Справа №  1313/607/12                                        Головуючий у 1 інстанції: Дем`яновський Ю.Г.  

Провадження №  22-ц/783/1063/13                               Доповідач в 2-й інстанції:   Курій  Н.  М.  

Категорія:39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді  Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Шеремети Н.О.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Редакції газети «Вісник Розділля» Новороздільської міської ради про захист права на повагу до честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 газета «Вісник Розділля» на четвертій сторінці помістила статтю Степана Семерака, приватного підприємця, кандидата в депутати міської організації партії «Фронт змін» під назвою «Дещо про себе та заплямовані депутатські костюми. У новій каденції їх не повинно бути». Крім того, 22 жовтня 2010 року в тій же газеті «Вісник Розділля» на шостій сторінці поміщена стаття ОСОБА_6 під назвою «Відкритий лист підприємців Нового Роздолу».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на тексти зазначених вище статей, а саме:

- У своїй статті ОСОБА_7 зазначав: «Бо ви - депутати та ще й від таких партій: Я. Путас + ОСОБА_8 (помічник депутата) - від партії Реформи і порядок, Б. Жук - від УНР. І ви, як кажуть, своєю діяльністю чи то як власники, чи як орендарі колишнього автотранспортного підприємства, кидаєте масну пляму як на звання депутата, так і на партії, членами яких є. Тому ваші костюмчики віддають смородом і то дуже сильно.... У мене був неприємний шок, коли я побачив документи, які висвітлюють підприємницьку діяльність шановних підприємців, депутатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їхнього партнера ОСОБА_11 . Ознайомившись із ними, напрошується припущення, що вони - злісні неплатники податків на тисячі гривень. Караул! Для мене, законослухняної людини, було принизливо чути, що ці особи - два з них юристи - не мають жодного дозвільного документа на підприємницьку діяльність. І, незважаючи на це, вони цією підприємницькою діяльністю активно займаються, нікого не боячись. Ще й рекламують цю діяльність по телебаченню та у місцевих газетах. Якщо не помиляюсь, ці люди не мають договору оренди землі між: міською владою і ними (кажуть, що вони не хочуть укладати договір) і в цей же час зухвало активно використовують цю землю в своїх корисливих інтересах для прибутку, порушуючи відповідне законодавство. Ці люди ігнорують всіх - місцеву владу, міліцію, населення.. Здавалося б, це ж явні порушники закону, як кажуть, організована злочинна група - їх судити треба. Та ні, виявляється! Це вони самі заганяли по судах значну кількість людей. Нагадаю деякі з гучних справ. Колишній мер В. Гупало суд з ними виграв, теперішній мер ОСОБА_12 - також: виграв. Санепідемстанція, податкова, міське БТІ, якщо не помиляюся, теж виграли. Показова ситуація і з підприємцем ОСОБА_13 , чиє підприємство по сусідству із згаданими юристами - підприємцями. Ця людина три роки сплачує податок по 500 гривень щомісяця за оренду землі, а вони нею зухвало користуються. Як це розуміти? ».          

Позивач ОСОБА_5 також зазначав, що, присвятивши доволі значну частину своєї статті викладенню негативної та недостовірної інформації   про   нього  (та   інших   осіб),    ОСОБА_7 тим самим протиставив себе (за   його   словами «законослухняного громадянина») іншим городянам та прямо закликав виборців (мова йде про місцеві вибори 31 жовтня 2010 року) м. Нового Роздолу не голосувати за нього (позивача) - «Тепер вони знову лізуть під депутатський дах, тому і перші у виборчих списках. Шановні новороздільці, може ви мені допоможете? Не дамо їм знову заплямувати костюм депутата міської ради наступної каденції! Та їм не ви потрібні, а прикриття потрібне».

- ОСОБА_14 у своїй статті, зокрема, зазначав: «....Прочитавши статтю ОСОБА_1 у «Віснику Розділля» (№ НОМЕР_1 (796) від 15 жовтня 2010 року) під назвою «Дещо про себе та заплямовані депутатські костюми. У новій каденції їх не повинно бути ...», ми повністю погоджуємося з автором та солідарні з ним, тому звертаємося до вас якнайшвидше вирішити це питання щодо правомірності підприємницької діяльності... п.Мацкули ОСОБА_15 . Прикриваючись депутатськими повноваженнями, вищевказані особи та їхній помічник ОСОБА_16 використовують їх в обхід закону та у своїх власних інтересах.»    

Позивач, вважаючи що, викладена в статтях ОСОБА_17 та ОСОБА_6 інформація є негативною та недостовірною, ображає його честь та людську гідність, просив її спростувати та стягнути з ОСОБА_17 та ОСОБА_6 солідарно на його користь 21000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У травні 2012 року позивач ОСОБА_5 звернувся до відповідачів ОСОБА_3 , Редакції газети « Вісник Розділля» з позовом про захист права на повагу честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02 вересня 2011 року Новороздільська міська газета «Вісник Розділля» на другій сторінці помістила статтю під назвою «Депутатське звернення», підписану ОСОБА_18 , головою депутатської фракції «Фронт змін» в Новороздільській міській раді, в якій, зокрема, зазначено: «Протягом року підприємці міста Новий Розділ ведуть « боротьбу» з незаконною підприємницькою діяльністю гр. ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які з 2008 року на території колишнього ВАТ «Роздільська автобаза» без акту введення в експлуатацію, без сертифікату відповідності державним будівельним нормам, без права користуватися земельною ділянкою, без ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, без погодження з компетентними органами відкрили автостоянку, мийку автомобілів, оглядову яму, кафе-бар, нічний клуб....

Однак «горе - підприємці» ОСОБА_22 , ОСОБА_8 та ОСОБА_23 продовжують далі займатися підприємницькою діяльністю: в липні-серпні цього року автостоянка, кафе-бар, нічний клуб працювали в звичному для них режимі. Бюджет міста Новий Розділ на 86 % дотаційний, кожна гривня в бюджеті, здавалось б, на вагу золота, та не для очільників нашого міста. Заборгованість за договорами про сервітутне користування складає 32,5 тисяч гривень. Найбільше обурює те, що в кафе-барі та нічному клубі продають алкогольні напої та тютюнові вироби (чорт з ним, з тією ліцензією!!!) неповнолітнім дітям....».

 Підсумовуючи зазначене, керуючись статтею 13 (право на депутатське звернення) і статтею 15 (право депутата вимагати усунення порушення законності) Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», просимо вжити заходів для дотримання чинного законодавства і усунення порушень законності громадянами ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_5 при реконструкції та експлуатації ними розважального комплексу та автостоянки на території колишньої автобази по АДРЕСА_1 і притягнення винних осіб до відповідальності».

Позивач ОСОБА_26 , посилаючись на те, що доволі значна частина даної статті є негативною та недостовірною інформацією про нього, просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність інформацію, поширену ОСОБА_3 в Новороздільській міській газеті «Вісник Розділля» у статті «Депутатське звернення», спростувати недостовірну інформацію у спосіб, який вона була поширена, вибачитися перед ним та стягнути з відповідачів солідарно 20000 на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року,  з урахуванням ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 15 серпня 2012 року про виправлення описки, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Редакції газети «Вісник Розділля» про захист права на повагу честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_5 інформацію, поширену в Новороздільській міській газеті «Вісник Розділля» у статті Степана Семерака, приватного підприємця, кандидата в депутати міської ради від міської організації партії «Фронт змін» під назвою "Дещо про себе та заплямовані депутатські костюми. У новій каденції їх не повинно бути..."

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_5 інформацію, поширену в Новороздільській міській газеті «Вісник Розділля» у статті Івана Маркевича, мешканця міста, одного із авторів, під назвою "Відкритий лист підприємців Нового Роздолу".

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Редакцію газети  «Вісник Розділля» в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом газетної публікації в Новороздільській міській газеті "Вісник Розділля" надрукувати вступну та результативну частину рішення суду по даній справі.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 21000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Зазначеним вище рішенням також задоволено позов ОСОБА_5 і до   ОСОБА_3 , Редакції газети "Вісник Розділля" Новороздільської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про захист права на повагу до честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_5 інформацію, поширену в Новороздільській міській газеті «Вісник Розділля» у статті Поглода М.Б., депутата міської ради від міської організації партії "Фронт змін" під назвою "Депутатське звернення".

Зобов`язано ОСОБА_3 в місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили шляхом газетної публікації в Новороздільській міській газеті " Вісник Розділля" ( тим же шрифтом , крім останньої сторінки) спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_5 , зокрема, такого змісту " Я, ОСОБА_27 , депутат міської ради від " Фронт змін", за рішенням суду сплачую ОСОБА_5  20   000 гривень моральної шкоди, вибачаюсь перед ним та зазначаю, що викладене у статті "Депутатське звернення" в Новороздільській міській газеті "Вісник Розділля" від 02 вересня 2011 року відомості щодо ОСОБА_5 не відповідають дійсності, а також те, що ОСОБА_5 - 1) не займається  незаконною підприємницькою діяльністю,  не відкривав  автостоянку,  мийку автомобілів, оглядову яму, кафе-бар, нічний   клуб; 2) не продає алкогольні напої та тютюнові вироби неповнолітнім дітям; 3) не порушує земельного законодавства, не вчиняв злочинів та інших протиправних дій, не займався будь-якою протиправною діяльністю"

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали на нього апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

В апеляційній скарзі апелянт   ОСОБА_4 також просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі,   посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

В апеляційній скарзі апелянт   ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 .

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , апелянти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , підтримали доводи апеляційних скарг, позивач ОСОБА_5 просив скарги відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позови, суд першої інстанції виходив з того, що спірна інформація не має ознак оціночних суджень, викладена стверджувально, розповсюджена відповідачами широкому колу громадян, має форму, яка принижує честь і гідність позивача.

З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного з`ясування прав та обов`язків сторін в даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, не врахувавши міжнародно-правові зобов`язання України в сфері свободи слова та свободи вираження поглядів.

При розгляді справи суд першої інстанції зосередив свою увагу лише на тому, чи відповідає поширена інформація дійсності, пославшись також на те, що позивач має право на захист честі та гідності.

Разом з тим, судом не враховано, що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист честі, гідності та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Також, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Зазначених положень матеріального права судом першої інстанції враховано не було.

Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку із цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.(п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р.  N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з  обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової  інформації та журналістів визначаються законами України: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та  «Про  державну  підтримку засобів масової   інформації  та  соціальний  захист  журналістів».

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації у статях «Дещо про себе та заплямовані депутатські костюми. У новій каденції їх не повинно бути», «Відкритий лист підприємців Нового Роздолу» та «Депутатське звернення» недостовірною, суд повинен був визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням, чи оціночним судженням.  

Згідно зі статтею 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути    притягнутий до відповідальності    за висловлення оціночних суджень.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд    розрізняє    факти    та    оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою    для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція).

Згідно з    п. 19    Постанови Пленуму Верховного Суду    України №    1 від    27.02.2009 року «Про     судову практику у справах    про захист    гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної    та юридичної особи», відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних    фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті    10 Конвенції.    

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми, свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , будучи членом партії «Реформи і Порядок», займав друге місце у виборчому списку кандидатів у депутати з виборів депутатів Новороздільської міської ради Львівської області 31 жовтня 2010 року (а.с.10). В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_5 зазначив, що з 2002 по 2006 рік був депутатом Новороздільської міської ради Львівської області.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно стиль викладення вищезазначеного матеріалу є доволі нетерпимим до позивача, жорстким і таким, що може викликати обурення, почуття образи, але позивач не довів того, що інформація поширена відповідачами з метою приниження честі та гідності, а  не з метою сформувати думку про позивача.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо публічної особи, якою є позивач як політик (член партії «Реформи і Порядок»), депутат Новороздільської міської ради (2002-2006р.р.) та претендент в депутати Новороздільської міської ради на виборах 2010 року, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію, а вирішуючи спір суд не врахував зазначених вимог закону, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України та те, що межі допустимої критики стосовно політиків, державних службовців, що діють як офіційні особи, більше відкриті для прийнятної критики, ніж приватні особи, а спростування відомостей, про які просив позивач, є оціночними судженнями відповідачів.

Крім    того, позивач не надав суду жодного належного доказу    про те, що поширена про нього інформація є відомостями, які містять фактичні дані.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України “Про пресу та інші засоби масової інформації”, стаття 65 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки й поглядів відповідачів, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності. Правильність думок і оцінок авторів публікації можуть бути предметом думок та оцінок інших осіб, а не предметом повноважень судової влади, тому що    визначати їх правильність у судовому порядку означає втручання в правовий статус громадянина.    

Судом першої інстанції також не враховано висновків викладених у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах: “Лінгенс проти Австрії” та “Українська прес-група” проти України”, про те, що «… преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати.».

Доводи ОСОБА_26 про те, що поширеними відомостями ОСОБА_3 у статті «Депутатське звернення» звинувачує його у вчиненні злочину, порушуючи при цьому презумпцію невинуватості, не дають підстав для спростування таких відомостей.

Так, незалежно від того, в якому контексті поширена публікація про особу, вона вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України). Крім того, указані відомості про особу політика, колишнього депутата Новороздільської міської ради Львівської області, що висловлені в рамках свободи слова та вільного вираження поглядів, могли бути з урахуванням положення ст. ст. 94, 97 КПК України підставою для порушення кримінальної справи.

Тому в контексті Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) зазначене не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

Ураховуючи викладене, колегія суддів    вважає, що    судом не встановлено факту поширення відповідачами недостовірної інформації щодо позивача та порушення його прав, а тому рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року на підставі норм Конституції України, статті 277 Цивільного кодексу України, статті 47-1 Закону України “Про інформацію”, ст. 42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні    позовних вимог.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307,  ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

                                                                     ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Редакції газети «Вісник Розділля» Новороздільської міської ради про захист права на повагу до честі, гідності та відшкодування моральної шкоди та у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , Редакції газети «Вісник Розділля» Новороздільської міської ради, третя особа – ОСОБА_1 про захист права на повагу до честі, гідності та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: