Справа №  1315/181/12                                                     Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.  

Провадження №  22-ц/783/772/13                                             Доповідач в 2-й інстанції:   Бойко  С.  М.  

Категорія: 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року                                                        м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                          головуючого - судді Бойко С.М.,

                      суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.,

                      секретаря  - Служали А.Ю.,

                 з участю: позивача ОСОБА_1 ,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бібрської міської ради, треті особи: комунальне підприємство «Бібрський комунальник», Центр технічної експлуатації №5 філії спеціалізованого електрозв`язку відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», про визнання права користування квартирою та зобов`язання укласти договір житлового найму квартири,-

                                                   в с т а н о в и л а:

11.01.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (а.с.4-5), в якому просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов"язати комунальне підприємство "Бібрський комунальник" укласти з ним договір найму цієї квартири. Свої вимоги обгрунтовував тим, що спірну квартиру він отримав у користування на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Центру технічної експлуатації МТТЗ від 31.10.2001 року №65 та наказу начальника центру технічної експлуатації №5 філії спеціалізованого електрозв"язку, як службову, у будинку, збудованому за рахунок централізованих капіталовкладень та пайової участі Бібрської ТТС виробничого об"єднання "Львівзв"язок", але виконавчий комітет Бібрської міської ради не визнає його права на користування цією квартирою.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

          Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд не врахував норми абзацу 3 пункту 35 постанови Ради Міністрів УРСР № 37, згідно з якою не може бути виселено без надання іншої житлової площі осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менше як десять років, а також пенсіонерів по старості.

          Апелянт зазначає, що він пропрацював на підприємстві "Укртелеком" більше десяти років і звільнився у зв"язку із виходом на пенсію, а тому має право на користування спірною квартирою, однак, виконавчий комітет, в порушення вимог закону не видав йому ордеру на квартиру і не уклав з ним договору найму жилого приміщення, хоча він постійно користувався спірною квартирою.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.118 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадян, які у зв"язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу до неї. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, де працює особа (ч.2 ст.121 ЖК).

На підставі рішення про надання службового приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення (ч.1 ст.122 ЖК).

Аналогічні за змістом норми містяться і в положенні "Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37 (п.п.15, 21 Положення).

У відповідності до п.26 вказаного вище Положення, на підставі спеціального ордера між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім"я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення.

          Судом встановлено, що предметом спору є приміщення квартири АДРЕСА_1 , яка має статус службової.

          У відповідності до протоколу спільного засідання представників Львівського виробничого об"єднання зв"язку, штабу цивільної оборони Львівської області від 29 липня 1992 року (а.с.7), у зв"язку із завершенням будівництва 25-квартирного будинку з цільовим призначенням для працівників Бібрської телеграфно-телефонної станції та штабу цивільної оборони Львівської області, яке велось за рахунок централізованих капіталовкладень та пайової участі Бібрської ТТС виробничого об"єднання "Львівзв"язок", вирішено було провести перерозподіл квартир, виділивши Бібрській ТТС 17 квартир, з яких дві квартири оформити як службові приміщення.

          Рішенням виконавчого комітету Бібрської міської ради народних депутатів Перемишлянського району Львівської області №173 від 26 листопада 1992 року, на підставі зазначеного вище протоколу від 29 липня 1992 року, із числа однокімнатних квартир, виділених Бібрській ТТС, квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , вирішено оформити як службові житлові приміщення (а.с.8-9).  

Відповідно до протоколу № 65 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Центру технічної експлуатації МТТЗ від 31.10.2001 року позивачу, який на той час займав посаду інженера пересувного вузлу зв"язку (ПВЗ), вирішено надати службову квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно наказу начальника Центру технічної експлуатації (далі-ЦТЕ) №5 філії спеціалізованого електрозв"язку ВАТ "Укртелеком", на підставі протоколу засідання комісії ЦТЕ №5 від 25.11.2008 року, закріплено у користування однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 ,  начальнику дільниці ЛАЗ-2 м.Львів ЦЕЗ №51 ЦТЕ №5 ОСОБА_1 з наступним заселенням членів його сім"ї - ОСОБА_2 (а.с.10).

В цьому ж наказі (п.2) зазначено, що матеріали справи направити на розгляд виконавчого комітету Бібрської міської ради народних депутатів Перемишлянського району Львівської області (а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має ордеру на вселення в спірну квартиру, з ним не укладався договір найму жилого приміщення і він не належить до категорії осіб, яких не може бути виселено з службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Однак, з таким висновком суду повністю погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неналежній правовій оцінці встановлених фактичних обставин справи та без застосування норми ст.125 ЖК України.

Судом встановлено, що позивачеві було вирішено надати спірну квартиру на підставі спільного рішення адміністрації та профкому підприємства, з яким він перебував у трудових відносинах, а відтак, з дотриманням вимог ст.121 ЖК України.

В судовому засіданні представник виконавчого комітету Бібрської міської ради не могла суду пояснити, чому позивачеві не було видано спеціального ордеру на квартиру, але підтвердила ту обставину, що позивач користується квартирою, яка має статус службової й на сьогоднішній день, однак, виконком не визнає права позивача на спірну квартиру, оскільки він припинив трудові відносини з підприємством, яке надало йому цю квартиру на час виконання службових обов"язків.

Таким чином, правомірність надання позивачеві спірної квартири, як службового житла, відповідачем не оспорюється.

У відповідності до ст.125 ЖК України та п.35 вказаного вище Положення, у випадку припинення трудових відносин працівника з підприємством, яке надало йому службове житло,  не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення осіб, які пропрацювали на цьому підприємстві не менше як десять років, а також пенсіонерів по старості.

 З трудової книжки позивача (а.с.101-107) встановлено, що його стаж роботи на підприємстві, яке надало йому спірне жиле приміщення, як службове, на момент звільнення з роботи (26.12.2011 року) становив більше, ніж десять років. Крім того, на момент звільнення позивач досягнув пенсійного віку (а.с.108), а тому належить до категорії осіб, які не підлягають виселенню із службового житла без надання іншого.

У зв"язку з цим, той факт, що позивач при отриманні спірного службового жилого приміщення давав письмове зобов"язання про його звільнення у разі припинення трудових відносин з ЦТЕ № НОМЕР_1 філії СЕЗ ВАТ "Укрателеком" (а.с.62), не має правового значення для вирішення питання про визнання права позивача на користування спірною квартирою.

Суд першої інстанції вказаних вище фактичних обставин справи та норм, які регулюють спірні правовідносини, не врахував, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення вимоги позивача про визнання за ним права користування спірною службовою квартирою з наведених вище мотивів та правових підстав.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов"язання укласти з ним договір найму спірного жилого приміщення, оскільки в силу вимог п.26 вказаного вище Положення, такий договір укладається з підприємством, яке обслуговує будинок (житлово-експлуатаційною організацією), а не з виконавчим комітетом ради, на території якої знаходиться спірне житло, тому вимоги позивача звернені до неналежного відповідача, що не перешкоджає йому в позасудовому порядку вирішити це питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України,  колегія суддів

                                                                 в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

              Головуючий:  

          Судді: