів, які знаходяться в матеріалах справах. Вказує, що ОСОБА_3 не брала участі у вихованні та утриманні дитини, ухиляється від сплати аліментів, оскільки залишила малолітню дочку з ним, виїхавши на проживання в іншу область.

Поза увагою суду залишилась довідка про захворювання відповідачки, позалегенового туберкульозу та небажання її лікуватись, що створює небезпеку для здоров`я дитини. Вважає, що висновок Охтирської РДА судом не може братись до уваги, оскільки цей орган не володіє обставинами даної справи, не з`ясовував думки дитини. Покликається на те, що в судовому засіданні дитина категорично заперечила своє бажання проживати та спілкуватись з мамою і пояснила, що ця людина їй чужа. Зазначає, що суд належно не оцінив зібраних у справі доказів.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, районний суд виходив з того, що відсутні докази того що ОСОБА_3 у зв`язку з її винною поведінкою, умисно, свідомо знехтувала своїми батьківськими обов`язками.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він прийшов до нього з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 30 червня 2005 року по 12 червня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка - ОСОБА_4 , яка після народження і по даний час проживає разом з батьком та бабцею в житловому будинку в с.Верхівці Самбірського району Львівської області.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 січня 2009 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову про визначення місця проживання дитини з нею.

Також районним судом встановлено, що дитина тривалий час проживає з батьком, їй створені належні житлово-побутові умови, вона має окрему кімнату з кутком для навчання, дівчинка доглянута, добре харчується, батько виховує її та приділяє значну увагу, дитина звикла до батька і бабусі і як сама пояснила в судовому засіданні не бажає проживати з матір`ю.

Відповідно до статті 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно із ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно роз`яснень, даних у п.15 згаданої постанови, позбавлення батьківських прав(тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Докази, які надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог, характеризують особу позивачки переважно станом на 2008 рік, а у даний час ОСОБА_3 характеризується виключно позитивно, має постійне місце праці та стабільний заробіток, на обліку у тубдиспансері за місцем проживання не перебуває.

Сам факт несплати нею аліментів на доньку не свідчить про ухилення її від їх сплати, так як доказів цього у матеріалах справи нема, а сама ОСОБА_3 пояснила, що вона навіть не знала про те, що судовим рішенням її зобов`язано сплачувати аліменти, а виконавчий лист про стягнення аліментів із позивачки державним виконавцем ВДВС Самбірського МРУЮ направлений на виконання за її місцем проживання лише 12.07.2012 року.

Колегія суддів необґрунтованими твердження апелянта про те, що суд не дав оцінки усім доказам по справі, так як вважає, що оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку, прийшовши до вірного висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: